12 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2724/14
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
Судді доповідача - Потапчука В.О.
суддів - Жук С.І.
- Семенюка Г.В.
при секретарі - Алексєєвої Н.М.
за участю представника апелянта ТОВ « Бандурський олійноекстракційний завод» - Шушняєва Р.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Бандурський олійноекстракційний завод» до Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2014 року № 0001092202 та від 16.07.2014 року № 0001762202,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бандурський олійноекстракційний завод» (далі по тексту - позивач, Завод), посилаючись на незаконність оспорюваних рішень, звернулось до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) від 16.04.2014 року № 0001092202, яким суб'єкту господарювання визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 772933,79грн., з яких 618344,63грн. - основного зобов'язання, 154586,16 грн., та №0001762202 від 16.07.2014 року про визначення штрафних санкцій в розмірі 154586,06 грн..
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бандурський олійноекстракційний завод» взято на податковий облік Первомайською ОДПІ Миколаївської області 07.04.2003 року за №314. Основними видами діяльності товариства є виробництво олії та тваринних жирів (основний), діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, неспеціалізована оптова торгівля, транспортне оброблення вантажів, постачання інших готових страв.
В період з 17.12.2012 року по 08.01.2013 року спеціалістами Первомайської ОДПІ МО ДПС проведено позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бандурський олійноекстакційний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт № 475/22/32390305 від 15.01.2013 року.
У висновку акта перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ "Бандурський олійноекстакційний завод" зокрема вимоги п. 138.1, п. 138.4, пп. 138.10.5, п. 138.10 ст. 138, п. І41.1 ст. 141, п. 150.1 ст. 150 Податкового Кодексу України в результаті чого: - завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податком на прибуток на загальну 3226324,00грн. у т.ч.: за 3 квартали 2012 року в сумі 3 226324,00грн.; - занижено податок на прибуток в сумі 121190,00грн..
На підставі вищенаведеного акта відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2013 року № 0000052301 про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму у 3226324,00грн. (основний платіж - 3226324,00грн., штрафні санкції - 1грн.) та № 0000022301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у 151488,00грн. (основний платіж - 121190,00грн.. штрафні санкції - 30298,00грн.), правомірність яких підтверджена постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 року по справі №814/2596/13а., якою встановлені фактичні обставини порушення позивачем приписів податкового законодавства.
В квітні 2014 року ДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на прибуток за 2012-2013 роки, результати якої оформлено актом №50/22-02/32390305 від 16.04.2014 року. В ході проведення перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.138.1, п. 138.4, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого суб'єктом господарювання занижено податок на прибуток на загальну суму 618344,63грн.(за 2012 рік на 164334,03грн., за 2013 рік на суму 454010,60грн.).
На підставі зазначеного акта перевірки 16.04.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001092202, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 772930,79 гривень, з яких 618344,63 грн. - донараховано податку та 154586,16 грн. - штрафних санкцій.
Не погоджуючись з висновками, викладеними акті перевірки та наведеним податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.
Головне управління Міндоходів у Миколаївській області своїм рішенням № 2136/10/14-29-10-05-10 від 24.06.2014 року залишило скаргу позивача без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0001092202 від 16.04.2014 року без змін та збільшило суму штрафних (фінансових) санкцій на 154586,06 гривень.
16.07.2014 року ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001762202, яким позивачу збільшено зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій на суму 154586,06 грн..
03.07.2014 року позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України зі скаргою про скасування наведених податкових повідомлень-рішень, за результатами розгляду якої заявнику відмовлено у задоволенні вимог (рішення № 1857/6/44-49-10-01-15 від 19.08.2014 р.).
При перевірці позивача контролюючим органом використано податкову звітність (податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік за №9086767138 подану до Первомайської ОДПІ в електронному вигляді, податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік за №9090840740, уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік за №9091241752), яка складена без врахування висновків, викладених а акті перевірки Первомайської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 15.01.2013 року №475/22/32390305, а також прийнятих на підставі цього акта податкових повідомлень-рішень №0000052301 від 23.01.2013 року та №0000022301 від 23.01.2013 року, правомірність яких підтверджена постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 року по справі № 814/2596/13-а, якою встановлені фактичні обставини порушення позивачем приписів податкового законодавства.
При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.
Підпунктом 14.1.228 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг розуміють - витрати, прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням Розділу III Податкового кодексу.
Складові собівартості наведено у п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України.
Витрати, які формують собівартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнаються доходи від реалізації таких товарів (п. 138.4 ст. 138 ПКУ). Тобто, при розрахунку об'єкта оподаткування платник податку має право врахувати витрати, включені до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг, одночасно з визначення доходів від реалізації таких товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконаних робіт визнається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Колегія суддів зазначає, що порушення, інкриміновані суб'єкту господарювання актом камеральної перевірки, за результатами якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, визначені ще актом перевірки від 15.01.2013 року №475/22/32390305, за результатами якої прийняті податкові повідомлення-рішення, правомірність яких підтверджена рішенням суду, що набрало законної сили і яким встановлені фактичні обставини вчинення суб'єктом господарювання податкового правопорушення.
Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі та в спосіб, що передбачені законами України, з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Бандурський олійноекстракційний завод» до Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2014 року № 0001092202 та від 16.07.2014 року № 0001762202,- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 13 травня 2015 року.
Суддя-доповідач: Потапчук В.О.
Судді: Жук С.І.
Семенюк Г.В.