29 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2219/14
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
суддів - Яковлєва О.В. та Зуєвої Л.Є.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
за участю: представника позивача - Черних Олексія Вікторовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос - Авто" та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос - Авто" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос - Авто" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ) про визнання протиправними дій відповідача по здійсненню документальної позапланової виїзної перевірки, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0001352201 та №0001362201 від 11 червня 2014 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що перевірка була проведена протиправно, тому акт складений за результатами здійснення цієї перевірки не може бути прийнятий судом до уваги при вирішенні цієї справи. Акт, складений з численними порушеннями порядку проведення перевірки, не містить аргументованої інформації про порушення позивачем податкового законодавства, тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував: податкове повідомлення - рішення від 11 червня 2014 року № 0001352201 частково на суму 19215,00 грн. за основним платежем та на 9607,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення - рішення від 11 червня 2014 року № 0001362201 частково на суму 86683,00 грн. за основним платежем та на 43341,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позову було відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Також, не погоджуючись з постановою суду, ТОВ подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повне задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що за наслідком проведення фахівцями відповідача перевірки було складено акт від 28 травня 2014 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кронос-Авто" з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування по взаємовідносинах з ПП "Роялті-торг", ТОВ "Спецторг Трак", ТОВ "Срюзагроком-Н", ТОВ "Торгівельна промислова компанія Логістік", ТОВ "Інтертерра", ТОВ "Дніпрозварка", ТОВ "Компанія Форест-2010", ТОВ "Профінструмент" та правомірності формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та доходів, що враховуються при обчислення об'єкту оподаткування по взаємовідносинах з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у зазначених контрагентів - постачальників у відповідних звітних періодах".
Вказаним актом визначено порушення ТОВ п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.ст.139 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток по періодах за 2012 рік у сумі 41384 грн., а також п.198.1, 198.3,198.6 ст.198 та з урахуванням п.185.ст.185 в результаті, чого занижено податок на додану вартість у розмірі 121796,00 грн..
За наслідками проведеної перевірки та в зв'язку з встановленими порушеннями було прийнято податкові повідомлення-рішення №0001352201 від 11 червня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 41384,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 20692,00 грн., та №0001362201 від 11 червня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 121796,00 грн. за основним платежем та 60336,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Винесення вказаних податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.
Вирішуючи справу та частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вірно зроблено висновок про відсутність факту реального надання послуг по договорах, укладених позивачем з ПП "Роялті-торг" та ТОВ "Інтертерра" та їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту, витрат та зменшення своїх зобов'язань перед Державним бюджетом. Між позивачем та ПП "Роялті-торг", ТОВ "Інтертерра" була відсутня розумна ділова мета та сторони діяли з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди. Також, суд вважав, що угоди, які були укладені між позивачем та ПП "Роялті-торг" (договір купівлі-продажу), ТОВ "Спецторг Трак", ТОВ "Союзагроком-Н", ТОВ "Торгівельна промислова компанія Логістік", ТОВ "Дніпрозварка", ТОВ "Профінструмент", ТОВ "Компанія "Форест 2010" спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням вільного, господарського і податкового законодавства. Товар, який придбавався позивачем та послуги, які надавались позивачу притаманні його господарській діяльності та використовувалися ним для здійснення господарської діяльності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.78.1, пп.78.1.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2014 відповідач надіслав позивачу запит на підставі ст.73 ПК України, в зв'язку з тим, що за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, які ставлять під сумнів факт здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками, а також за результатами аналізу інформації, яка міститься в системі автоматизованого співставлення та просив надати інформацію по контрагентах позивача.
Листом від 09 квітня 2014 року за вих.№962 ТОВ надало ДПІ інформацію, що запит є безпідставним, недостатньо обґрунтованим нормативно, складений з порушенням вимог ПК України, зокрема, п.73.3 ст.73, тому відповідно до наведеного ТОВ звільнено від обов'язку надавати відповідь та документацію на такий запит.
Положеннями п.73.3 ст.73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Аналізуючи запит ДПІ (т.1 а.с.54) колегія суддів приходить до висновку, що останній відповідає всім вимогам, визначеним ПК України, запит оформлено з зазначенням підстав для його надіслання, переліку інформації, яка запитується та переліку документів, які пропонується надати, а також скріплений печаткою ДПІ.
Таким чином, з врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що перевірка відповідачем була проведена відповідно до вимог чинного законодавства, за наявністю відповідних підстав та повноважень посадових осіб ДПІ, а тому позовні вимоги позивача в частині визнання дій по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки протиправними задоволенню не підлягають.
Стосовно визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає таке.
Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.
Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ були укладені правочини з ТОВ "Спецторг Трак" від 14 січня 2011 № 33 на постачання товару; з ТОВ "Союзагроком-Н" (поставка мітли березової на суму 1200,00 грн.), з ТОВ "ТПК ОСА Логістик" (продаж масла, мастила на суму 36 935,78 грн.), з ТОВ "Дніпрозварка" (продаж генератора ацетиленового, редукторів, дротів, балонів кисневих, різаків); з ТОВ "Профінструмент" (продаж товару: дриль, мотокоса, кут шліф машина на суму 19215,51 грн.); з ПП "Роялті-Торг" (продаж автозапчастин на суму 56060,00 грн. на підставі договору № 125 від 01 серпня 2013 року та прес віджиму та насінєрушки на суму 165000,00 грн.).
