23 квітня 2015 року м. Київ К/9991/58381/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012
у справі 2а/0270/2364/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий
завод"
до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької
області
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2012 позов задоволено.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2012 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2254457,0 грн., у тому числі за вересень 2011 у розмірі 1293889 грн.., за жовтень 2011 у розмірі 960568 грн., заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок платника відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт №126/23/30574526 від 27.12.2011.
Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.п.14.1.18 ст.14, п.п. 200.1, 200.3, 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 19 ст.2, ч. 2 ст. 9 Бюджетного кодексу України.
На підставі вищезазначеного акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000052301 від 19.01.2012 року на суму 220885 грн. та №0000072301 від 19.01.2012 року на суму 463711 грн. та штрафні санкції на суму 345350 грн.
Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість спірним рішенням слугував висновок податкового органу про те, що позивачем зайво включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартість послуг, отриманих від ТОВ «Газторг Україна», у якого відсутні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основі фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби. У зв'язку з чим, відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем перераховувалися кошти без мети настання реальних правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, що призвело до втрат дохідної частини бюджету.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з ТОВ "Газторг УкраїнА" договір постачання природного газу № 07/10-23/03 від 26 серпня 2010 року, відповідно до якого постачальник зобов'язаний протягом 2010 року поставляти покупцю природний газ, а покупець - приймати та оплачувати його в порядку, визначеному договором. Факт поставки товару підтверджується, документами про його оплату та передачу.
У відповідності до приписів пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України, підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентом зареєстрованим платником податку на додану вартість.
Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з ТОВ «Газторг Україна».
Крім того, чинне податкове законодавство не ставить у залежність формування позивачем податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0000052301 від 19.01.2012 і №0000072301 від 19.01.2012 та наявність підстав для їх скасування.
Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 у справі 2а/0270/2364/12 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області відхилити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 у справі 2а/0270/2364/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко