28.04.2015 №К/800/3946/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Моторного О.А., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 22.09.2014
та постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015
у справі №810/5044/14
за позовомОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «ЄС Продакшен груп»
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому
просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 11.07.2014 №001920011704, рішення про опис майна в податкову заставу від 18.08.2014 №244 та податкову вимогу від 19.08.2014 №3324-25.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 позов задоволено частково, скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 19.08.2014 №3324-25 та рішення від 18.08.2014 №244 про опис майна у податкову заставу. В задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 у даній справі, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в задоволеній частині позову, а з рішенням суду апеляційної інстанції повністю, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, оскільки вважає, що постанови були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 03.06.2014 по 10.06.2014 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка громадянина ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 17.06.2014 №92/17-2317013599.
Згідно з висновками вказаного акту перевірки позивачем порушені вимоги податкового законодавства, що призвело до заниження його податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 758344,60 грн. та до несвоєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.
На підставі акту перевірки від 17.06.2014 №292/17-3/НОМЕР_1 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2014 №00192011704, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 948100,60 грн., з яких 758344,60 грн. - за основним платежем та 189756,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення та задовольняючи адміністративний позов в частині про скасування оскаржуваних вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу, суд першої інстанції мотивував рішення, що документально не підтверджено факт понесення позивачем витрат у розмірі 4458660,00 грн. при купівлі корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшен груп».
Задовольняючи позов повністю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність в нього реальної фінансової спроможності та факту придбання корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшен груп», набутих ним упродовж 2006-2011 років, собівартість придбання яких не перевищує вартості продажу, внаслідок чого дійшов висновку, що позивачем при здійсненні цієї господарської операції не був отриманий інвестиційний прибуток, тому й відсутні правові підстави для оподаткування спірної суми коштів податком на доходи фізичних осіб у порядку п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
В силу вимог п.164.1 ст. 164, п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України фізичні особи оподатковують інвестиційний прибуток, який, зокрема, є доходом від продажу корпоративних прав на частку у статутному фонду підприємства, податком на доходи фізичних осіб. При цьому, інвестиційним прибутком, як об'єктом оподаткування зазначеним податком, є не сам по собі дохід особи, а лише позитивна різниця між її фактичним доходом від реалізації предмета продажу та його собівартістю.
Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у період з 26.12.2006 по 17.02.2011 позивач вніс грошові кошти на загальну суму 4458600,00 грн. до статутного капіталу ТОВ «ЄС Продакшен груп». При цьому, зазначені суми коштів відображені саме як частка позивача у статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшен груп» у відповідних редакціях Статуту цього товариства, що зареєстровані органами державної реєстрації. Суд апеляційної інстанції правильно встановив та зробив юридично вірні висновки, що факт внеску позивача до статуного фонду також підтверджується банківськими квитанціями з зазначенням призначення платежу: «внесок до статутного фонду від ОСОБА_1», банківськими виписками, квитанціями до прибуткового ордеру.
17.02.2013 корпоративні права на частку позивача в статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшен груп» були ним продані шляхом укладання договору купівлі-продажу на суму 4462200,00 грн.
Надаючи оцінку обставинам справи, апеляційний суд, окрім дослідження даних про факт придбання корпоративних прав, правомірно дослідив та оцінив докази на підтвердження походження коштів, які були внесені позивачем до статутного фонду ТОВ «ЄС Продакшен груп» на протязі 2006-2011 років, та реальності фінансової спроможності їх придбання, а саме: договори купівлі-продажу цінних паперів від 22.12.2005 №11/12-К-2 та акт їх прийому-передачі, договір про надання юридичних послуг від 19.05.2000 №1746 та доповнення до нього від 05.06.2001, податкові звіти колишньої дружини позивача, декларації про доходи, одержані сестрою позивача, боргові розписки, договори поставки та закупівлі.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини у справі, що також підтверджується матеріалами справи, щодо не перевищення вартості продажу частки у статутному капіталі по відношенню до вартості її придбання, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що позивачем не був отриманий інвестиційний прибуток, відтак відсутні правові підстави для оподаткування спірної суми коштів податком на доходи фізичних осіб у порядку п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.
За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.
Податковий орган доводить суду, що кошти до статутного фонду ТОВ «ЄС Продакшен груп» внесені не позивачем, а цим товариством, оскільки саме товариство зазначено як платник в банківських квитанціях. Разом з тим, враховуючи сальдовий метод ведення балансу підприємства на підставі даних бухгалтерського обліку, суду не надано доказів про наявність у підприємства власних коштів, які в подальшому відображені як витрати (внесок до Статутного фонду). Надані квитанції, в яких товариство зазначено як платник та отримувач, не свідчать, що кошти 4462200,00 грн. були коштами саме товариства, оскільки наявність касових ордерів про внесення цих коштів в касу товариства ОСОБА_1 спростовує доводи податкового органу.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.П.Юрченко
Судді О.А.Моторний
М.В.Сірош