23.04.2015р. м. Київ К/9991/66730/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року
у справі № 2а-678/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сом-сервіс»
до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сом-сервіс» (далі - ТОВ «Сом-сервіс»; позивач) до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Харківська ОДПІ Харківської області ДПС; відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0010602340 від 29 грудня 2011 року, № 0010612340 від 29 грудня 2011 року та № 0010622340 від 29 грудня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сом-сервіс» сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 32,19 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, Харківська ОДПІ Харківської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сом-сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень 2010 року - березень 2011 року за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспец консалтинг», за жовтень 2010 року за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс», за листопад 2010 року за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроспецтех», за результатами якої складено акт № 2721/234/34785158 від 01 грудня 2011 року.
Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг у ТОВ «Промспец консалтинг» (послуг з грохочення щебеню, послуг комерційного посередництва, будівельних матеріалів та комплектуючих), ТОВ «Техенергоресурс» (будівельних робіт), ТОВ «Електроспецтех» (будівельних робіт) з огляду на фіктивний характер здійснення розглядуваних господарських операцій.
Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів перевірок названих суб'єктів господарювання, в яких зазначено про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, неперебування контрагентів позивача за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про те, що укладені названими юридичними особами з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.
На підставі зазначеного акту перевірки Харківською ОДПІ Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010602340 від 29 грудня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 7 895,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0010612340 від 29 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 047 407,50 грн. (837 926,00 грн. - основний платіж, 209 481,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0010622340 від 29 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 077 827,00 грн. (864 691,00 грн. - основний платіж, 213 136,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Подібні умови формування даних податкового обліку встановлювались і підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.
Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем послуг з грохочення щебеню, послуг комерційного посередництва, будівельних матеріалів та комплектуючих у ТОВ «Промспец консалтинг», будівельних робіт у ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» підтверджується належним чином складеними актами виконаних робіт, звітами, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, актами виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3, договірними цінами, локальними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів, ліцензіями на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, виданими ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, а також доказами подальшого використання придбаних у контрагентів товарно-матеріальних цінностей, послуг та робіт у власній господарській діяльності, а саме - їх передачі третім особам у рамках виконання договірних зобов'язань.
Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання документів, які підтверджують реальність операцій з придбання позивачем товарів, маркетингових послуг та будівельних робіт у контрагентів, на перевірку, як на підставу для відмови в задоволенні позову.
Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.
Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.