28 квітня 2015 року Справа № 9104/180098/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Яремче Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Яремче Івано-Франківської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Надвірнянському районі про стягнення заборгованості,-
05 жовтня 2012 року управління Пенсійного фонду України в м. Яремче Івано-Франківської області звернулося до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Надвірнянському районі (надалі - Фонд), в якому просило стягнути з відповідача виплачені суми державної адресної допомоги, витрати за доставку адресної допомоги за квітень-серпень 2012 року в загальній сумі 37203, 24 грн.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 24 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, УПФУ м. Яремче подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскільки право Пенсійного фонду на відшкодування витрат виникає після призначення та виплати Пенсійним фондом пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , а також пенсій по втраті годувальника , який помер внаслідок нещасного випадку, які в силу ст. 25 Закону №1105 повинні здійснюватись Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього фонду , а тому виплата пенсій що складаються з різних видів виплат ,зокрема і щомісячної державної адресної допомоги ,також повинна відшкодовуватись за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійного захворювання.
З огляду на викладене, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції покликався на те, що адресна допомога не входить до переліку сум, які підлягають до відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права та є вірними.
Так, правовідносини сторін регулюються Законом № 1105-ХІV, Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697 (далі - Порядок), статтею 81 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», статтею 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи), постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова КМУ № 265), Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії).
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV, відповідно якій Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
При цьому, статтею 21 Закону № 1105-ХІV не передбачено можливості відшкодування Фондом витрат з виплати державної адресної допомоги. Така адресна допомога не передбачена ані в переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом відповідно до статті 21 Закону № 1105-ХІV, ані у встановленому пунктом 4 Порядку переліку виплат, передбачених до відшкодування Фондом ПФУ.
Аналіз положень Постанови КМУ № 265, якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, також дає підстави вважати, що така допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону № 1105-ХІV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з Відділення Фонду адресної допомоги відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.
Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом України у постановах від 6 червня 2011 року (справа № 21-57а11), від 20 червня 2011 року (справи №21-59а11 і № 21-118а11), від 19 грудня 2011 року (справа № 21-397а11) та від 9 липня 2012 року (справа № 21-180а12), яка, відповідно до приписів статті 244-2 КАС України, є обов'язковою для всіх судів України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, а тому оскаржене судове рішення є законними та обґрунтованими, а підстави для його скасування відсутні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Яремче Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у справі № 2а-3092/12/0970 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
Р.Й. Коваль