Справа № 822/34/15
Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
12 травня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича, Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Марченка Олександра Анатолійовича щодо відмови у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачами; визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 17078510 від 10.11.2014 державного реєстратора прав на нерухоме майно Марченка Олександра Анатолійовича; зобов'язати реєстраційну службу Хмельницького міськрайонного управління юстиції провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1, за позивачами загальною площею 86,20 м. кв., житлова площа 44,20 м. кв.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.03.2015 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №17078510 від 10.11.2014 держаного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича; зобов'язано Державну реєстраційну службу України провести реєстрацію права власності на квартиру, форма власності: приватна, спільна часткова, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову повністю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2014 позивачі звернулися до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1. Разом із заявою були подані наступні документи: технічний паспорт серія та номер б/н, виданий 08.11.2005 видавник: Хмельницьке бюро технічної інвентаризації; свідоцтво про право власності на житло, серія та номер б/н, виданий 16.02.1996 видавник: Відділ приватизації Хмельницького міськвиконкому; рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.01.2006 року; квитанції про сплату державного мита; паспорти громадян України та ідентифікаційні коди.
За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, рішенням реєстратора Державної реєстраційної служби України №1707851 від 10.11.2014 позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, на квартиру АДРЕСА_1, за позивачами, оскільки подані документи не дають можливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваного рішення державний реєстратор Державної реєстраційної служби України діяв не у спосіб, що передбачений законодавством, а тому позовна вимога позивачів про визнання протиправним та скасування рішення Державної реєстраційної служби України №17078510 від 10.11.2014 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Так, згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (далі Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Відповідно до ст. 3 п. п. 1, 2, 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
За приписами ч. 1 ст. 19 Закону України № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Таким чином, державна реєстрація права власності здійснюється у тому числі на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав не нерухоме майно.
Згідно з п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (далі - Порядку) під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:
1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);
2) повноважень заявника;
3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;
5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Пунктом 28 Порядку встановлено, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом № 1952-IV.
При цьому в ч.4 ст. 24 Закону № 1952-IV зазначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Відповідно до п. 37 Порядку також документом, який підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Так, у спірних правовідносинах таким рішенням є рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.01.2006, яким задоволено позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво. Визнано право спільної приватної власності на самочинно здійсненні забудови до лоджії квартири АДРЕСА_1 розмірами 1,40*2,80 м., 1,40*4390м. та 1,98*2,80м. Вказане рішення набрало законної сили 10.02.2007.
Водночас вказаним судовим рішенням встановлена та обставина, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1.
Разом з тим в матеріалах справи наявна копія картки прийому заяви №16994172 в якій зазначено, що позивачами разом із заявою були подані наступні документи: технічний паспорт серія та номер - б/н, виданий 08.11.2005, видавник: Хмельницьке бюро технічної інвентаризації; свідоцтво про право власності на житло, серія та номер б/н, виданий 16.02.1996, видавник: Відділ приватизації Хмельницького міськвиконкому; рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.01.2006; квитанції про сплату державного мита; паспорти громадян України та ідентифікаційні коди.
Зважаючи на принцип обов'язковості судового рішення поданий позивачем документ - рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, відповідає вимогам статті 331, 376 Цивільного кодексу України та, відповідно, обґрунтованості висновку щодо наявності підстав реєстрації прав у зв'язку з поданням документів, які відповідають вимогам, встановленим Законом № 1952-IV.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при винесенні оскаржуваного рішення державний реєстратор Державної реєстраційної служби України діяв не у спосіб, що передбачений законодавством, а тому позовна вимога ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення Державної реєстраційної служби України №17078510 від 10.11.2014 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень підлягає задоволенню.
При цьому стосовно позовних вимог до реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, то судом першої інстанції правомірно зроблено висновок що вони задоволенню не підлягають, так як оскаржувані дії вчиненні іншим відповідачем - державним реєстратором державної реєстраційної служби України.
Частиною 2 ст. 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому слід ураховувати, що в такому разі в мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
В силу ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.
Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, з метою надання повного захисту правам та інтересам позивачів, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав Державну реєстраційну службу України провести реєстрацію права власності на квартиру, форма власності: приватна, спільна часткова, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
При цьому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції втрутився в дискреційні функції відповідача, оскільки останнім не вказано інших підстав для відмови у задоволенні заяви, окрім тих які визнані судом неправомірними.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.
Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Мельник-Томенко Ж. М.
Сторчак В. Ю.