30 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4530/14
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Романішина В.Л.,
суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,
за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль», Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
В листопаді 2014 року ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про:
- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2014р. №0003432200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 257 943 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 64 485,75 грн.; №0003442200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 2 653 894 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 663 474 грн.; №0003452200, яким позивачу зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість на загальну суму 787 920 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 196 980 грн.;
- визнання протиправними дій ДПІ у м.Херсоні, які полягають у відображенні в актах перевірок з урахуванням висновків про розгляд заперечень висновків про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток: за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 5 919 191 грн., за І квартал 2012 року на суму 5 963 638 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для обчислення грошових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач використав неправомірні, документально не підтверджені висновки актів перевірок від 20.08.2014р. №288/21-03-22-05 та від 16.10.2014р. №345/21-03-22-05. Позивач вважає, що показники його декларацій з податку на прибуток та з податку на додану вартість підтверджені належним чином складеними бухгалтерськими та податковими документами у відповідності з положеннями Податкового кодексу України.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.01.2015р. позов задоволено частково.
Визнано частково протиправними та частково скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 12.11.2014р. №0003442200 на суму 2 792 212,94 грн. (з яких за основним платежем на 2233769,95 грн., за штрафними санкціями на 558442,99 грн.), №0003452200 на суму 787 503,33 грн. та штрафні санкції на суму 196 875,83 грн., №0003432200 на суму 302 664,37 грн., з яких за основним платежем на 242 131,49 грн., за штрафними санкціями на 60 532,88 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вимог, що задоволено судовим рішенням, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позов ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» залишити без задоволення. Апелянт зазначає, що судом не вірно надано правову оцінку взаємовідносинам позивача з контрагентами ТОВ «Мікасс-ДП», НВП «Алхім-Сервіс», ПП «Майклод-Юг», ТОВ «Благо-Юг». В грудні 2012 року позивачем на витрати в податковому обліку віднесено послуги Бюро технічної інвентаризації по виготовленню документації об'єктів, розташованих по вул.Бериславське шосе, 1 у м.Херсоні, однак по акту виконаних робіт неможливо встановити, яка саме документація виготовлена, що суперечить вимогам до первинного бухгалтерського документу. Також, апелянт вважає безпідставним віднесення ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» до витрат витрати на юридичні послуги згідно договорів з ДП «Профі-Консультант-аудит» ТОВ АФ «Профі-Аудит», ФОП ОСОБА_1, посилаючись на те, що у штаті підприємства є юридичний відділ, в якому в грудні 2011 року працювало 4 особи, які отримують заробітну плату щодо вирішення питань, які є предметом договорів з вказаними контрагентами.
ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» також подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29.01.2015р. та задовольнити його позов у повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини справи щодо правової природи договору між Херсонською міською радою та ПАТ «Херсонська ТЕЦ» від 24.07.2012р., внаслідок чого здійснено помилковий висновок щодо визначення товариства концесіонером та можливості застосування норми, викладеної в п.137.19 ст.137 ПК України. Щодо висновків суду про протиправність формування витрат та податкового кредиту по відносинах ПАТ «Херсонська ТЕЦ» з ТРК «Скіфія», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, то апелянт зазначив, що проведення розіграшу призів, з урахуванням його економічної ефективності, безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю - як витрати, пов'язані зі збутом виробленої продукції. Судом неповно з'ясовано обставини щодо застосування результатів реалізації договору між ПАТ «Херсонська ТЕЦ» та ТОВ «Універсальна колекторська група» в господарській діяльності. Суд погодився з висновками відповідача про необхідність виключення зі складу витрат вартість послуг з виготовлення технічної документації в сумі 166666,67 грн., наданих КП «Херсонське ДБТІ», однак судом не враховано, що послуги КП «Херсонське ДБТІ» з оформлення технічної документації були пов'язанні не з придбанням та вводом в експлуатацію основних засобів. Право власності на основні засоби ПАТ «Херсонська ТЕЦ» - будівлі і споруди не змінювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області від 21.07.2014р. №920, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1, п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 21.07.2014р. по 13.08.2014р. головними державними ревізорами-інспекторами відповідача було проведено виїзну позапланову перевірку ПАТ «Херсонська ТЕЦ» (код за ЄДРПОУ 00131771) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.01.2013р., за результатами якої складено акт перевірки №288/21-03-22-05 від 20 серпня 2014 року.
У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем:
- п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.56, п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.2, п.44.3, п.44.4, п.44.6 ст.44, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1, п.137.4, п.137.19 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2, п.138.5, п.138.8, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.5, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, п.п.145.1.1, п.п.145.1.2 п.145.1 ст.145, п.146.12 ст.146, п.149.1 ст.149, п.150.1 ст.150, п.152.1 ст.152, п.154.8 ст.154 ПК України, в результаті чого: завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 5919191 грн., за І квартал 2012 року на суму 5939630 грн.; занижено податок на прибуток на суму 9061019 грн.;
- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.2, п.201.3, п.201.10 ст.201 ПК України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379, в результаті чого: завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у періоді, що перевірявся (ряд.23.1 декларації з ПДВ) на загальну суму 787920 грн.; занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся (ряд.25 декларації з ПДВ) на загальну суму 4366634 грн.
За результатами розгляду заперечень ПАТ «Херсонська ТЕЦ» на вказаний акт перевірки 18.09.2014р. ДПІ у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області видала наказ №1146 про проведення додаткової документальної виїзної позапланової перевірки позивача.
На підставі направлення від 18.09.2014р. №857/22-05, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, у період з 18.09.2014р. по 09.10.2014р. головним державним ревізором-інспектором відповідача було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ «Херсонська ТЕЦ» (код за ЄДРПОУ 00131771) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №345/21-03-22-05/00131771 від 16 жовтня 2014 року.
У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем:
- п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.56, п.п.14.1.228, п.14.1.138 п.14.1 ст.14, п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.2, п.44.3, п.44.4, п.44.6 ст.44, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1, п.137.4, п.137.19 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2, п.138.4, п.138.5, п.138.8, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.5, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, п.п.145.1.1, п.п.145.1.2 п.145.1 ст.145, п.146.11, п.146.12 ст.146, п.144.1 ст.149, п.150.1 ст.150, п.152.1 ст.152, п.154.8 ст.154 ПК України, п.4.2, п.4.6 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 26.07.2007р. №1052, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 5919191 грн., за І квартал 2012 року на суму 5939630 грн. та занижено податок на прибуток на суму 6091856 грн.
12 листопада 2014 року, на підставі акту перевірки №345/21-03-22-05/00131771 від 16.10.2014р. ДПІ у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області винесла податкові повідомлення-рішення:
- №0003432200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 322 428,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 257943 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 64485,75 грн.);
- №0003442200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 3 317 368 грн. (в т.ч. за основним платежем -2653894 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 663474 грн.);
- №0003452200, яким позивачу зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість на 787920 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 196980 грн.
Згідно наявних в матеріалах справи розрахунків на нарахування грошових зобов'язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями вплинули висновки ДПІ про: не відображення у складі доходу та витрат за І квартал 2012 року реалізації металобрухту по накладній від 03.01.2012р. №4 на адресу ТОВ «Стройінвестплюс»; заниження витрат за 2012 рік на 2616,30 грн. внаслідок не відображення собівартості металобрухту, реалізованого покупцям; збільшення доходів на 1795997 грн. за 3 квартали 2012 року на суму нарахованої амортизації по договору управління комунальним майном; завищення витрат, податкового кредиту внаслідок відображення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3, ТРК «Скіфія», ПП ОСОБА_2, ТОВ «Універсальна колекторська група», які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства; завищення податкового кредиту у зв'язку з документальним не підтвердженням зв'язку отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства по відносинах КП «Херсонське ДБТІ»; неправомірне формування витрат та податкового кредиту внаслідок відображення безтоварних господарських операцій з НВП «Алхім-Сервіс», ПП «Майклод-Юг», ТОВ «Благо-Юг»; неправомірне формування податкового кредиту по відносинах з ТОВ «Мікасс-ДП»; неправомірне віднесення до витрат суми виконаних робіт, які є капітальними інвестиціями та повинні формувати об'єкт основних фондів із подальшою амортизацією (ТОВ ВКФ «Ай Ті», ПП «ВФ Трантехносервіс», ФОП ОСОБА_4, ПП «ОСОБА_7»); завищення витрат на 3759808,61 грн. внаслідок відображення витрат на проведення капітальних ремонтів; завищення витрат на 5167870 грн. у зв'язку з не виконанням інвестиційної програми; неправомірне віднесення до витрат 166666,67 грн. по відносинах з КП «Херсонське ДБТІ», 36340 грн. готельних послуг, оскільки документально не підтверджено зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю позивача; завищення витрат внаслідок відображення юридичних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1, в той час як на підприємстві є юридична служба; завищення витрат внаслідок неправомірного відображення збитків минулих періодів у сумі 1479798 грн. (25% збитків 2011 року); неправомірне формування податкового кредиту у сумі 109,44 грн. по відносинах з ФОП ОСОБА_5, яка згідно АІС не декларує податкові зобов'язання щодо задекларованого позивачем податкового кредиту; неправомірне віднесення до податкового кредиту частини ПДВ по дефектним податковим накладним ТОВ «Херсонтепломережі», ТОВ «Втеріс».
Задовольняючи частково позов ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності висновків акту перевірки про: заниження товариством доходів та витрат у 2012 році на 6750 грн. по реалізації металобрухту ТОВ «Стройінвестплюс», заниження витрат у 2012 році на 2616,30 грн.; заниження ПАТ «Херсонська ТЕЦ» доходів на суму 1795997 грн. за 2012 рік, яка складається з амортизаційних відрахувань, нарахованих у зв'язку із користуванням товариством майном, що належить до комунальної власності; щодо протиправності формування витрат та податкового кредиту по відносинах з ТРК «Скіфія», ПП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3., ТОВ «Універсальна колекторська група», а також щодо необхідності виключення зі складу витрат вартості послуг з виготовлення технічної документації в сумі 166666,67 грн. наданих КП «Херсонське ДБТІ». В іншій частині Херсонський окружний адміністративний суд визнав необґрунтованими та недоведеними висновки ДПІ у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області.
Колегія суддів знаходить постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Постановою від 29.01.2015р. відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Херсонська ТЕЦ» в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0003442200 від 12.11.2014р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання за включення позивачем до складу доходів та витрат у 2011 році реалізації та списання собівартості металобрухту у сумі 6750 грн. по накладній від 03.01.2012р. №4 на адресу ТОВ «Стройінвестплюс», що призвело до заниження доходів та витрат у 2012 році на 6750 грн., а також за заниження у 2012 році задекларованих витрат на 2616,30 грн. внаслідок не відображення у складі собівартості проданих залишків металобрухту.
В апеляційній скарзі ПАТ «Херсонська ТЕЦ» не зазначає в чому полягає неправильність висновків суду першої інстанції щодо вказаних порушень, а тому, на підставі ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів не переглядає оскаржувану постанову суду в цій частині.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ПАТ «Херсонська ТЕЦ», серед іншого, посилається на помилковість висновків Херсонського окружного адміністративного суду про зменшення товариством оподатковуваного прибутку за 2012 рік на суму амортизаційних нарахувань на основні фонди по договору управління; апелянт вважає, що судом неповно з'ясовано обставини справи щодо правової природи договору між Херсонською міською радою та ПАТ «Херсонська ТЕЦ» від 24.07.2012р., внаслідок чого здійснено висновок щодо визначення товариства концесіонером та можливості застосування п.137.19 ст.137 ПК України.
З матеріалів справи вбачається, що 24.07.2012р. між Херсонською міською радою (установник управління) та ПАТ «Херсонська ТЕЦ» (управитель) укладено договір управління майном, за умовами якого установник управління передає управителю об'єкти теплопостачання, які належать до комунальної форми власності, для здійснення управління майном в інтересах споживачів та установника управління, в тому числі шляхом транспортування споживачам теплової енергії.
