30 березня 2015 року м. Київ справа № 800/98/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Білуга С.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконною бездіяльність,-
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Верховної Ради України, в якій просить:
- зобов'язати відповідача призупинити дію ратифікованої Угоди про Асоціацію України з Європейський Союзом;
- зобов'язати відповідача про визнання напису в преамбулі: "Усвідомлення відповідальності перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями", як другий шлях розвитку держави;
- зобов'язати відповідача про необхідність проведеня референдуму про обрання шляху розвитку держави;
- зобов'язати відповідача надати можливісь виступити в Верховній раді України позивачу та отримати відповіді згідно напису в преамбулі: "Усвідомлення відповідальності перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями".
Вивчивши зміст позовних вимог, суддя приходить до висновку про залишення позовної заяви без руху з таких підстав.
Статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (передбачено, що Вищий адміністративний суд України як суд першої інстанції розглядає адміністративні справи, зокрема, щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, актів Вищої ради юстиції, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може: визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції незаконним повністю або в окремій його частині; визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції вчинити певні дії; застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертої і п'ятої статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Зазначені норми визначають порядок звернення та вичерпний перелік спорів, віднесених до повноважень Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції, а також вичерпний перелік суб'єктів владних повноважень, позови до яких можуть розглядатися вказаним судом.
В поданій позовній заяві зміст позовних вимог не відповідає вище згаданому Закону. При цьому, під змістом позовних вимог розуміються обрані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Вимоги про визнання дії чи бездіяльності протиправними мають передувати та бути пов'язаними з вимогами про зобов'язання вчинити певні дії, чого з прохальної частини позовної заяви не вбачається.
Позивачем не наведено конкретного документального та нормативного обґрунтування вимог до відповідача, крім того не зазначено, якими діями чи бездіяльністю вони порушують права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача з посиланням на норми права.
Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 посилається на невідповідність Угоди ЄС положенням Конституції України.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 імперативно визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, є об'єктом судового конституційного контролю.
Відповідно до абзацу третього пункту 5 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" адміністративні суди повинні враховувати те, що в порядку адміністративного судочинства не можуть бути оскаржені і переглянуті правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо їх конституційності.
В позовній заяві необхідно викласти обставини, якими обґрунтовується позовні вимоги, визначити вимоги захисту передбачені законом з урахуванням положень частини першої статті 171-1 КАС України. Зазначити з обґрунтуванням та посиланням на норми права, які права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача порушуються саме відповідачем.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом вона буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 108 КАС України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 106, 108, 171-1 КАС України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконною бездіяльність залишити без руху, встановити строк для усунення недоліків позовної заяви до 15 квітня 2014 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Білуга