12 травня 2015 року м. Київ К/800/9717/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Штульман І.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1, - представника позивача ОСОБА_2, на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Покровського районного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу за № 237 від 27 грудня 2012 року про застосування фінансових санкцій, -
02 березня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, - представника позивача ОСОБА_2, на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року разом із заявою про поновлення строку на її касаційне оскарження.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 04 березня 2015 року вищезазначену касаційну скаргу залишено без руху, оскільки така подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України, і представник позивача, порушуючи питання про поновлення цього строку, не додає до касаційної скарги належних доказів, які б підтвердили поважність його пропуску. Заявникові надано тридцять днів з моменту отримання даної ухвали для усунення зазначених у ній недоліків, а також на виконання вимог частини 4 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України щодо подання належним чином завіреної копії угоди про надання правової допомоги.
ОСОБА_1, - представник позивача ОСОБА_2, 23 квітня 2015 року надіслав до суду касаційної інстанції оригінал угоди № 1-А/03-13ф від 05 березня 2013 року про надання правової допомоги та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення. Поважність причин пропуску цього процесуального строку заявник обґрунтовує, зокрема тим, що позивач не була присутня під час розгляду справи в апеляційному суді, а копію оскаржуваної постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року отримала 12 лютого 2015 року після звернення до Покровського районного суду Дніпропетровської області із відповідною заявою.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року прийнята у відкритому судовому засіданні (повний текст виготовлено 24 жовтня 2014 року). Касаційну скаргу представник позивача направив до Вищого адміністративного суду України тільки 27 лютого 2015 року, тобто більше ніж через 4 місяці після ухвалення апеляційним судом рішення.
Згідно частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В силу закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
За правилами статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України на осіб, які беруть участь у справі, покладено обов'язок надання доказів, тобто будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема, пояснень сторін та письмових доказів.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву (про поновлення строку на касаційне оскарження) не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Вивчивши доводи, викладені заявником у касаційній скарзі щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження та матеріали касаційної скарги вважаю, що наведені ОСОБА_1 причини подання касаційної скарги на вказане судове рішення тільки 27 лютого 2015 року не є поважними.
Заявником не надано до суду касаційної інстанції доказів, які б свідчили про невиконання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що за копією оскаржуваної постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року представник позивача звернувся до суду апеляційної інстанції лише 05 січня 2015 року. Відповідно до списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів № 445 від 29 жовтня 2014 року на адресу ОСОБА_2 була направлена копія постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року. Позивачеві роз'яснено також, що у разі неотримання копії судового рішення, вона має право звернутись з відповідною заявою до суду першої інстанції, куди 04 листопада 2014 року були повернуті матеріали справи. До Покровського районного суду Дніпропетровської області представник позивача з заявою про видачу копії оскаржуваного судового рішення звернувся тільки 06 лютого 2015 року і не надав доказів вжиття ним своєчасних та належних мір для того, аби не пропустити строк на касаційне оскарження вказаного рішення.
Оскільки надані матеріали не можуть слугувати відповідними та достатніми доказами для підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, то відповідно до вимог частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, - представника позивача ОСОБА_2, на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Покровського районного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу за № 237 від 27 грудня 2012 року про застосування фінансових санкцій.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Штульман