Зазначений Договір зареєстровано ДПІ у м.Херсоні 27.09.2012р. за №88471. Податковий номер управителя майна - 910689174.
Згідно актів інвентаризації від 28.04.2012р. балансова вартість майна, що передається, станом на 28.04.2012р. складає 26 939 956,62 грн.; майно складається з теплових трас, трубопроводів, теплових елеваторних вузлів, центральних теплових пунктів та інше, включаючи нерухомість: будівлі центральних теплових пунктів (24 об'єкти).
Відповідно до декларації з податку на прибуток від 08.02.2013р. №1300003454, нарахована сума амортизації за 2012 рік становить 1 795 997 грн.
В акті перевірки зазначено, що в порушення п.137.19 ст.137 ПК України ПАТ «Херсонська ТЕЦ» не включено до складу доходів суму нарахованої амортизації в розмірі 1 795 997 грн. за ІІІ квартал 2012 року.
В апеляційній скарзі апелянт заперечує проти необхідності такого збільшення доходів, посилаючись на те, що між ПАТ «Херсонська ТЕЦ» та Херсонською міською радою укладено договір управління комунальним майном, а не договір концесії, наявність якого є обов'язковою передумовою для збільшення доходів за п.137.19 ст.137 ПК України.
Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності» визначено, що для цілей цього Закону термін «об'єкти централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення» вживається у такому значенні: цілісні майнові комплекси, системи цілісних майнових комплексів, які забезпечують (призначені) та достатні для самостійного здійснення господарської діяльності у сферах водопостачання, водовідведення та очищення стічних вод, подання послуг, пов'язаних з постачанням споживачам тепла, а також майнові комплекси структурних підрозділів підприємств, які є достатніми для самостійного здійснення господарської діяльності у зазначених сферах.
Відповідно до ч.2 ст.2 вказаного Закону зазначені у частині першій цієї статті відносини у частині, не врегульованій цим Законом, регулюються Цивільним, Господарським, Земельним кодексами України, законами України «Про концесії», «Про оренду державного та комунального майна», іншими законодавчими актами.
Згідно ст.1 Закону України «Про концесії» концесією є надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику; договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.
Відповідно до п.137.19 ст.137 ПК України доходи концесіонера у вигляді вартості, визначеної на рівні звичайної ціни, основних засобів, отриманих платником податків від концесієдавця відповідно до Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності», визнаються в сумі, що дорівнює сумі амортизації відповідних активів, нарахованої згідно із статтею 145 цього Кодексу, одночасно з її нарахуванням.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, з аналізу п.137.19 ст.137 ПК України слідує, що нею передбачено компенсаційне визначення доходів отримувача основних засобів об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності, у разі нарахування амортизаційних нарахувань на ці об'єкти особою, яка їх використовує.
Дана норма Податкового кодексу України унеможливлює збільшення витрат та зменшення прибутку у зв'язку з нарахуванням амортизації на основні фонди, по яких платник податку не поніс жодних витрат.
А відтак, колегія суддів також знаходить правомірним збільшення податковим органом доходів ПАТ «Херсонська ТЕЦ» за 2012 рік на 1 795 997 грн. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Матеріалами справи встановлено, що за результатами перевірки зі складу витрат позивача виключено вартість послуг, сплачених ТРК «Скіфія» за трансляцію передачі «Розіграш призів» у сумі 9166,66 грн., ПП ОСОБА_2 - з оренди приміщення та оформлення повітряними кульками у сумі 660 грн., ФОП ОСОБА_3 - за розміщення інформації про розіграш призів у сумі 2600 грн., ТОВ «Універсальна колекторська група» - з проведення дій, спрямованих на повернення заборгованості боржників, на суму 28116,67 грн., а всього на загальну суму 40543,33 грн., оскільки ці витрати не пов'язані з реалізацією товарів та послуг, як того вимагають положення ст.138 ПК України.
Суд першої інстанції погодився з доводами ДПІ у м.Херсоні щодо завищення позивачем витрат на суму 40543,33 грн. та податкового кредиту на суму 16228,18 грн. внаслідок відображення господарських відносин з ТРК «Скіфія», ПП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Універсальна колекторська група», зазначивши, при цьому, що позивачем не доведено зв'язку вказаних витрат з оподатковуваною господарською діяльністю товариства.
ПАТ «Херсонська ТЕЦ» не погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду посилаючись на те, що ці витрати мають безпосередній зв'язок з оподатковуваною господарською діяльністю, так як мають стимулювати повну та своєчасну сплату комунальних послуг, які є основним доходом платника податків.
Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки підставою для включення витрат підприємства до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є належне документальне підтвердження факту понесених таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.
ТРК «Скіфія», ПП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 надавали позивачу послуги з трансляції передачі «Розіграш призів», з оренди приміщення, у якому проводився розіграш призів, та оформлення цього приміщення повітряними кульками, з розміщення інформації про розіграш призів. Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, реалізація рекламних та інших заходів платника податків, для їх віднесення до складу витрат, має сприяти після їх вчинення збільшенню доходів такого платника податків. Фактично розіграш призів проведено серед споживачів послуг, які сплатили вартість цих послуг, а тому не пов'язані з виробництвом на придбанням реалізованих послуг з теплопостачання, у зв'язку з чим позивач неправомірно включив результати господарських операцій по організації розіграшів призів до складу витрат.
Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За результатами перевірки встановлено, що у складі витрат позивач декларував витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Універсальна колекторська група», з яким укладено договір про надання послуг від 04.10.2011р. №120, за умовами якого Виконавець (ТОВ «Універсальна колекторська група») зобов'язується за завданням Замовника (ПАТ «Херсонська ТЕЦ») надати послуги щодо проведення допустимих чинним законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості боржників.
В січні 2012 року на витрати віднесено послуги ТОВ «Універсальна колекторська група» на суму 28116,67 грн. на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт за грудень 2011 року №15/12 від 03.01.2012р. та договору про надання послуг від 04.10.2011р. №120, що за листопад 2011 року виконавцем стягнуто з боржників 146258,82 грн.
Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції ПАТ «Херсонська ТЕЦ» не надано доказів здійснення ним самостійних заходів щодо стягнення заборгованості з боржників, зокрема, шляхом звернення з відповідними позовами до суду, та, що у зв'язку з не приведенням до бажаного результату таких заходів, стало необхідним залучення ТОВ «Універсальна колекторська група». Як наслідок, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що отримані від ТОВ «Універсальна колекторська група» послуги не пов'язані з господарською діяльністю ПАТ «Херсонська ТЕЦ», а сплачена цим контрагентом сума ПДВ протиправно віднесена позивачем до складу податкового кредиту.
За результатами перевірки ДПІ у м.Херсоні виключила зі складу витрат ПАТ «Херсонська ТЕЦ» вартість послуг з виготовлення технічної документації у сумі 166666,67 грн., наданих КП «Херсонське ДБТІ», на підставі того, що ці послуги не пов'язані з господарською діяльністю платника податків.
Дослідивши наявні в матеріалах справи договір від 26.06.2012р., податкову накладну від 31.07.2012р. №1267 та акт виконаних робіт від 30.11.2012р. №3160, колегією суддів встановлено, що надані позивачу послуги КП «Херсонське ДБТІ» полягали в обмірюванні та виготовлені технічної документації на територію та споруди, які належать позивачу, та використовуються ним у оподатковуваній господарській діяльності.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, експлуатація та використання основних фондів в оподатковуваній господарській діяльності платника податків неможлива без належного документування прав власності на це майно в органах інвентаризації, серед елементів такої реєстрації є обмір території будівель, які входять до складу цих фондів. Обмір території та будівель платника податків є частиною заходів необхідних для початку та подальшого використання основних фондів, тобто є частиною витрат на придбання або введення в експлуатацію цих основних фондів.
Відповідно до п.144.1 ст.144 ПК України амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів.
Аналізуючи вказані норми суд апеляційної інстанції погоджується з Херсонським окружним адміністративним судом щодо обґрунтованості виключення ДПІ у м.Херсоні із складу витрат вартості послуг КП «Херсонське ДБТІ» у сумі 166666,67 грн.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги ПАТ «Херсонська ТЕЦ» задоволенню не підлягають, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції, а ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм чинного податкового законодавства.
Розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області на іншу частину оскаржуваної постанови, якою задоволено позов ПАТ «Херсонська ТЕЦ», судова колегія приходить до наступного.
Відповідно до п.154.8 ст.154 ПК України звільняється від оподаткування прибуток підприємств паливно-енергетичного комплексу в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму: передбачених інвестиційними програмами, схваленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих (локальних) електричних мереж, електричних станцій, теплоелектроцентралей, магістральних газопроводів, газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та встановлення лічильників газу населенню, у тому числі сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування вищезазначених цілей; передбачених проектами, фінансування яких здійснюється за рахунок суб'єктів природних монополій, виробників електричної та/або теплової енергії відповідно до рішень Кабінету Міністрів України; витрат у межах інвестиційної складової, затвердженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, необхідної для повернення кредитів, інвестицій, погашення облігацій (боргових цінних паперів), випущених (отриманих) енергогенеруючими компаніями, з метою фінансування капітальних вкладень з будівництва (реконструкції, модернізації) обладнання електричних станцій і теплоелектроцентралей, відповідно до плану будівництва (реконструкції, модернізації), затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За декларацією ПАТ «Херсонська ТЕЦ» з податку на прибуток за 2012 рік відображено прибуток, звільнений від оподаткування на підставі п.154.8 ст.154 ПК України, у сумі 15963760 грн. Під час перевірки ПАТ «Херсонська ТЕЦ» відповідач встановив обсяг невиконаної інвестиційної програми за 2012 рік у сумі 5167870 грн. і на цю суму збільшив оподатковуваний прибуток позивача. Причинами такого зменшення пільгового прибутку були порушення щодо неповної сплати коштів за задекларовані та здійснені ремонти, перевищення запланованих обсягів інвестицій по ряду об'єктів, не належне документування здійснених робіт, здійснення робіт не передбачених інвестиційною програмою.
В постанові від 29.01.2015р. суд першої інстанції дійшов висновку, що товариство виконало інвестиційну програму повністю, у зв'язку з чим збільшення йому оподатковуваного прибутку на 5167870 грн. внаслідок зменшення прибутку, звільненого від оподаткування, у зв'язку з невиконанням інвестиційної програми, є незаконним. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Постановою Національної комісії регулювання енергетики України від 26.07.2007р. №1052 затверджено Порядок подання, розгляду, схвалення та виконання інвестиційних програм ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом (далі - Порядок № 1052), згідно п.п.1.3 п.1 якого інвестиційна програма - це план використання коштів для підвищення рівня надійності та економічності роботи основних фондів, який містить комплекс зобов'язань ліцензіата на період її виконання щодо розвитку підприємства, зокрема зниження технологічних витрат електричної енергії в електричних мережах, модернізацію та будівництво електричних мереж, впровадження та розвиток систем контролю та управління енергоспоживанням, покращення показників якості надання послуг з електропостачання та послуг споживачам електричної енергії з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують доцільність здійснення інвестиційної діяльності, джерела її фінансування та графік виконання.
Відповідно до п.п.3.4, п.п.3.5 п.3 Порядку №1052 інвестиційна програма розглядається на предмет її належного оформлення, затвердження та погодження, наявності відповідного техніко-економічного обґрунтування окремих розділів та інвестиційної програми в цілому. У разі встановлення невідповідності інвестиційної програми вимогам цього Порядку в частині оформлення, затвердження та погодження інвестиційна програма до розгляду не приймається, про що в п'ятиденний строк з дня її надходження до НКРЕ повідомляється ліцензіату. У разі наявності зауважень та пропозицій до інвестиційної програми вони надаються ліцензіату письмово у формі листа з повідомленням про вручення. У разі відсутності в НКРЕ зауважень до інвестиційної програми або відсутності в ліцензіата пропозицій, додаткових пояснень та обґрунтувань щодо зауважень та пропозицій НКРЕ до інвестиційної програми питання про схвалення інвестиційної програми ліцензіата виноситься на відкрите засідання НКРЕ.
