13 травня 2015 р.Справа № 641/1696/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Спаскіна О.А.
Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.03.2015р. по справі № 641/1696/15-а
за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 березня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова щодо відмови в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_2.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова поновити ОСОБА_2 нарахування та виплату пенсії за віком, починаючи з 24.08.2014 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова щодо відмови в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком, починаючи з 24.08.2014 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 2 відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення ст.4, ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.
На зазначену постанову апеляційну скаргу також було подано позивачами, які, не погодившись з нею в частині відмови в задоволенні позовних вимог, просять суд апеляційної інстанції ухвалити постанову про повне задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції на підставі п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, прийшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 народилися та проживали на території України з 11.09.1931 та з 03.12.1936 відповідно по 1996 рік.
Відповідно до закордонного паспорту НОМЕР_1, виданого 26 квітня 2012 року, ОСОБА_2 є громадянкою України та термін дії паспорту продовжений до 26.04.2022.
Відповідно до закордонного паспорту НОМЕР_2, виданого 26 квітня 2012 року, ОСОБА_1 є громадянкою України та термін дії паспорту продовжений до 26.04.2022.
В жовтні 1996 року позивачі виїхали з України до Ізраїлю на постійне місце проживання у зв'язку з чим виплату пенсії за віком їм було припинено..
27.08.2013 позивачі звернулись до відповідача із заявою про призначення та виплату пенсії за віком.
В листі №9376-02/32від 29.08.2014 року УПФ повідомлено, що правові підстави для призначення пенсії за віком позивачам відсутні, мотивуючи тим, що рішення Конституційного суду України №25-рп/2009 р. поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009 року. Міждержавної угоди про соціальне забезпечення між Україною та Ізраїлем не укладено.
Листом №А-01-69/77/14 від 16.10.2014 року УП та СЗН адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради повідомлено, що пенсійні справи на момент виїзду пенсіонерів до Ізраїлю знаходились в УП та СЗН Комінтернівського району.
В наступному, 16.10.2014 року, позивачі звернулись із заявами про поновлення виплати пенсії за віком до відповідача.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, дії та прийняті за їх наслідками рішення відповідача є неправомірними, оскільки позивачі мають право на поновлення пенсії за віком, яку вони отримували до виїзду на постійне місце проживання за межи України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законі України "Про пенсійне забезпечення", якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Пунктом 4 ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбаченому цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналогічне положення викладено у частині другій статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Згідно частин третьої та четвертої цієї статті пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон), виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
За змістом ч.1 ст.51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Враховуючи зазначене, органи соціального захисту населення, припиняючи виплату пенсії позивачам у зв'язку з їх переїздом на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, діяло відповідно до вимог законодавства, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин.
Судовим розглядом встановлено, що Міжнародних договорів між Україною та Державою Ізраїль стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року по справі № 1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 року вказав, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками
Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Після прийняття вищевказаного рішення Конституційного Суду України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.
Відповідно до частини 2 статті 49 Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Позивачі, як громадяни України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод для поновлення виплати пенсії відповідач зобов'язаний поновити та здійснювати виплату пенсії позивачам.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова в поновленні виплати пенсії за віком позивачам.
При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що належним і достатнім захистом прав позивачів в спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова - поновити позивачам виплату пенсії за віком, починаючи з 23.08.2011 року, у зв'язку з чим позов в іншій частині задоволенню не підлягає.
З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова, ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.03.2015р. по справі № 641/1696/15-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Спаскін О.А.
Судді Любчич Л.В. Сіренко О.І.