12 травня 2015 року м. Київ К/800/12050/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Штульман І.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі міста Вінниці про перерахунок пенсії, -
16 березня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року разом із заявою про поновлення строку на її касаційне оскарження.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2015 року вищезазначену касаційну скаргу залишено без руху, оскільки така подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України, і позивач, порушуючи питання про поновлення цього строку, не додає до касаційної скарги належних доказів, які б підтвердили поважність його пропуску. Заявникові надано тридцять днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків та роз'яснено, що невиконання вказаних вимог є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
ОСОБА_1 22 квітня 2015 року направив до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення та додаткові матеріали до неї. Поважність причин пропуску цього процесуального строку позивач обґрунтовує, зокрема тим, що копію постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року він отримав 06 листопада 2014 року.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року прийнята в порядку письмового провадження. Касаційну скаргу позивач направив до Вищого адміністративного суду України тільки 13 березня 2015 року, тобто більше ніж через 3 роки 5 місяців після ухвалення апеляційним судом рішення.
Згідно частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В силу закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
За правилами статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України на осіб, які беруть участь у справі, покладено обов'язок надання доказів, тобто будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема, пояснень сторін та письмових доказів.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву (про поновлення строку на касаційне оскарження) не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Вивчивши доводи, викладені заявником у касаційній скарзі щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження та матеріали касаційної скарги вважаю, що наведені ОСОБА_1 причини подання касаційної скарги на вказане судове рішення тільки 13 березня 2015 року не є поважними.
З наданих позивачем додаткових матеріалів до касаційної скарги вбачається, що про прийняття оскаржуваної постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року позивачеві було відомо, оскільки 4 листопада 2011 року він звертався до апеляційного суду про видачу її копії. У зв'язку з відсутністю матеріально-технічного забезпечення та коштів на відправку поштової кореспонденції копії рішення за результатами розгляду справи сторонам не направлялися. Як пояснив ОСОБА_1 рішення суду апеляційної інстанції він не отримав, оскільки матеріали справи були передані до суду першої інстанції. Разом з тим, до Вінницького міського суду Вінницької області з такою заявою позивач звернувся лише 28 жовтня 2014 року. Отримавши наручно 06 листопада 2014 року копію оскаржуваної постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року, позивач з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України звернувся тільки 13 березня 2015 року.
Таким чином, заявником не надано до суду касаційної інстанції доказів вжиття ним своєчасних та належних мір для того, аби не пропустити строк на касаційне оскарження вказаного судового рішення.
Оскільки надані матеріали не можуть слугувати відповідними та достатніми доказами для підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, то відповідно до вимог частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі міста Вінниці про перерахунок пенсії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Штульман