Придбання вказаних товарів підтверджується видатковими накладними, зокрема, від 28 серпня 2013 року №234, від 30 серпня 2013 року №247, від 03 травня 2012 року №0305/5, від 22 лютого 2012 року №235 та іншими накладними.
Фактична оплата за надані товари проводилась безготівковими розрахунками, що підтверджується наданими суду платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку т.1 а.с.117-122, 144-149, 219-222 та рештою банківських виписок.
Крім того, на вимогу позивача та для формування податкового кредиту контрагентами ТОВ було видано податкові накладні: від 22 травня 2012 року №370, від 11 червня 2012 року №146, від 09 лютого 2012 року №43, від 02 вересня 2011 року №6 та інші.
Також, фактичне отримання вказаних товарів позивачем та знаходження їх в розпорядженні останнього підтверджується інвентаризаційними описами від 21 травня 2014 року за №12-18.
Отже, враховуючи все вищевикладене, та оскільки договори позивача з контрагентом в контексті вищеописаних правовідносин в судовому порядку недійсним не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами щодо надання відповідних послуг, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України, з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Спецторг Трак", з ТОВ "Союзагроком-Н", ТОВ "ТПК ОСА Логістик, ТОВ "Дніпрозварка", з ТОВ "Профінструмент", ПП "Роялті-Торг" (продаж автозапчастин).
При цьому в ході розгляду справи відповідачем не було надано жодного доказу щодо визнання вказаних документів у встановленому порядку недійсними.
В той же час, залишаючи спірні податкові повідомлення-рішення по взаємовідносинам позивача з ПП "Роялті-торг" (надання юридичних послуг та послуг по ремонтно-технічному обслуговуванню автозапчастин) та ТОВ "Інтертерра" частково в силі, суд першої інстанції виходив з відсутності факту реального надання послуг по договорах, укладених позивачем з вказаними суб'єктами та їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту, витрат та зменшення своїх зобов'язань перед Державним бюджетом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та зазначає, що ТОВ був укладений договір з ПП "Роялті-торг" про надання юридичних послуг від 01 серпня 2013 року та договір по ремонтно-технічному обслуговуванню автозапчастин від 01 серпня 2013 року. Також, позивачем було укладено договори з ТОВ "Інтертерра" про надання послуг по прибиранню територій, послуги з адмініструванню сайту та програмно-технічне обслуговування.
Разом з тим, з аналізу витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.70-75) вбачається, що місцезнаходження ПП "Роялті-торг" є м.Львів, площа Є.Петрушевича, б.3, оф.409, а ТОВ "Інтертерра" - м.Запоріжжя, Дніпровські пороги, б.25, в той час, як юридична адреса ТОВ, особи яка нібито отримала юридичні послуги, послуги по ремонтно-технічному обслуговуванню автозапчастин, послуги по прибиранню територій, послуги з адмініструванню сайту та програмно-технічне обслуговування є м.Миколаїв, вул.Чкалова, 210.
Крім того, з зазначених витягів випливає, що надання юридичних послуг та послуг по ремонтно-технічному обслуговуванню автозапчастин не входить до переліку видів діяльності ПП "Роялті-торг", а послуги по прибиранню територій, послуги з адмініструванню сайту та програмно-технічне обслуговування не є частиною видів діяльності ТОВ "Інтертерра", що саме по собі спростовує отримання позивачем вказаних послуг у відповідності до норм податкового законодавства.
Також, з аналізу податкових накладних від 30 січня 2012 року за №15, від 30 січня 2012 року за №16, від 31 січня 2012 року за №17, виданих ТОВ "Інтертерра" позивачу з метою формування податкового кредиту, вбачається, що в графі "номенклатура товарів/послуг продавця" зазначено лише назву (програмно-технічне обслуговування, послуги з адміністрування сайту підприємства та обслуговування системи відео спостереження), нібито, наданої послуги, без розшифрування та її деталізації, що суперечить положенням ст.201 ПК України та також унеможливлює формування податкового кредиту на підставі вказаних накладних.
Також, колегія суддів зазначає,що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати платника податків мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та витрат.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть, як включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, так і відноситись до витрат навіть за наявності формально складених документів та/або сплати грошових коштів.
Отже, враховуючи всю сукупність доказів у справі, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не можуть вважатися належним підтвердженням фактичного здійснення господарських правовідносин позивача з контрагентами ПП "Роялті-торг" (надання юридичних послуг та послуг по ремонтно-технічному обслуговуванню автозапчастин) та ТОВ "Інтертерра" (послуги по прибиранню територій, послуги з адмініструванню сайту та програмно-технічне обслуговування) та використання вказаних товарів у господарській діяльності ТОВ, не узгоджуються один з одним та, відповідно, не підтверджують правомірність формування податкового кредиту та витрат по вказаним контрагентам.
При цьому колегія суддів вважає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність доказів визнання такого договору недійсним або нікчемним, самі по собі не свідчать про реальність вчинення відповідної господарської операції, а також про придбання послуг саме з метою використання їх в господарській діяльності, якщо це не підтверджено відповідними, належним чином оформленими первинними документами.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи ДПІ та ТОВ викладені у апеляційних скаргах за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос - Авто та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.Г. Федусик
Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.В. Яковлєв