30 квітня 2015 року м. Київ К/9991/73004/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Лакталіс-Миколаїв" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012
у справі № 7/262/08
за позовом Публічного акціонерного товариства „Лакталіс-Миколаїв"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Миколаєві
про скасування податкового повідомлення-рішення
Публічне акціонерне товариство „Лакталіс-Миколаїв" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення - рішення № 00007740/0 від 12.12.2007.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 30.09.2008 позовні вимоги задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 постанову господарського суду Миколаївської області від 30.09.2008 скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив її в касаційному порядку.
В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007 та складено акт № 942/40/23624594 від 29.11.2007.
За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 00007740/0 від 12.12.2007, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 120571, 17 грн.
Перевіркою встановлені порушення позивачем п. 1.21 ст. 1, пп. "а", "г" п. 13.1, п. 13.2 ст.13 Закону України № 334/94 ВР від 28.12.1994 „Про оподаткування прибутку підприємств", п. 4,8 Постанови КМУ від 06.05.2001 № 470, внаслідок чого занижено податок на доходи нерезидентів на суму 81083, 35 грн.
Позивачем сплачувалось на користь президента акціонерного товариства „CREDIT LYONNAIS" (Франція), відсотки за кредит по кредитному договору від 20.06.2003 б/н, з лімітом кредитування в сумі 2000000 євро.
Всього сплачено відсотків у сумі - 86 960,42 євро та нараховано податок на репатріацію на виплачені відсотки по кредиту на користь нерезидента у сумі 2% валової суми процентів.
Відповідачем безпідставно застосовано ставку у розмірі 2% та сплачено податок на репатріацію лише у сумі 1774, 70 євро, в результаті чого занижено податок на доходи нерезидентів на 11296, 36 євро або 75 802,68 грн., оскільки підприємством не надано будь-яких додаткових документів та довідок, що підтверджують статус нерезидента акціонерного товариства „CREDIT LYONNAIS" (Франція).
Крім того позивачем здійснювалось імпорт послуг у вигляді оренди обладнання.
Орендна плата, визначена за згодою сторін та складає 5280,00 євро за весь термін оренди, позивачем згідно повідомлення банку від 21.12.2006 та виписки банку від 21.12.2006 № 214 сплатило на користь нерезиденту 5280 євро за оренду обладнання.
Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 1.21 ст. 1, пп. "г", п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України 28.12.1994 № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств", п. 4, 8 Постанови КМУ від 06.05.01 № 470 „Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування", не нараховано податок на доходи нерезидентів з перерахованої суми -5280 євро на користь нерезидента за оренду обладнання у розмірі 792 євро, або 5280, 67 грн., згідно курсу НБУ 6,667515, що діяв на дату здійснення оплати.
Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України „Про оподатковування прибутку підприємств" будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподатковування прибутку підприємств" резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Підпунктом 18.1 ст. 18 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Для вдосконалення процедури адміністрування оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, постановою Кабінету Міністрів України затверджено "Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування" від 06.05.2001 № 470 передбачено, що з метою звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України необхідне подання нерезидентом довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни з якою укладено договір.
Отже, для того щоб скористатися наданим правом на зменшення (звільнення) від оподаткування, які надають нам міжнародні договори, нерезидент повинен надати довідку, яка підтверджує, що він є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.
Зазначена довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою наведеною у Додатку 1 до Постанови № 470 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином: легалізована; перекладена відповідно до законодавства України.
В той же час, судами було встановлено, що такої довідки позивачем до перевірки надано не було, що свідчить про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції, що у такому випадку оподаткування доходів нерезидента, отриманих ним у вигляді плати за зовнішньоекономічним контрактом з українським підприємством, повинно здійснюватись відповідно до законодавства України, а саме у порядку та за ставками, визначеними в ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".
Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб є правильним.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Лакталіс-Миколаїв" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 у справі № 7/262/08 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Лакталіс-Миколаїв" відхилити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 у справі № 7/262/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко