16.04.2015р. м. Київ К/800/18440/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року
у справі № 1570/3577/2012
за позовом Публічного акціонерного товариства «АТП-15106»
до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «АТП-15106» (далі - ПАТ «АТП-15106»; позивач) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003002301 від 10 червня 2011 року.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ПАТ «АТП-15106» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 157/23-213/05522068 від 30 травня 2011 року.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003002301 від 10 червня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на землю в розмірі 1 251 360,43 грн. (1 000 816,34 грн. - основний платіж, 250 544,09 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення товариством статей 14, 15, 18 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку із заниженням податку на землю за 2009 - 2010 роки на суму в розмірі 1 000 816,34 грн. за земельну ділянку загальною площею 2,9980 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 48, а також неподанням податкових розрахунків земельного податку за вказані періоди.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган вказував про те, що нежитлове приміщення, розташоване на зазначеній земельній ділянці, передано позивачем у суборенду ТОВ «Каскад-Преміум» на підставі договору № 13/10 від 01 квітня 2010 року, а відтак земельна ділянка не використовувалась ПАТ «АТП-15106» (платником єдиного податку) у власній підприємницькій діяльності, що обумовлює необхідність сплати ним земельного податку на загальних підставах.
Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до статті 6 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати (податку) за землю.
Згідно з пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
За змістом статей 42, 43 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Операції з оренди (суборенди) за своєю правовою природою є операціями з надання послуг та підпадають під визначення підприємницької діяльності, тому платник єдиного податку-орендодавець відповідно до Указу № 727/98 не є платником плати (податку) за землю.
Посилання контролюючого органу на використання позивачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є порушенням статті 211 Земельного кодексу України, як на підставу для відмови в задоволенні позову, цілком обґрунтовано відхилено попередніми судовими інстанціями, позаяк оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватись з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства, зокрема, земельного.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.