Справа № 802/313/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
05 травня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.,
представника відповідача: Скляр О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 (далі - позивач) до Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії суд,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Тульчинського районного сектору Державної міграційної служби у Вінницькій області в якому просив: визнати неправомірними дії Тульчинського РС ДМС у Вінницькій області щодо неприйняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, які було подано позивачем відповідно до вимог Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 № 321, та щодо вимог оплатити вартість платної послуги оформлення та видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон в сумі 87, 15 грн та оплатити вартість бланка в сумі 120 грн; зобов'язати Тульчинського РС ДМС у Вінницькій області прийняти у позивача документи для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та розглянути питання щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон виключно на підставі документів, перелік яких визначений Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими постановою Кабінету Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 № 321.
Під час розгляду адміністративної справи судом першої інстанції допущено заміну неналежного відповідача - Тульчинського районного сектору Державної міграційної служби у Вінницькій області на належного відповідача у справі - управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2015 адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач в судове засідання не з'явився хоча був належним чином повідомлений.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.01.2015 в порядку визначеному Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 позивач звернувся із заявою до Тульчинського районного сектору Державної міграційної служби у Вінницькій області з метою оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон. До заяви долучені наступні документи: копію паспорту громадянина України, оригінал та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, дві фотокартки 3,5х4,5 см., квитанцію про сплату державного мита в розмірі 170 грн. Однак, працівниками Тульчинського районного сектору Державної міграційної служби у Вінницькій області в усній формі відмовлено ОСОБА_3 в прийнятті документів. Відмову мотивовано несплатою додаткових платежів, а саме 291 грн. за оформлення та видачу паспорту.
Не погоджуючись із такою позицією відповідача позивач звернувся до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області із скаргою на дії Тульчинського районного сектору Державної міграційної служби у Вінницькій області та з проханням поновити порушені права та зобов'язати Тульчинський РС ДМС прийняти документи для оформлення закордонного паспорту.
При цьому листом від 31.01.2015 №О-11 управлінням ДМС у Вінницькій області повідомлено позивача, що для оформлення та видачі паспорта громадянина України для видачі за кордон, окрім державного мита (170 грн.) йому необхідно сплатити вартість бланка паспорта (120 грн.) та вартість послуг (87,15 грн.).
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що Постанова Кабінету Міністрів України " Про деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг" від 26.10.2011 №1098, на яку посилався відповідач в якості правових підстав для відмови позивачу у прийнятті документів, не регулює правовідносини у сфері оформлення та видачі паспортів громадян України для виїзду за кордон, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин, суд дійшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у прийнятті в позивача документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з підстав несплати ним вартості послуги за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон в сумі 87,15 грн. та вартості бланку паспорта в сумі 120 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Так, Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII врегульовано порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок.
Згідно ст. 7 вказаного закону правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію вищезазначеного Закону Кабінет Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі - Порядок).
Пунктом 27 вищевказаного Порядку передбачено, що для виїзду за кордон у разі тимчасового виїзду за кордон особа подає:
1) заяву-анкету;
2) паспорт громадянина України;
3) свідоцтво про народження (у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон вперше);
4) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал і копію документа про звільнення від сплати державного мита (консульського збору).
Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито» (далі - Декрет) платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
До об'єктів справляння державного мита належить, зокрема, державне мито за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 10х17 грн (статті 2, 3 Декрету).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що підставою для відмови у оформленні та видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон стало ненадання квитанції про сплату послуги за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон в сумі 87,15 грн., у відповідності до Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, передбаченого та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1098, а також квитанції про сплату вартості бланка паспорта в сумі 120 грн., у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1098 та постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання від 04.06.2007 №795.
Однак з позицією відповідача щодо вказаних підстав відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон не можливо погодитись з огляду на наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №1098 від 26.10.2011 затверджено Порядок надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, п. 4 якої передбачає, що у разі надання послуги, що передбачає видачу бланка або номерного знака, розмір плати за її надання визначається з урахуванням витрат, пов'язаних з придбанням відповідної продукції. Обсяг витрат визначається МВС.
Отже, вказаним Порядком не встановлено розміру відшкодування сплати вартості бланка паспорта, не передбачають його й Правила, та й нормативно-правовий документ, який визначав би вартість бланка паспорта, відсутній. При цьому відповідач не надав доказів, які б підтвердили вартість такого бланка.
Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України №795 від 04.06.2007 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання" визначено перелік платних послуг, серед яких послуга за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, вартість якої складає 87,15 грн.
За приписами п.2 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1098 від 26.10.2011 послуги надаються за письмовою заявою фізичних та юридичних осіб.
Таким чином, відповідно до вказаної постанови платні послуги можуть бути надані за заявою особи, тобто за наявності у неї бажання отримати таку послугу, а не про обов'язковість замовлення такої послуги з метою, зокрема, оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. В іншому випадку, якщо приймати до уваги позицію відповідача про обов'язковість таких послуг, постанова Кабінету Міністрів України №1098 від 26.10.2011 буде суперечити вимогам Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", статтею 7 якого прямо визначено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
Водночас представником відповідача у судовому засіданні, як в суді першої інстанції так і при перегляді справи апеляційним судом, не заперечувався той факт, що заяв про надання будь-яких платних послуг на адресу відповідача від позивача не надходило.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога відповідача про необхідність оплати вартості послуги за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон в сумі 87,15 грн. та вартості бланку паспорта в сумі 120 грн. є необґрунтованою.
Поряд з тим, варто зазначити, що особа, яка звертається за оформленням паспорта, зобов'язана відповідно до п. 27 Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон оплатити державне мито за оформлення і видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 170 гривень і, оплачуючи послугу відповідача "оформлення і видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон" у сумі 87,15 грн., у такий спосіб оплачує вартість одних і тих же його дій (послуг) вдруге.
Аналогічна правова позиція зі спірного питання вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 03.12.2013 у справі № 21-416а13.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на втрату чинності постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 № 231 Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення слід зазначити, що на момент винесення спірних правовідносин, на час звернення позивача з адміністративним позовом до суду та на дату винесення судом оскаржуваного рішення постанова № 231 мала законну силу та не була скасована ніяким нормативно-правовим актом. Вказана постанова втратила чинність з 01.04.2015 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 682 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України. Отже, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції діяв на підставі та в межах чинного законодавства.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог у спосіб та межах передбачених законодавством.
Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 12 травня 2015 року.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Мельник-Томенко Ж. М.
Сторчак В. Ю.