13 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4770/14
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Херсонській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом, в якому просила визнати неправомірною відмову та зобов'язати ГУ Держземагенства у Херсонській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,9999 га на території Виноградівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що оскаржувана відмова ГУ Держземагенства у Херсонській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,9999 га. з підстав включення даної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які можуть бути сформовані як окремі лоти для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону для ведення товарного сільськогосподарського товаровиробництва, не ґрунтується на вимогах ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, та порушує його конституційне право на отримання земельної ділянки у власність безоплатно. Позивач також вказувала, що відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки, які передані громадянам для ведення особистого селянського господарства.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 жовтня 2014 р. ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держземагенства у Херсонській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 1,9999 га, що розташована на території Виноградівської сільської ради Цюрупинського району для ведення особистого селянського господарства.
21листопада 2014 р. ГУ Держземагенства у Херсонській області листом за №19-21-0.02-2319/15-14-СГ відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки з посиланням на ч. 1 ст. 134, частини 1, 3 ст.136 Земельного кодексу України та прийняттям ГУ Держземагенства у Херсонській області наказу щодо затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги, до якого увійшла земельна ділянка вказана ОСОБА_1 у заяві.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваною відмовою відповідач не порушив законні права позивача на отримання земельної ділянки у власність безоплатно.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Земельного кодексу України, Закону України "Про особисте селянське господарство".
За змістом ст. 116 Земельного кодексу України визначено підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.
На підставі ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
У відповідності до ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
За правилами ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно ст. 121 Земельного кодексу України встановлено право громадян на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
За змістом ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство", особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.
Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Статтею 118 Земельного кодексу України визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений.
На підставі абз. 1 ч. 6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
За правилами абз. 1 ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
У відповідності Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України, від 10.05.2012 року №258, Головне управління Держземагентства в області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане. Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), наказами Держземагентства України, дорученнями Голови Держземагентства України та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держземагентcтва України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
За змістом п. 4.32 цього Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.
Згідно наказу Держземагентства України 28.02.2013 року №72 (у редакції наказу Держземагентства України від 09.04.2013 р. №142) затверджено Методичні рекомендації щодо порядку реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб, якими визначають рекомендований механізм порядку реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб.
За правилами пунктів 2.1., 2.2 цих Методичних рекомендацій при надходженні до територіального органу клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації, відповідному територіальному органу безпосередньо в момент звернення рекомендується здійснити реєстрацію такого клопотання у відповідності до вимог Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242, а також рекомендується вносити відомості про реєстрацію клопотання (дату реєстрації та вхідний номер) до програмного забезпечення. Після реєстрації клопотання відповідний територіальний орган зобов'язаний у строк, що не перевищує двадцяти днів, перевірити, зокрема у разі якщо земельна ділянка передається у власність у межах норм безоплатної приватизації: наявність викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) (частина шоста статті 118 Земельного кодексу України); відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта (п'ята) статті 116 Земельного кодексу України); чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина третя статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"); чи не порушуватиме бажане місце розташування земельної ділянки вимог раціональної організації території (шляхом створення черезсмужжя) та компактності землекористування (у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) (частина друга статті 29 Земельного кодексу України).
Отже враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість позиції позивача щодо порушення відповідачем ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки, на думку суду, перелічені у вказаній нормі Земельного кодексу України підстави відмови у наданні такого дозволу підлягають застосуванню під час розгляду заяв громадян, зацікавлених в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації на без конкурентних засадах.
Однак, в ході судового розгляду встановлено, що оскаржувана відмова відповідача ґрунтується на включенні спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, що виставляються на земельні торги.
Аналізуючи документи, надані відповідачем, встановлено, що за дорученням Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 р. №37732/0/1-14 зобов'язано Держземагенство України забезпечити надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (крім тих, що знаходяться у користуванні) для ведення фермерського господарства та особистого селянського господарства на конкурентній основі за результатами відкритих публічних земельних аукціонів, а також затвердження на регулярній основі та оприлюднення на офіційному сайті Держземагентства переліків земельних ділянок, що виставляються на земельні торги, за результатами аналізу матеріалів інвентаризації, іншої землевпорядної документації, звернень фізичних та юридичних осіб щодо таких земельних ділянок.
