30 квітня 2015 року м. Київ К/9991/27390/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2009 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року
у справі № 2а-2008/09/2670
за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк
про визнання нечинними податкових повідомлень, -
Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго»; позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП; відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень № 126650007920882 від 29 грудня 2008 року, № 126650007924435 від 05 січня 2009 року, № 126650007924436 від 05 січня 2009 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2009 року в позові відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року апеляційну скаргу ДП «НЕК «Укренерго» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2009 року скасовано, а провадження у справі закрито.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Таким чином, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Втім, оскаржувані податкові повідомлення є фактично способом інформування платника податків про дії, вчинені контролюючим органом на підставі підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а підставою для виникнення у платника додаткових обов'язків у такому випадку є самі дії податкового органу із самостійного розподілу сплачених ним сум.
Відтак, враховуючи те, що названі повідомлення не впливають на права та обов'язки платника, суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що вони не є актами індивідуальної дії у розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відхилити, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.