23 квітня 2015 року м. Київ К/800/38266/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: Олексієнка М.М. (доповідач),
суддів: Заїки М.М., Ліпського Д.В.,
здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання діянь протиправними за касаційною скаргою представника відповідача на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 21 травня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2013 року,
У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, відповідно до якого просила:
визнати протиправними дії відповідача щодо включення до фонду житла для тимчасового проживання громадян кімнату АДРЕСА_1, в якій вона проживає;
визнати нечинним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.07.2008 року №537 та додаток до нього в частині включення зазначеної кімнати до фонду житла для тимчасового проживання громадян.
Посилалась на незаконність оскаржуваного рішення та дій, допущений при його прийнятті, оскільки кімнату отримала на законних підстава, постійно в ній проживає, оплачує комунальні послуги, тому таке житло не може бути включене до фонду для тимчасового проживання.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 21 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо включення до фонду житла для тимчасового проживання громадян кімнати АДРЕСА_1. Визнано нечинним рішення відповідача від 23.07.2008 року № 537 в частині включення до фонду житла для тимчасового проживання громадян квартири (кімнати) АДРЕСА_1. В частині вимог про визнання нечинним додатку до рішення відмовлено.
У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що після закінчення встановленого строку для тимчасового проживання, позивачка зобов'язана була звільнити кімнату, тому на момент прийняття рішення, яке є предметом оскарження, вона не мала правових підстав на житло.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій та скасування рішення відповідача в частині включення до фонду житла для тимчасового проживання громадян кімнати, в якій мешкала позивачка, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що до фондів вказаного житла можуть бути включені тільки вільні житлові приміщення.
Висновок судів відповідає дійсним обставинам справи на нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до пункту 4 Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 422 (далі - Порядок), фонди житла для тимчасового проживання формуються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, Київською і Севастопольською міськдержадміністраціями шляхом:
будівництва нового житла;
реконструкції існуючих житлових будинків та гуртожитків, а також переобладнання нежитлових будинків у житлові;
передачі житла у комунальну власність;
придбання житла.
До фондів житла для тимчасового проживання можуть бути включені тільки вільні житлові приміщення.
Орган, який прийняв рішення про формування фонду житла для тимчасового проживання, веде облік житлових приміщень цього фонду за формою, встановленою Держжитлокомунгоспом.
Житлові приміщення виключаються з фондів житла для тимчасового проживання, якщо відпала потреба в такому їх використанні, а також у разі виключення їх в установленому порядку з числа житлових.
Оскільки позивачка проживає у спірній квартирі з 2002 року згідно дозволу виконавчого комітету Житомирської міської ради, то відповідно включення цієї квартири до фонду житла для тимчасового проживання є незаконним.
На теперішній час ОСОБА_1 продовжує користуватися квартирою, сплачує комунальні послуги.
Виключно з підстав і в порядку, передбачених законом, може здійснюватись обмеження права користування жилим приміщенням (частина третя статті 9 Житлового кодексу України). Таким правом відповідач не скористався, а отже, висновок судів попередніх інстанцій є обґрунтованим і законним, тому підстав до скасування чи зміни судових рішень немає.
Доводи касаційної скарги про те, що позивачка не має права користуватися наданим житловим приміщенням є необґрунтованими.
Відповідно до статті 132-2 Житлового кодексу України підставами для дострокового припинення права на користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання є:
надання громадянину або придбання ним іншого житлового приміщення;
підвищення доходів громадянина до рівня, який дозволяє йому укласти договір найму іншого житлового приміщення;
порушення громадянином правил користування житловим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання;
приведення мешканцем житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання у непридатність для його використання;
інші підстави, встановлені законом (пункт 6 Порядку).
Тобто законодавством встановлені виключні підстави для припинення користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, до яких правовідносини, які склалися, не належать.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу виконавчого комітету Житомирської міської ради відхилити, а постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 21 травня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
М.М. Заїка
Д.В. Ліпський