30 квітня 2015 року м. Київ К/9991/74812/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Закритого акціонерного товариства „Рівненський ливарний завод", Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2012
у справі № 2а/1770/157/12
за позовом Закритого акціонерного товариства „Рівненський ливарний завод"
до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської
області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Закрите акціонерне товариство „Рівненський ливарний завод" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0001072351 від 29.08.2011, № 0001082351 від 29.08.2011.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001072351 від 29.08.2011 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 16129 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2012 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.
В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив її в касаційному порядку.
В скарзі просить скасувати частково постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги слід відхилити з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку відповідача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по декларації за травень 2011 року та складено акт № 543/100/23-141/30606056 від 11.08.2011.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0001072351 від 29.08.2011, яким визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 271388 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1 грн.; № 0001082351 від 29.08.2011, яким зменшено позивачу від'ємне значення по податку на додану вартість на суму 263121 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 1 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.3 абз. 1 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, абз 8, абз.10 п. 201.10, абз 1 п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2011 року у сумі 271388 грн.
Крім того, за результатами перевірки зменшено значення рядків: 19 декларації "від'ємне значення різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) період на суму 1728304 грн."; рядка 20.1 декларації "зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість" на суму 261121 грн.; рядка 20.2 декларації" зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового боргу наступного звітного (податкового) періоду" на суму 1465183 грн., встановлено заниження податкових зобов'язань за травень 2011 року на суму 8738 грн.
Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, на підтвердження включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.
Позивач звертаючись зі скаргою на постачальника ТОВ „ВКП „Прометей" про відмову надати податкову з датою виникнення податкових зобов'язань 22.04.2011 на обсяг поставки без податку на додану вартість в сумі 9883333 грн. в тому числі податок на додану вартість 1976667 грн. до заяв № 9003756011 від 01.06.2011 та № 9004224081 від 20.06.2011, також позивачем не було додано розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку на додану вартість у зв'язку з придбанням основних фондів.
Однак судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, що підтверджують факт оплати основних засобів отриманих від ТОВ „ВКП „Прометей".
Таким чином, безпідставність формування позивачем податкового кредиту в травні 2011 року на суму податку на додану вартість 1976667 грн.
Стосовно первинних документів та податкових накладних від 2008 року.
Позивачем за наслідками передачі майна до статутного фонду ТОВ „ВКП „Прометей" у ЗАТ „Рівненський ливарний завод" виникли податкові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1978944,72 грн.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що При повернені майна внесеного ЗАТ „Рівненський ливарний завод" до ТОВ „ВКП „Прометей" у зв'язку з прийняттям постанови Рівненського апеляційного господарського суду № 10/195 від 12.04.2011 позивач повинен був здійснювати коригування податкових зобов'язань, що виникли у 2008 року, а не вимагати виписки податкових накладних від ТОВ „ВКП „Прометей".
Стосовно зменшення податкового кредиту на суму 16129 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ТОВ „ДОК 2" оформлені з порушенням п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме в них не зазначено прізвища уповноваженої особи, що підписала податкову накладну, як наслідок останні не можуть бути підтвердженням сформованого податкового кредиту.
З податкових накладних ТОВ „ДОК 2", останні містять підпис посадової особи та печатку товариства.
Доводи податкового органу про те, що первинні документи оформлені належним чином, але підписані невідомою особою, колегією суддів не можуть бути прийняті, оскільки вони не підтверджуються належними доказами.
Також, пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.
У взаємозв'язку з наведеним, виходячи з наведених вище положень законодавства, при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим наведеним Законом та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.
Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстрований платником податку на додану вартість, що вбачається з акту перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.
Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.
При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
У даному випадку податковим органом не доведено невиконання спірної операції на користь позивача, а отже не доведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б у взаємозв'язку з приписами Податкового кодексу України унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції між ЗАТ „Рівненський ливарний завод" та ТОВ „ДОК 2" є реальними та повністю підтверджуються первинними документами.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Закритого акціонерного товариства „Рівненський ливарний завод", Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2012 у справі № 2а/1770/157/12 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційні скарги Закритого акціонерного товариства „Рівненський ливарний завод", Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області відхилити.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2012 у справі № 2а/1770/157/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко