Справа № 822/284/15
Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
05 травня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.
представника позивача: Свинарчука А.О.
представника відповідача: Коноплянка О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Шепетівської виправної колоніії Управління державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області (№ 98) (далі - позивач) до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекціії Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними та скасування рішення суд,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати дії відповідача неправомірними та скасувати рішення від 14.11.2014 № 0017511703, № 0017521703, № 0017531703, № 0017541703.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2015 адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.
Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги поданої позивачем.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Шепетівська виправна колонія Управління державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області (№ 98) перебуває на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Шепетівській ОДПІ.
На підставі та п.2 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07. 2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) відповідач прийняв рішення від 14.11.2014 за №0017511703, №0017521703, №0017531703, №0017541703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Фактичною підставою для прийняття рішень від 14.11.2014 за №0017511703, №0017521703, №0017531703, №0017541703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені слугувала несвоєчасна сплата позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення в загальній сумі 130398,74 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що судом було встановлено, що позивач виконав вимоги Закону № 2464-VI щодо строків сплати єдиного внеску та своєчасно подав до установи банку платіжні доручення на перерахування сум єдиного внеску на суми грошового забезпечення за грудень 2013 та січень 2014. Тому, з урахуванням положень п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України, не повинен нести відповідальність за помилкове зазначенні іншого рахунку державного бюджету, який також відкритий для зарахування єдиного внеску.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску, зокрема є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини; 9) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу.
Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, а для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону № 2464-VI Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
При цьому платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок ( п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI).
За приписами ч.ч. 5 і 7 валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Частиною 8 ст.9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до п.1 ч.10 ст. 9 Закону № 2464-VI у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Згідно з ч.11 ст. 9 Закону № 2464-VI за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Отже, передбачена Законом № 2464-VI відповідальність страхувальника за несвоєчасну сплату єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів настає у випадку несвоєчасного списання суми платежу з рахунку такого страхувальника. При цьому, страхувальник не несе відповідальність за несвоєчасне зарахування суми платежу на рахунок органу доходів і зборів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, що з метою обліку нарахованих та сплачених позивачем сум єдиного внеску в Шепетівській ОДПІ відкриті інтегровані картки (катки особового рахунку) за такими видами платежів: єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності інші доходи (код платежу 71010000, рахунок №37190201002220); єдиний внесок, нарахований на суми грошового забезпечення військовослужбовців (код платежу 71020000, рахунок №37199202002220).
Так, єдиний внесок на суми грошового забезпечення за грудень 2013 року позивач сплатив до державного бюджету платіжними дорученнями №1979 від 24.12.2013 на суму 223237,92 грн., №1988 від 24.12.2013 року на суму 17088,95 грн.
Разом з тим єдиний внесок на суми грошового забезпечення за січень 2014 року позивач сплатив до державного бюджету платіжними дорученнями №32 від 27.01.2014 на суму 224400,54 грн., №15 від 27.01.2014 року на суму 16813,77 грн.
При цьому у зв'язку з допущеною позивачем помилкою частина зазначених кошів надійшли на рахунок №37199202002220, відкритий для зарахування єдиного внеску на суми грошового забезпечення військовослужбовців, і відображені як переплата. Крім того, незважаючи на те, що в платіжних дорученнях на загальну суму 481541,18 грн. позивачем зазначений рахунок №37190201002220 (відкритий для сплати внеску на суми грошового забезпечення) та вказане призначення платежу - єдиний внесок на суми грошового забезпечення, зазначені кошти (481541,18 грн.) також відображені відповідачем у картці особового рахунку позивача для зарахування єдиного внеску на суми заробітної плати по рахунку №37199202002220 як переплата.
За приписами пп. 1 п. 4.2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 (далі - Інструкція № 455), сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум ЄВ на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.
Пунктами 1 і 2 частини 10 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів, а у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.
Тобто днем сплати єдиного внеску у разі сплати готівкою вважається день прийняття до виконання банком на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі, підтвердженого відміткою банку про отримання зазначених коштів. Така відмітка у вигляді штампа "Оплачено", відповідає даті сплати єдиного внеску незалежно від часу її зарахування на рахунок органів доходів і зборів.
Відповідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, позивач, який своєчасно подав до банківської установи платіжні доручення про сплату єдиного внеску на суми грошового забезпечення за грудень 2013 та січень 2014 не повинен нести відповідальність за несвоєчасну сплату єдиного внеску, в тому числі і у випадку зарахування цих коштів на інший рахунок, відкритий для сплати позивачем єдиного внеску.
Згідно з п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
При цьому підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. (ст. 218 Господарського кодексу України).
Відповідно до п.8 ст.9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI).
Так, виносячи Вимогу про сплату боргу (недоїмки) відповідачем не враховано, що позивачем вказані кошти були перераховані вчасно і в повному обсязі до бюджету, оскільки згідно частини 4 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Згідно з п. 2 ст. 64 БК України податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету місцевого самоврядування за їх місцезнаходженням , (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.
Отже, аналіз норм БК України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету. Податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
При цьому, п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III встановлено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
В даному випадку підтверджується ініціювання установою сплати необхідної суми грошового зобов'язання з єдиного внеску.
Єдиний внесок належить до доходів загального фонду Державного бюджету України, тобто має єдиного одержувача - Державний бюджет України то незалежно від рахунку він є перерахований після проведення відповідного платежу Держказначейством. А згідно відміток Держказначейства на платіжних дорученнях кошти були перераховано 24.12.2013 та 27.01.2014.
Оскільки, позивач виконав вимоги Закону № 2464-VI щодо строків сплати єдиного внеску та своєчасно подав до установи банку платіжні доручення на перерахування сум єдиного внеску на суми грошового забезпечення за грудень 2013 та січень 2014, а тому не повинен нести відповідальність за помилкове зазначення іншого рахунку державного бюджету, який також відкритий для зарахування єдиного внеску.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.
Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 12 травня 2015 року.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Мельник-Томенко Ж. М.
Сторчак В. Ю.