23 квітня 2015 року м. Київ К/9991/75336/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012
у справі 2а-0870/1286/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Січ ХХІ»
до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької
області
Головного управління Державної казначейської служби України у
Запорізькій області
Управління Державної казначейської служби України у Запорізькому
районі Запорізької області
про визнання протиправними дій та стягнення коштів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Січ ХХІ» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Управління Державної казначейської служби України у Запорізькому районі Запорізької області про визнання протиправними дій та стягнення коштів.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2012 позовні вимоги задоволено частково.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2012 скасовано, прийнято нову постанову, якої позовні вимоги задоволені частково.
Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби оскаржила їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів 03.09.2008 року між Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Січ ХХІ» укладено договір оренди земельної ділянки площею 27,2129га для малоповерхової житлової та громадської забудови із земель запасу Сонячної сільської ради Запорізького району, розташованої в селищі Научний Запорізького району Запорізької області.
Позивач сплачував орендну плату за земельну ділянку в період з жовтня 2008 року по грудень 2009 року, що підтверджується відповідними платіжними документами. Загалом ТОВ «Нова Січ ХХІ» сплатило до місцевого бюджету Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області як плата за землю 300 881,40грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.01.2010 року у справі №8/313/09, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.04.2010р., вказаний договір оренди земельної ділянки визнано недійсним.
Позивач 25.05.2010 подав до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області уточнюючі податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в яких ТОВ «Нова Січ ХХІ» зменшило свої грошові зобов'язання по орендній платі за землю на загальну суму 572 595,84грн. за 2008-2010 року, які були прийняті податковим органом.
ТОВ «Нова Січ ХХІ» 16.12.2011 звернулося до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області із заявою, в якій просив повернути помилково сплачені грошові зобов'язання в розмірі 300 881,40грн.
Державною податковою інспекцією у Запорізькому районі Запорізької області своїй відповіді від 30.12.2011 було відмовлено у поверненні помилково сплачених грошових зобов'язань в розмірі 300 881,40грн.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Згідно із ст..5 Закону України «Про плату за землю», об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні,у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. Отже, суб'єктом плати за землю є, у тому числі, орендар, який використовує земельну ділянку.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Отже, оренду землі характеризують нерозривні ознаки такі як володіння і використання земельної ділянки.
З матеріалів справи встановелено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 22.01.2010 у справі №8/313/09, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.04.2010, договір оренди земельної ділянки від 03.09.2008р., укладений між Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Січ ХХІ»(орендарем) визнано недійсним.
При цьому, судами встановлено, що на час укладення договору оренди між ТОВ «Нова Січ ХХІ» та Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області, земельна ділянка, яка була предметом договору, знаходилась в користуванні іншої юридичної особи -ТОВ «Незалежна аграрна індустрія».
Статтею 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
З наведено вбачається, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить повернути йому помилково сплачені кошти за оренду землі за період з жовтня 2008 року по грудень 2009 року, проте з заявою про повернення коштів звернувся до відповідача лише 16 грудня 2011 року, тобто з пропуском встановленого строку у 1095 днів.
Враховуючи зазначене колегія суддів погоджує висновок суду апеляційної інстанції, що Державна податкова інспекцію у Запорізькому районі Запорізької області повернути позивачу кошти, помилково сплачені як орендна плата за землю згідно договору оренди землі від 03.09.2008, укладеного з Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області, за період з 17 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року, включно.
Рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 у справі 2а-0870/1286/12 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби відхилити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 у справі 2а-0870/1286/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко