Справа: № 2-а/381/26/15 Головуючий у 1-й інстанції: Ковалевська Л.М. Суддя-доповідач: Бабенко К.А
Іменем України
14 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області на Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Крім того, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостій цієї статті.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2015 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.
Згідно з частиною першою ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, Відповідачем фактично оскаржено судове рішення в частині задоволення адміністративного позову, у зв'язку з чим, в апеляційному порядку переглядається судове рішення лише в частині, що оскаржується.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
18 липня 2014 року Позивач, у зв'язку з досягненням пенсійного віку, звернувся до Відповідача із Заявою щодо призначення пільгової пенсії за віком, оскільки він має статус особи, що постійно проживала чи постійно працювала у зоні посиленого радіологічного контролю.
Рішенням Відповідача від 20.10.2014 року №34, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.11), Позивачу відмовлено у призначенні йому пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю відповідних підстав.
Згідно з п. 2 частини першої ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (надалі - Закон №796-ХІІ), зокрема особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року працюють або працювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років .
Відповідно до пп. 5 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (надалі - Порядок), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи, до яких належать в тому числі і посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Як вбачається з Акта Білоцерківської міської ради "Про підтвердження факту проживання ОСОБА_2 з батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5." від 29 жовтня 2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.13), Комісією підтверджено, що Позивач проживала разом із своїм батьком ОСОБА_4 та матір'ю ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, з моменту народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 року по день зняття з реєстрації - 25.10.1995 року.
А як вбачається з Довідки Обласного житлового управління Білоцерківської житлової експлуатаційної контори від 05.01.1996 року №09, копія якої також наявна в матеріалах справи (а.с.10), Позивач дійсно проживала і прописана в АДРЕСА_1 з 1971 року по 25.10.1995 року.
Крім того, у Позивача наявне Посвідчення громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4) Серії НОМЕР_1, видане 21.05.1999 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.9).
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у Позивача права на призначення йому пенсії із зменшенням пенсійного віку, як особі, яка проживала у зоні посиленого радіологічного контролю.
Згідно зі ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до частини десятої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись частиною десятою статті 183-2, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області залишити без задоволення, а Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Кузьменко В.В.
Степанюк А.Г.
.
Головуючий суддя Бабенко К.А
Судді: Кузьменко В. В.
Степанюк А.Г.