На підставі наказу Держземагенства України від 15.10.2014 № 328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагенства України від 14.10.2014" введено в дію рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014 р. (протокол засідання № 2).
У відповідності до пункту 2 Протоколу засідання колегії Держземагенства України від 14.10.2014 р. № 2 про продаж прав на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на конкурентних засадах" прийнято рішення щодо -
- особистого контролю начальників головних управлінь Держземагенства в областях, м. Києві за забезпеченням виконання дорученням Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 р. № 37732/0/1-14;
- за результатами аналізу матеріалів інвентаризації, іншої землевпорядної документації, звернень фізичних та юридичних осіб, зокрема щодо надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства та ведення особистого селянського господарства скласти, затвердити та оприлюднити на офіційному сайті Держземагентства України переліки земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги, включаючи несформовані земельні ділянки, що мають бути об'єктами землеустрою під час підготовки відповідних лотів до продажу (крім тих, на яких розташовано нерухоме майно, або тих, які на законних підставах знаходяться у користуванні заявників, або тих, щодо яких надано дозвіл на розроблення відповідної документації із землеустрою або станом на 15 жовтня 2014 року у відповідному головному управлінні вже зареєстровано клопотання про надання такого дозволу) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
- за результатами аналізу поточних робіт із землеустрою та звернень фізичних і юридичних осіб на регулярній основі виявляти земельні ділянки, що користуються попитом та права на які можуть бути продані на земельних торгах, включати такі земельні ділянки до вищезазначених переліків шляхом видання наказів про внесення змін і доповнень до них та оприлюднювати оновлені переліки на офіційному сайті Держземагентства України.
На виконання вищевказаного наказу Головним управлінням Держземагенства у Херсонській області прийнято наказ №21-130/19-14 від 13.11.2014 р. "Про внесення змін до наказу Головного управління від 23.10.2014 р. № 21-81/19-14 "Про затвердження Переліків земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону.
Згідно додатку до вказаного наказу ГУ Держземагенства у Херсонській області, а саме лотом за №59 земельна ділянка площею 1,9999 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Виноградівської сільської ради Цюрупинського району також увійшла до переліку земельних ділянок права оренди на які виставляються на земельні торги.
Таким чином, земельна ділянка на яку претендувала позивач, включена до переліку земельних ділянок право на які має набуватись на конкурентних засадах.
За правилами ст. 127 Земельного кодексу України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, -
- передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.
Впродовж судового розгляду справи судом не встановлено, а позивачем не надано доказів щодо передачі ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, чим спростовується довід позивача щодо порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 134, ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України.
У відповідності до ч. 3 статті 136 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
З аналізу вказаної норми земельного законодавства випливає, що право громадян на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства не є абсолютним, а може обмежуватись загальними правилами земельного законодавства, зокрема частиною 3 статті 136 Земельного кодексу України, чим спростовується довід позивача щодо зобов'язання відповідача надати оскаржуваний дозвіл саме на бажану земельну ділянку.
До того ж в ході судового розгляду встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що 30.10.2014 р. за реєстраційним №19-5566/0/14-14-СГ відповідач отримав від ОСОБА_1 заяву від 28.10.2014 року про надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з додатковими документами, а саме викопіювання з технічної документації щодо встановлення меж Виноградівської сільської ради Цюрупинського району земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтованою площею 2,0000 га, яка планується для надання у власність гр.ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на полі №173, №65250810000:
При цьому відповідач при формуванні цього переліку відповідач враховував, що станом на 15 жовтня 2014 року у ГУ Держземагенства у Херсонській області не було зареєстровано клопотань про надання такого дозволу на розробку документації із землеустрою, а тому вказані дії відповідача відповідають вимогам пункту 2 Протоколу засідання колегії Держземагенства України від 14.10.2014 р. № 2.
Таким чином на підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваною відмовою відповідач не порушив законні права позивача на отримання земельної ділянки у власність безоплатно, оскільки в даному випадку можливість реалізації позивачем права на безоплатну передачу земельної ділянки пов'язана з певним обмеженням щодо отримання безоплатно у власність конкретної земельної ділянки, а не відмовою взагалі.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 821/4770/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян