28 квітня 2015 року м. Київ К/800/19278/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року у справі за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
У квітні 2015 року представник Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з касаційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року, якими в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування судових рішень і ухвалення нового про задоволення позову в повному обсязі. Вказується на те, що відповідачем в порушення частини першої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не виконано нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та не забезпечено працевлаштування у 2013 році осіб-інвалідів.
Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними. В рішенні Верховного Суду України від 2 квітня 2013 року (Справа №21-95а13), яке відповідно до положень статті 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх судів, зазначається, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, він не може бути притягнений до відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтовані, а оскаржуване рішення законним, тому підстав для відкриття касаційного провадження немає.
З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року у справі за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Олексієнко