12 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 523/18045/14-а
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Бабаков В.П.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
14.11.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.08.2014 року, зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 523/679/14-а, виданого 29.07.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 06.02.2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області подав апеляційну скаргу.
Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ставиться питання про скасування постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 06.02.2015 року.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області перебував виконавчий лист № 523/679/14-а, виданий 29.07.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси.
Згідно вказаного виконавчого листа боржник - Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси зобов'язаний призначити та здійснити нарахування, провести виплату ОСОБА_2 за період з 27.11.2013 року пільгової пенсії, встановленої ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
15.08.2014 року Управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси на адресу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області був направлений лист за № 8003/05, який було отримано відповідачем 19.08.2014 року.
Згідно вказаного листа боржником було повідомлено виконавчу службу про виконання виконавчого листа в добровільному порядку, а саме, повідомлено про призначення та здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2, а також про проведення виплати йому пільгової пенсії за період з 27.11.2013 року.
У зв'язку з вказаним, у своєму листі від 15.08.2014 року № 8003/05 Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси просило Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області винести постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
На підставі вказаного листа боржника, 19.08.2014 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 44240559.
Не погоджуючись з вказаною постановою державного виконавця, ОСОБА_2 оскаржив її до суду та просив зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 523/679/14-а, виданого 29.07.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ОСОБА_2, зважаючи на наступне:
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.
Законом України «Про виконавче провадження» закріплено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України (ст. 5).
Також, Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Ст. 25 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2014 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 523/679/14-а, виданого 29.07.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси та запропоновано боржнику у встановлений строк добровільно виконати рішення суду.
У підтвердження добровільного виконання виконавчого листа № 523/679/14-а, виданого 29.07.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси, Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси разом із листом від 15.08.2014 року № 8003/05 направило на адресу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області розпорядження від 01.08.2014 року.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема, і розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси від 01.08.2014 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказане розпорядження не може вважатись належним доказом виконання боржником у добровільному порядку виконавчого листа № 523/679/14-а, виданого 29.07.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси.
Так, як зазначалось вище, згідно виконавчого листа № 523/679/14-а, Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси було зобов'язано призначити та здійснити перерахунок пільгової пенсії ОСОБА_2, а також провести ОСОБА_2 виплату пільгової пенсії за період з 27.11.2013 року.
В свою чергу, у наданому боржником розпорядженні від 01.08.2014 року зазначено про те, що ОСОБА_2 здійснено не призначення, а перерахунок пенсії через зміну надбавки, також вказано дату перерахунку - 27.11.2013 року та зазначено дату попереднього перерахунку - 04.04.2012 року.
Таким чином, належних доказів здійснення саме призначення позивачеві пільгової пенсії відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» боржником надано не було.
Крім того, слід зазначити, що у листі від 15.08.2014 року № 8003/05 Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси посилалось на те, що ними було проведено ОСОБА_2 виплату пільгової пенсії за період з 27.11.2013 року, однак, жодних доказів на підтвердження цього боржником до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області надано не було.
При цьому, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
Державний виконавець, в даному випадку не скористався наданим йому правом та не переконався у фактичному та повному виконанні боржником рішення суду.
Слід зазначити, що згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі саме фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 19.08.2014 року була винесена старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області передчасно, без отримання належних доказів повного виконання боржником у добровільному порядку виконавчого листа № 523/679/14-а, виданого 29.07.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси, чим порушено законні права та інтереси позивача.
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області необґрунтованою та протиправною, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області відкрити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 523/679/14-а, виданого 29.07.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси, колегія суддів зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 523/679/14-а, виданого 29.07.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси було здійснено старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області 04.08.2014 року шляхом винесення відповідної постанови. Зазначена постанова скасована не була.
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
При цьому, у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.
З аналізу наведених норм вбачається, що діючим законодавством покладено на державного виконавця обов'язок протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду відновити виконавче провадження у разі визнання протиправною постанови про закінчення виконавчого провадження у судовому порядку.
Таким чином, в даному випадку належним способом захисту прав позивача є визнання судом протиправною оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження та її скасування, що в свою чергу тягне за собою обов'язок державного виконавця поновити виконавче провадження, яке було закінчено скасованою постановою про закінчення виконавчого провадження від 19.08.2014 року, а не зобов'язувати виконавчий орган відкривати виконавче провадження.
Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області задовольнити частково.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2015 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 19.08.2014 року ВП № 44240559 про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 523/679/14-а, виданого 29.07.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.В. Бойко
Судді: Т.М. Танасогло
О.В. Яковлєв