Справа № 802/123/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
07 травня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Курка О. П. Драчук Т. О. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,
представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3
представників відповідача: Бедзір І.А., Гаєвик Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи- підприємця ОСОБА_6 до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Козятинська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000420207 від 07.11.2014.
Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість ОСОБА_6 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) № 000420207 від 07.11.2014 в сумі основного платежу 19361 грн., штрафних санкцій 9680,50 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити .
В судовому засіданні представники апелянта повністю підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити .
Представники позивача проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року- без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, звертаючись до суду першої інстанції та на аргументацію позовних вимог, позивач вказала на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте в порушення вимог чинного законодавства України, нормативне обґрунтування застосовано за відсутності юридичних фактів, на підставі помилкового застосування норм матеріального права до фактичних правовідносин, а тому підлягає скасуванню. Зокрема, позивач вважає помилковими висновки податкового органу щодо не проведення операцій з придбання товару від ТОВ "Авеста Трейд", оскільки зазначений правочин повністю підтверджений всіма необхідними первинними документами, є реальним і укладений в межах господарської діяльності товариства.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з сукупності первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та висновку про безтоварність.
Судова колегія апеляційної інстанції повністю погоджується з даним рішенням суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно- правовому спору в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.
Так, з 13.10.2014 по 17.10.2014 Козятинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області провела позапланову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_6 щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинах з TOB "Авеста Трейд", код ЄДРПОУ 34295994, за період з 01.10.2011 по 30.11.2011.
За результатами перевірки складений акт № 182/17-2046813964 від 24.10.2014.
На акт перевірки позивач подала заперечення № 893/22/03449841 від 14.03.2013, які відповідач листом № 3348/7/17-014 від 07.11.2014 залишив без задоволення.
07.11.2014 Козятинська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області (Калинівське відділення) прийняла податкове повідомлення-рішення № 000420207 про збільшення ФОП ОСОБА_6 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 19361 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9680,50 гри.
На вказане податкове повідомлення-рішення позивач подала скаргу від 20.11.2014, яка рішенням ГУ ДФС у Вінницькій області № 13/В/02-32-10-04 від 11.12.2014 залишена без задоволення.
24.11.2014 ФОП ОСОБА_6 подала повторну скаргу до ДФС України, яка рішенням ДФС України № 122/В/99-99-10-01-03-14 від 13.01.2015 залишена без задоволення
Власне, як вірно зазначив суд першої інстанції та не заперечувалось сторонами під час апеляційного розгляду справи, висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на висновках акта № 348/22-509/34295994 від 27.05.2013 документальної позапланової перевірки TOB "Авеста Трейд" (код ЄДРПОУ 34295991), який надійшов до Козятинської ОДПІ від ДПІ у Святошинському районі м. Києва. В цьому акті зазначено, що вказана перевірка проведена за результатами аналізу даних АІС "Реєстр платників податків" ДНІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, АІС ОР ДПС у м. Києві, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ "Бест-Звіт" ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, TAX ДТП у Святошинському районі м. Києва ДПС, АРМ "Аудит" ДПІ у Святошинському районі .м. Києва ДПС, АС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України", БД "Податковий блок", оскільки первинні та інші документи по TOB "Авеста Трейд" відсутні, підприємство за адресою вказаною в реєстраційних документах не знаходиться, стан платника 11 - ПРИПИНЕНО, АЛЕ НЕ ЗНЯТО З ОБЛІКУ. В акті перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва зазначено, що TOB "Авеста Трейд" мало взаємовідносини з підприємствами-постачальниками, за якими не підтверджено реальність проведення господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послугу підприємств-постачальників за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 з урахуванням. їх виду обсягу, якості та розрахунків та встановлено по TOB "Авеста Трейд" порушення пп. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200.1, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2 cт. 3 Закону України від "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", за результатами чого задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит зменшено до нуля.
Однак, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що в акті перевірки, на який посилається контролюючий орган, не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Авеста Трейд" або не задекларуванням ним податку на додану вартість, наявності вироку в кримінальній справі щодо діяльності посадових осіб вказаного товариства чи на інші підстави, які б свідчили про безтоварність операцій, а відсутність товариства за місцезнаходженням станом на травень 2013 року не є доказом безтоварності господарських операцій, які відбувались у період з жовтня по грудень 2011 року.
Крім того, судова колегія апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, оскільки воно не є підставою для визнання господарських операцій безтоварними, так як єдиним документом, який може встановити факт кримінального правопорушення є вирок суду в кримінальній справі.
За приписами частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Таким чином, при укладені договору з позивачем ТОВ "Авеста Трейд" здійснювало свою господарську діяльність в межах передбачених Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Поняття "первинного документу" визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За приписами підпункту 2.1 пункту 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
У відповідності до вимог підпункту 2 пункту 2 зазначеного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.
Первинні документи, згідно з підпунктом 2.4 пункту 2 Положення, повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в контексті зазначених норм податкові накладні, видаткові накладні, копії банківських виписок надані позивачем при перевірці апелянту є первинними документами та, як наслідок, підтверджують факт реалізації та придбання товару.
Положення пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлюють, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Зі змісту пункту 198.3 статті 198 ПК України випливає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За приписами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Системний аналіз наведених норм дає право дійти висновку, що право платника податків на податковий кредит виникає у випадку підтвердження господарських операцій податковими накладними чи іншими первинними документами.
Суд першої інстанції підставно зазначив, що надані до суду докази підтверджують не тільки придбання товару, а й подальше використання реалізацію, відтак виявлені порушення не знайшли свого підтвердження.
Суд першої інстанції обґрунтовано також акцентував увагу на тому, що право позивача на формування податкового кредиту не може ставитись в залежність від добросовісності його контрагентів, адже протилежне суперечить приписам податкового законодавства. Якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, тобто такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Така позиція підтримана Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції, а також узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Постановою Верховного суду України від 19.11.2010 у справі 21-21а10 визначено, що не сплата продавцем або його контрагентом ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не випливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг позивачеві зі сторони його контрагента, зазначеного в акті перевірки, документально підтверджується, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.
Що стосується твердження апелянта про відсутність поставок внаслідок відсутність товарно- транспортних накладних, то суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавець жодним чином не ставить в залежність дефектність або відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, оскільки товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О.
Курко О. П.