Згідно п.п.4.1, 4.2 п.4 Порядку №1052 ліцензіат зобов'язаний виконувати інвестиційну програму в повному обсязі відповідно до запланованих етапів закупівель обсягів робіт та обсягів фінансування, передбачених джерелами фінансування інвестиційної програми. Виконаними вважаються закупівлі, щодо яких складено акт про введення в експлуатацію, де це необхідно, які прийняті на баланс та щодо яких проведена повна оплата.
Пунктом 7 Порядку №1052 передбачено, що контроль за виконанням ліцензіатом інвестиційної програми здійснюється шляхом аналізу центральним апаратом НКРЕ та відповідним територіальним представництвом НКРЕ звітів щодо виконання інвестиційної програми та актів планових і позапланових перевірок діяльності ліцензіата НКРЕ.
З матеріалів справи вбачається, що інвестиційна програма ПАТ «Херсонська ТЕЦ» за 2012 рік була розглянута на засіданні НКРЕ та постановою НКРЕ від 23.02.2012р. №153 схвалено у сумі 23191,3 тис. грн. (без ПДВ). Згідно звіту про виконання інвестиційної програми за 2012 рік, затвердженого НКРЕ, обсяг виконання інвестиційної програми склав 22843 тис. грн. Достовірність звіту про виконання інвестиційної програми підтверджено територіальним представництвом НКРЕ у Херсонській області у акті від 20.09.2013р. №8 планової перевірки дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії.
Тобто, виконання інвестиційної програми позивача за 2012 рік підтверджено уповноваженим державним органом - НКРЕ України, а тому відповідач не мав підстав для оподаткування звільненого від оподаткування прибутку у сумі 5167870 грн.
За результатами перевірки, серед іншого, відповідач із складу витрат ПАТ «Херсонська ТЕЦ» виключив вартість готельних послуг у сумі 36340 грн. у зв'язку з тим, що позивач не надав документального підтвердження цих витрат.
Абзацом «б» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на службові відрядження.
Під час розгляду апеляційної скарги ДПІ у м.Херсоні представники позивача пояснили суду, що у м.Києві знаходяться як постачальник газу, так і головний акціонер товариства, якому кожного кварталу необхідно подавати звіти, а також, що у м.Києві розглядаються судові справи за участю ПАТ «Херсонська ТЕЦ». У зв'язку з необхідністю вирішення цих та інших виробничих питань у інших містах, підприємством направлялися у відрядження відповідні працівники, які користувалися готельними послугами.
Враховуючи положення п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України, а також, що витрати по готельних послугах, отриманих від ТОВ «Міжнародний АРТ Центр «Меценат» у розмірі 36340 грн., підтверджено наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, наказами про службові відрядження, посвідченнями про відрядження, платіжними дорученнями, колегія суддів вважає доведеними твердження позивача, що готельні послуги придбавалися ним з метою здійснення господарської діяльності, а тому висновки податкового органу про неправомірне їх включення до витрат є безпідставними.
В акті перевірки, серед іншого, ДПІ у м.Херсоні зазначає, що позивач у 2012 році до складу витрат неправомірно відніс вартість юридичних послуг у сумі 15000 грн., наданих ФОП ОСОБА_1, оскільки на підприємстві є юридична служба, у зв'язку з чим потреб залучати сторонніх осіб у позивача не було.
Відповідно до абз. «е» п.п.138.10.2 п.138.10 п.138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на врегулювання спорів у судах.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, жодна норма Податкового кодексу України не містить обмежень у залучені інших суб'єктів для такого врегулювання спорів та не ставить залежність такого залучення від наявності подібного персоналу у такого платника податків.
Варто зазначити, що реальність надання позивачу юридичних послуг ФОП ОСОБА_1 підтверджено договором про надання юридичних послуг щодо подання наявних матеріалів та заперечень до суду та до контролюючого органу, а також представництво в суді від 20.11.2007р. №178, актом виконаних робіт (наданих послуг) від 14.11.2012. №1-ю, платіжним дорученням від 14.01.2008р.
Як наслідок, доводи апеляційної скарги ДПІ у м.Херсоні щодо неправомірного віднесення ПАТ «Херсонська ТЕЦ» до складу витрат вартості юридичних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 не можуть бути взяті до уваги колегією суддів.
За результатами перевірки ДПІ у м.Херсоні зменшено задекларовані витрати позивача на 4883,81 грн. по відносинах з НВП «Алхім-Сервіс» на суму 812,79 грн., ПП «Майклод-Юг» на суму 3166,67 грн. та ТОВ «Благо Юг» на суму 904,35 грн., у зв'язку з тим, що платник податку по відносинах з цими контрагентами задекларував господарські операції, реальність здійснення яких не підтверджено документально. Вказане стало підставою для зменшення податкового кредиту, визначеного по відносинах з НВП «Алхім-Сервіс», ПП «Майклод-Юг», ТОВ «Благо-Юг» та ТОВ «Мікасс-ДП» на загальну суму 8321,92 грн.
Висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій ґрунтуються на інформації, яка міститься в актах ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 18.01.2012р. №88/23-100/20918728 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Мікасс-ДП» щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по відносинах з ТОВ «Топ-Альянсбуд» за червень 2011 року, ПП «Вітас-Плюс» за жовтень 2011 року, ТОВ «Укрбудсервіс» за жовтень 2011 року», ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 10.06.2013р. №173/22-200/37157536 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Майклод-Юг» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Віді-Пром» за жовтень 2012 року», ДПІ у м.Херсоні від 28.08.2012р. №117/15-3/36837972 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Благо-Юг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012р. по 31.07.2012р.», якими встановлено, що дані підприємства відсутні за юридичною адресою, внаслідок чого неможливо підтвердити факт реальності здійснення господарських операцій; акті ДПІ у Західному районі м.Харкова від 14.11.2012р. №561/22-104 про результати дотримання податкового та валютного законодавства НВП «Алхім-Сервіс» за період грудень 2011 року, лютий-березень, травень 2012 року. Також, відповідач зазначає про невідповідність деяких податкових накладних вимогам п.201.1 ст.201 ПК України внаслідок некоректного їх заповнення (податкова накладна від 03.10.2011р. №411, отримана від ТОВ «Мікасс-ДП» - зазначено загальну вартість товару та робіт без конкретизації сум окремо стосовно вартості товару та вартості виконаних робіт), відсутності номеру договору (податкова накладна від 09.12.2011р. №66, отримана від НВП «Алхім-Сервіс»).
Колегія суддів вважає висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій помилковими з огляду на наступне.
Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПКУ). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.
З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2011р. між позивачем та ТОВ «Мікасс-ДП» було укладено договір №118 та додаткову угоду від 29.12.2011р. №1 на поставку обладнання і виконання робіт по пусконаладці. На виконання умов вказаного договору ТОВ «Мікасс-ДП» у жовтні, листопаді, грудні 2011 року поставило позивачу обладнання (датчики та врізку у трубопровід, портативний витратомір) та виконало роботи по пусконаладці на загальну суму 77200,02 грн. (у т.ч. ПДВ - 12866,68 грн.), що підтверджується накладною від 13.12.2011р., податковими накладними від 03.10.2011р. №411, від 13.12.2011р. №61, актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.11.2011р. №118/2, від 13.12.2011р. №118/3, актами введення в експлуатацію основних засобів від 13.12.2012р. №6 та №7. Оплату здійснено у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 03.10.2011р. №6844, від 01.12.2011р. №7543, від 13.12.2011р. №7701.
У листопаді 2011 року та травні, червні 2012 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Благо-Юг», яке поставило ПАТ «Херсонська ТЕЦ» товар на загальну суму 2618,02 грн. (в т.ч. ПДВ - 436,33 грн.), що підтверджується видатковими накладними від 23.11.2011р. №БЮ-00890, від 30.05.2012р. №БЮ-00309, від 21.06.2012р. №БЮ-00382, податковими накладними від 22.11.2011р. №79, від 28.05.2012р. №84, від 20.06.2012р. №71, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 23.11.2011р. №23, від 30.05.2012р. №175, від 21.06.2012р. №488. Оплату проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 22.11.2011р. №7495, від 28.05.2012р. №2228, від 20.06.2012р. №2472.
24.10.2012р. між ПАТ «Херсонська ТЕЦ» та ПП «Майклод-Юг» укладено договір-заявку на перевезення вантажу №24/10/12, на виконання умов якого ПП «Майклод-Юг» у жовтні 2012 року надано позивачу транспортні послуги на загальну суму 3800 грн. (в т.ч. ПДВ - 633,33 грн.), що підтверджується актом приймання-здачі послуг від 29.10.2012р. №А29/10, податковою накладною від 29.10.2012р. №280. Оплату здійснено у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 06.11.2012р. №4456, від 09.11.2012р. №4504.
У грудні 2012 року позивач мав взаємовідносини з НВП «Алхім-Сервіс», яке поставило. ПАТ «Херсонська ТЕЦ» товар на загальну суму 5401,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 900,20 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 19.12.2011р. №66, податковою накладною від 09.12.2011р. №66, актом введення в експлуатацію основних засобів від 30.12.2011р. №1, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 30.12.2011р. №541. Оплату проведено у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 09.12.2011р. №7662.
Вказані договори підписані директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.
Позивачем доведено, що зазначені вище договори не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).
Доводи ДПІ у м.Херсоні про невідповідність деяких податкових накладних вимогам п.201.1 ст.201 ПК України внаслідок некоректного їх заповнення колегія суддів знаходить безпідставними, оскільки погоджується з судом першої інстанції, що не зазначення у податковій накладній номеру договору та незначні недоліки заповнення податкової накладної не є вирішальною ознакою для визнання таких податкових накладних недійсними за умови, якщо із суті господарських операцій вбачається їх реальний характер та товарність. Окремі недоліки в заповненні податкових накладних не роблять ці накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.
Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що відсутність товарно-транспортних накладних по відносинах з НВП «Алхім-Сервіс», ТОВ «Мікасс-ДП» може бути підставою для висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Щодо посилань відповідача, що контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням, то суд апеляційної інстанції не бере їх до уваги, оскільки позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ДПІ у м.Херсоні не надано. При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник ДПІ зазначив, що контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з поставки товарів. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень відповідача, оскільки такі висновки взято відповідачем з податкової звітності контрагентів позивача, без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.
Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами.
Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. У справі, що розглядається, ДПІ у м.Херсоні, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Досліджені судом матеріали справи не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з НВП «Алхім-Сервіс», ПП «Майклод-Юг», ТОВ «Благо-Юг», ТОВ «Мікасс-ДП» є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну господарську діяльність.
Що ж до висновків акту перевірки на укладення ПАТ «Херсонська ТЕЦ» угод без мети настання реальних наслідків колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).
Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Оскільки встановлено, що договори з контрагентами НВП «Алхім-Сервіс», ПП «Майклод-Юг», ТОВ «Благо-Юг», ТОВ «Мікасс-ДП» укладено у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції вважає, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції доходить висновку про неправомірність виключення із складу витрат та податкового кредиту ПАТ «Херсонська ТЕЦ» результатів господарських операцій платника податків з НВП «Алхім-Сервіс», ПП «Майклод-Юг», ТОВ «Благо-Юг», ТОВ «Мікасс-ДП».
Також, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами ДПІ у м.Херсоні щодо протиправності включення ПАТ «Херсонська ТЕЦ» до складу податкового кредиту 33333,33 грн. ПДВ, сплаченого у ціні наданих КП «Херсонське ДБТІ» послуг з виготовлення технічної документації, оскільки податковий кредит товариства підтверджено податковою накладною, яка є підставою для віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у ціні послуг. Позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують правомірність формування ним податкового кредиту за результатами виконання умов договору №3160 на виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів та оформлення юридичної документації об'єктів, розташованих за адресою підприємства від 26.06.2012р. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За результатами перевірки відповідач виключив із складу витрат ПАТ «Херсонська ТЕЦ» операції з придбання товарів та послуг у ТОВ ВКФ «Ай Ті», ПП «ВФ Трантехносервіс-плюс», ФОП ОСОБА_4 та ПП «ОСОБА_7» на загальну суму 173300,12 грн., вважаючи ці витрати капітальними інвестиціями, які підлягають віднесенню до складу витрат частинами у вигляді нарахування амортизації.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами ДПІ у м.Херсоні.
Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.
Відповідно до п.144.1 ст.144 ПК України амортизації підлягають, зокрема: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу.
Приписами абз. «а» п.п.14.1.81 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач придбав: в травні 2012 року у ТОВ ВКФ «Ай Ті» роботи по поставці обладнання та комплекс монтажних і пусконалагоджувальних робіт по інсталяції обладнання АТС «Panasonic K-X-TDА600 RU» у приміщенні вузла зв'язку; в травні 2012 року у ПП «ВФ Трантехносервіс-плюс» роботи по технічному завданню для розробки проектної документації «Комплексу системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення» для підприємства; в серпні 2012 року у ФОП ОСОБА_4 роботи по установці системи автоматики для відчинення воріт та пусконаладці автоматики для воріт; в серпні 2012 року у ПП «ОСОБА_7» монтажно-налагоджувальні роботи системи контролю та управління доступом на виробництво.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що зазначені роботи не є придбанням основних засобів і нематеріальних активів, так як це є роботи по утриманню, експлуатації, модернізації та поліпшенню основних засобів, що вже існують і функціонують на підприємстві. Дані господарські операції не передбачали створення нового об'єкту основних засобів, тобто фактично було проведено модернізацію, поліпшення об'єкту основних засобів, який вже перебував в експлуатації, тоді як згідно абз. «г» п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення. Сума витрат, що пов'язана з поліпшенням об'єктів основних засобів у межах 10 % відноситься до складу витрат згідно п.146.12 ст.146 ПК України.
А відтак, відповідач непомірно виключив із складу витрат позивача результати господарських операцій з ТОВ ВКФ «Ай Ті», ПП «ВФ Трантехносервіс-плюс», ФОП ОСОБА_4 та ПП «ОСОБА_7».
За результатами перевірки ПАТ «Херсонська ТЕЦ» зменшено витрати за 2012 рік у зв'язку із виключенням з їх складу задекларованого у розмірі 25% від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 1479798 грн., яке склалось у позивача на початок звітного періоду.
Відповідач зазначає, що це від'ємне значення було зменшено за результатами акту перевірки від 02.03.2012р. №52/22-1/00131771. За результатами судового оскарження результатів вказаного акту перевірки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013р. у справі №2а-2400/12/2170 позовні вимоги ПАТ «Херсонська ТЕЦ» задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.03.2012р. №0002122201, №0002132201, від 12.06.2012р. № 0004302200. За висновками податкового органу на момент складання звітності з податку на прибуток за 2011-2012 роки висновки про розмір від'ємного значення не були узгоджені, а тому позивач неправомірно декларував це від'ємне значення у 2011-2012 роках.
Відповідно до п.150.1 ст.150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Іншого порядку відображення від'ємного значення в Податковому кодексі України не передбачено, на 2012 рік було встановлено лише обмеження у розмірі 25% від розміру від'ємного значення, яке утворилось за результатами декларування прибутку на початок року.
В оскаржуваній постанові Херсонський окружний адміністративний суд зазначив, що дані про неузгодженість висновків контролюючого органу про розмір від'ємного значення є свідченням того, що ці висновки мають спірний характер, а тому для платника податків не носять обов'язкового характеру. Ці висновки є обов'язковими для платника податків лише у разі їх узгодження на користь податкового органу. У зв'язку з цим, суд визнав протиправними доводи ДПІ у м.Херсоні про завищення позивачем збитків минулих років на 1479798 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги ДПІ у м.Херсоні їх не спростовують.
ДПІ у м.Херсоні, за результатами перевірки, із складу витрат ПАТ «Херсонська ТЕЦ», виключила вартість капітального ремонту на загальну суму 3759808,61 грн., здійсненого позивачем протягом 2012 року, зазначивши, що ця сума перевищує 10% вартості основних фондів, як того вимагають положення п.144.1 ст.144 ПК України.
Однак, як вбачається з додатку АМ до декларації з податку на прибуток за 2012 рік балансова вартість основних фондів на початок 2012 року склала 54140598 грн., а фактичний обсяг витрат на поліпшення основних фондів склав 30044655 грн. Із цієї суми віднесено до складу витрат 5414060 грн., тобто в межах 10% загальної вартості основних фондів на початок 2012 року.
Положеннями п.144.1 ст.144 ПК України визначено, що амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.
При дослідженні наданого відповідачем розрахунку перевищення колегією суддів встановлено, що розмір перевищення капітального ремонту відповідачем обчислено виходячи з вартості кожного окремого об'єкту основних фондів, по якому здійснювався капітальний ремонт. Тобто, ДПІ у м.Херсоні під час обчислення перевищення 10% вартості капітального ремонту була допущена методологічна помилка, оскільки норми п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України передбачають порівняння загальної вартості здійсненого капітального ремонту та іншого поліпшення із загальною балансовою вартістю всіх основних фондів, яка склалася на початок звітного періоду, а не стосовно кожного окремого об'єкта основних фондів.
Що стосується висновків відповідача про безпідставне включення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 109,44 грн. по відносинах з ФОП «ОСОБА_5», то в акті перевірки підставою виключення даної суми ПДВ з податкового кредиту ПАТ «Херсонська ТЕЦ» податкова інспекція зазначає факт недекларування цим контрагентом податкових зобов'язань з продажу товарів позивачу, у зв'язку з чим в Системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів існує розбіжність.
Однак ДПІ не враховано, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагента, або зобов'язували б платника податків контролювати дотримання своїм контрагентом норм законодавства. Можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит по операціях з таким контрагентом.
Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому ПАТ «Херсонська ТЕЦ» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства іншими особами по ланцюгу постачання.
Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, в той час як податковий кредит позивача по відносинах з ФОП «ОСОБА_5» за жовтень 2012 року у сумі 2401,19 грн. підтверджено податковими накладними від 03.10.2012р. №2132, від 04.10.2012р. №2163 та №39976, від 05.10.2012р. №2170, від 08.10.2012р. №40007 та №2190, від 10.10.2012р. №2219, від 13.10.2012р. №2288 та №40083, від 30.10.2012р. №2497, від 31.10.2012р. №2526 та №40330, до форми та змісту яких відповідач не має жодних зауважень.
В акті перевірки, серед іншого, зазначено про неправомірне формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами ТОВ «Херсонтепломережі» та ТОВ «Втеріс», які мають дефекти. Зокрема, дефектність податкової накладної від 30.12.2011р. №5, виписаної ТОВ «Херсонтепломережі» на суму ПДВ 259495,82 грн. в тому, що постачальник послуг у цій накладній не заповнив реквізити договору «від» та «№», що не дозволяє встановити зв'язку такого придбання з оподатковуваною господарською діяльністю ПАТ «Херсонська ТЕЦ»; П.І.Б. особи, яка склала податкову накладну в паперовій формі, не відповідає П.І.Б. особи, якій належить електронний цифровий підпис, яким виписана копія податкової накладної, що зареєстрована в ЄРПН. Дефектність податкових накладних від 31.07.2012р. №38, від 09.08.2012р. №39 та від 04.09.2012р. №62 на загальну суму 837319,13 грн., виписаних ТОВ «Втеріс» в тому, що ці податкові накладні не містять розгорнутої номенклатури поставлених товарів, а податкова накладна від 04.09.2012р. №62 зареєстрована у ЄРПН після 15-денного терміну обов'язкової реєстрації.
При зверненні з позовом до суду позивач зазначає, що спірні податкові накладні складені за першою подією виникнення податкових зобов'язань з ПДВ - оплата коштів з розрахункового рахунку позивача; оскільки постачальник товарів ТОВ «Втеріс» не надав своєчасно податкову накладну за фактом отримання коштів у сумі 2725703,80 грн. та не зареєстрував у ЄРПН ПАТ «Херсонська ТЕЦ» звернулося до податкового органу зі скаргою про затримку до відповідача під час декларування своїх податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2012 року.
Статтею 201 ПК України встановлено перелік обов'язкових реквізитів податкових накладних, серед яких - вид цивільно-правового договору.
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що 04.11.2008р. між позивачем та ТОВ «Херсонтепломережі» було укладено договір №144 на транспортування теплової енергії в гарячій воді. За результатами виконання умов вказаного договору ТОВ «Херсонтепломережі» виписало податкову накладну від 30.12.2011р. №5 на суму 1556974,93 грн. (в т.ч. ПДВ - 259495,82 грн.), суми ПДВ згідно якої включено позивачем до податкового кредиту. Відповідач не заперечує проти фактичного надання позивачу послуг ТОВ «Херсонтепломережі» та їх часткової оплати, однак вказує на дефектність вказаної податкової накладної внаслідок не заповнення реквізитів договору.
При дослідженні наявної в матеріалах справи податкової накладної №5 від 30.12.2011р. колегією суддів встановлено, що у цій накладній вказано вид цивільно-правового договору - «договір про надання послуг». Що ж до не зазначення в ній дати та номеру договору, то,як зазначалось вище, дана обставина не є вирішальною ознакою для визнання такої податкової накладної недійсною, так як характер та товарність зафіксованих нею господарських операцій відповідачем не заперечується. Окремі недоліки в заповненні податкових накладних не роблять ці накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.
Що стосується невідповідності реквізитів особи, якою виписана податкова накладна у паперовому вигляді, з реквізитами особи, якій належить електронний цифровий підпис, яким підписана податкова накладна, що зареєстрована в ЄРПН, то колегія суддів погоджується з Херсонським окружним адміністративним судом, що механізм реєстрації податкових накладних контрагентами в ЄРПН такий, що підприємство має можливість лише перевірити факт і дату реєстрації такої податкової накладної, вказавши її дату та номер, а також ІПН контрагента. Неможливість ідентифікувати П.І.Б., яка підписала податкову накладну, не позбавляє права платника податків на податковий кредит, за умови реальності господарських операцій, яка податковим органом не ставиться під сумнів.
По відносинах з ТОВ «Втеріс» позивач сформував податковий кредит серпня 2012 року на суму ПДВ 454283,97 грн., на яку, за висновками акту перевірки, товариством не отримано податкову накладну та яку постачальник зареєстрував в ЄРПН з порушенням 15-денного терміну реєстрації. Однак, судом першої інстанції встановлено та не спростовано ДПІ у м.Херсоні, що податкова накладна від 04.09.2012р. №62 на суму ПДВ 454283,97 грн. не була включена позивачем до податкового кредиту, а дана сума включена позивачем до податкового кредиту серпня 2012 року відповідно до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну, на підставі платіжного доручення ПАТ «Херсонська ТЕЦ» отримувачу ТОВ «Втеріс» від 27.08.2012р. №3572, що відповідає вимогам п.201.10 ст.201 ПК України.
На підставі викладеного, судова колегія знаходить помилковими висновки ДПІ у м.Херсоні про неправомірне формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами ТОВ «Херсонтепломережі» та ТОВ «Втеріс».
Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.
Доводи апеляційних скарг ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» та ДПІ у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційних скарг не вбачається.
В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль», Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст ухвали виготовлено 05.05.2015р.
Головуючий суддя Романішин В.Л.
Судді Димерлій О.О.
Єщенко О.В.