30 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 668/15977/14-а
Категорія: 10.4.1 Головуючий в 1 інстанції: Корецький Д.Б.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Романішина В.Л.,
суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м.Херсона від 19 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонського міського центру зайнятості про оскарження дій суб'єкта владних повноважень,
В листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м.Херсона з адміністративним позовом до Херсонського міського центру зайнятості про визнання неправомірними дій щодо призначення допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі та у відмові в перерахуванні розміру допомоги; зобов'язання провести розрахунок допомоги по безробіттю, виходячи з останніх шести календарних місяців, що передують місяцю, в якому ПАТ «Кримський содовий завод» припинило сплату єдиного соціального внеску, а також провести перерахунок вже виплаченої допомоги з 14 липня 2014 року та здійснити доплату.
Позов обґрунтовував тим, що відповідачем незаконно призначено йому допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі, оскільки розмір цієї допомоги повинен бути обчислений виходячи з розміру його середньомісячного заробітку на ПАТ «Кримський содовий завод». Чинним законодавством не передбачено можливості для обмеження прав осіб, які переміщуються з окупованих територій. Припинення сплати ПАТ «Кримський содовий завод» єдиного соціального внеску відбулося у зв'язку з анексією АРК та блокування казначейських її рахунків.
Постановою Суворовського районного суду м.Херсона від 19.12.2014р. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про законність дій відповідача щодо визначення позивачу розміру допомоги по безробіттю, оскільки при зверненні до Херсонського міського центру зайнятості з відповідною заявою ОСОБА_1 не надано довідки про його середню заробітну плату.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано правової оцінки доводам позивача щодо наявності з боку посадових осіб відповідача дискримінації по відношенню до нього. Апелянт вважає, що його позбавлено права на отримання допомоги по безробіттю в розмірі, який значно відрізняється від того, який би він отримував на території АРК, яку він змушений був залишити, а також від розміру, який отримують особи, що проживають на материковій частині України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано апелянтом, 07 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та подав паспорт, облікову картку платника податку, трудову книжку і диплом.
Наказом відповідача №НТ 140710 від 10.07.2014р. ОСОБА_1 надано статус безробітного з 07.07.2014р. відповідно до ч.1 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення».
На підставі поданих позивачем документів з 14.07.2014р. йому призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу, так як за 12 місяців, що передували реєстрації ОСОБА_1 як безробітного, відповідно до даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування він мав страховий стаж більше шести місяців. Розмір допомоги визначено позивачу відповідно до Постанови правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття №327 від 12.04.2012р. про мінімальний розмір допомоги по безробіттю та, в даному випадку вона складає 76,9% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 936,65 грн.
29 липня та 15 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся в письмовій формі до Херсонського міського центру зайнятості з проханням про перерахунок встановленого розміру допомоги, посилаючись на дії Російської Федерації щодо анексії Криму та дії щодо блокування казначейських рахунків в Криму, через що підприємство, на якому працював позивач, припинило сплату єдиного соціального внеску, та просив прийняти до уваги заробіток до анексії Криму за період серпень 2013 - січень 2014 року протягом якого підприємством було сплачено ЄСВ, або прийняти до уваги положення абз.5 п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим КМУ №1266 від 26.09.2001р. з наступними змінами.
Листами від 11.08.2014р. №09-24/3364 та 27.08.2014р. №09-24/3514 Центр зайнятості відмовив позивачу у здійсненні перерахунку допомоги по безробіттю, посилаючись на діючий порядок обчислення середньомісячного заробітку, а саме постанову КМУ №1266 від 26.09.2001р.
Вказані відмови відповідача і стали підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком Суворовського районного суду м.Херсона про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що застрахованим особам, зазначеним у ч.1 ст.22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.
Відповідно до п.2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. №307 (далі - Порядок №307), застрахованим особам - найманим працівникам; особам, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, здійснювали підприємницьку або іншу діяльність, на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття, які втратили роботу з не залежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), проходили службу або виконували роботи (надавали послуги) згідно з цивільно-правовими договорами здійснювали підприємницьку або іншу діяльність не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески та/або єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) або середнього грошового забезпечення залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.
Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; надалі - 70 відсотків.
Згідно п.6.2 Порядку №307 допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.
Відповідно до п.2.6 Порядку №307 середня заробітна плата (дохід) визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2001р. №1266 (далі - Порядок №1266).
Відповідно до п.22, п.25, п.26 Порядку 1266 довідка про середню заробітну плату (дохід) видається роботодавцем за вимогою застрахованої особи або робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на підставі платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату (дохід). Довідка про середню заробітну плату (дохід), з якої сплачено страхові внески, для розрахунку страхових виплат складається за формою згідно з додатками 2-6. Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА.
Згідно п.6.5 Порядку №307 якщо в день призначення допомоги по безробіттю відсутні відомості, що впливають на розмір допомоги по безробіттю, то вона призначається у розмірі, установленому законодавством, до отримання необхідних відомостей, але не більше шести місяців з дня призначення цієї допомоги. Після їх отримання здійснюється перерахунок допомоги по безробіттю. Якщо зазначені відомості отримані пізніше шести місяців з вини безробітного, то перерахунок допомоги по безробіттю не здійснюється.
Судом першої інстанції встановлено, що при зверненні до Херсонського міського центру зайнятості ОСОБА_1 не надав довідку про середню заробітну плату. Апелянт заперечує неподання ним до Центру зайнятості такої довідки, однак доводів протилежного ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надав. А відтак, призначення позивачу допомоги по безробіттю в встановленому Постановою Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття №327 від 12.04.2012р. розмірі суд знаходить правомірним.
Колегія суддів не бере до уваги запропоновані ОСОБА_1 можливі варіанти розрахунку розміру середньомісячної заробітної плати з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 п.3 Порядку №1266 для страхування на випадок безробіття розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є період (періоди) роботи за основним місцем роботи (проходження служби), а у разі його відсутності - період (періоди) зайняття підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від такої діяльності, виконання робіт (надання послуг) згідно з цивільно-правовими договорами перед настанням страхового випадку (реєстрація особи в державній службі зайнятості як безробітної), протягом якого сплачено страхові внески.
Згідно ч.1 п.4 Порядку №1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб'єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої або іншої діяльності, закінчення проходження служби.
Відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1266 місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду.
Судова колегія знаходить обґрунтованими доводи відповідача, що вказаною нормою визначено вичерпний перелік поважних причин не включення певних періодів до розрахункового періоду, а тому дана норма не може бути застосована при здійсненні розрахунку допомоги по безробіттю позивачу.
Твердження апелянта про призначення йому допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі у зв'язку з дискримінацією за місцем проживання не знайшло свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи, оскільки, на думку суду апеляційної інстанції, при прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1 допомоги по безробіттю посадовими особами Херсонського міського центру зайнятості враховано всі обставини, які впливають на визначення розміру такої допомоги: наявність страхового стажу за останні 12 місяців, що передують зверненню до центру зайнятості; сплату єдиного соціального внеску; момент настання страхового випадку; подання всіх необхідних документів. Місце проживання ОСОБА_1 жодним чином не вплинуло на визначення йому розміру відповідної допомоги.
Фактично в поданій апеляційній скарзі апелянт не спростовує висновки суду першої інстанції щодо нормативного обґрунтування правильності нарахування йому допомоги по безробіттю, а посилається на те, що у зв'язку з анексією Криму існуючий порядок нарахування допомоги по безробіттю став для нього та інших осіб, які змушені були звільнитись з роботи і покинути територію АРК, дискримінаційним. Однак, судом не може бути здійснено аналіз доводів апелянта щодо конституційності законодавства, яке застосовувалося Херсонським міським центром зайнятості при прийнятті рішення про призначення допомоги по безробіттю позивачу.
Судова колегія не бере до уваги посилання ОСОБА_1 на норми Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», що стосується сплати єдиного соціального внеску на тимчасово окупованій території, оскільки вказаний Закон не регулює порядку та не впливає на призначення та визначення розміру допомоги по безробіттю. Більше того, вказаний Закон набув чинності 26.09.2014р., тобто після призначення позивачу допомоги по безробіттю.
Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м.Херсона від 19 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Романішин В.Л.
Судді Димерлій О.О.
Єщенко О.В.