Справа: № 826/6181/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І. О. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
14 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б.
за участю секретаря: Тур В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2014 р. у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, -
ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України про (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнання неправомірним рішення Державної виконавчої служби України щодо стягнення з боржника виконавчого збору та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.03.2014 р. ВП № 13653611.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2014 р. адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, Державною виконавчою службою України винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.03.2014 р. ВП № 13653611 в розмірі 2 026 779,49 грн. (а. с. 60 Т. 1).
Вказана постанова винесена у зв'язку з тим, що позивачем не виконано у добровільному порядку протягом семи днів з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження № 13653611 від 11.06.2009 року наказ Господарського суду Луганської області від 02.05.2009 р. № 18/54 про стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» заборгованості у сумі 17 867 602,42 грн. по оплаті вартості послуг транспортування газу, втрати від інфляції в сумі 1 965 277,79 грн., три проценти річних в сумі 412 370,81 грн., витрати на державне мито в сумі 22 440,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 103,84 грн., всього на суму 20 267 794,86 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 р. в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Статтею 1 Закону № 606 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 606 державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
У відповідності до ст. 30 Закону № 606 державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу Господарського суду Луганської області від 02.05.2009 р. № 18/54 відповідачем відкрито виконавче провадження ВП № 13653611 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.06.2009 р.
Пунктом 2 вказаної постанови боржника зобов'язано самостійно виконати рішення суду у 7-денний строк з моменту одержання постанови (а. с. 62 Т. 1).
Вказана постанова отримана позивачем 27.07.2009 р., що не заперечується сторонами по справі, та підтверджується належними доказами.
29.07.2009 року ВАТ «Луганськгаз» направлено відповідачу заяву від 29.07.2009 р. за вих. № 13/2-1833 про зупинення виконавчого провадження ВП №13653611 у зв'язку з перебуванням позивача у Реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23 червня 2005 року № 2711-IV, що підтверджується чеком про поштове відправлення рекомендованого листа від 29.07.2009 року № 3387.
До заяви було додано оригінал виписки з реєстру підприємств ПЕК.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про добросовісність позивача як сторони виконавчого провадження.
Натомість, отримавши вказану заяву, відповідач, як зазначено в апеляційній скарзі, для підтвердження факту внесення позивача до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23 червня 2005 року № 2711-IV, звернувся до з листом № 10725-0-33-09-25/11 від 31.08.2009 р. до ДП «Енергоринок».
Отримавши відповідь на вказаний лист від 07.09.2009 р. № 235 з підтвердженням інформації про включення позивача до відповідного Реєстру відповідач зупинив виконавче провадження постановою від 21.09.2009 р.
У відповідності до п. 15 ст. 36 Закону № 606 виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону № 606 державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у ст. 34 не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність постанови про зупинення виконавчого провадження в період з 03.08.2009 р. по 20.09.2009 р., який відповідач вважає таким, що породжував для позивача зобов'язання виконати рішення суду в добровільному порядку, є наслідком бездіяльності відповідача, яка не є предметом спору у даній справі та дослідженню колегією суддів не підлягає.
В той же час, неналежне виконання відповідачем вимог Закону № 606 призвело до порушення прав позивача, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.11.2014 р. було визнано недійсною постанову про закінчення виконавчого провадження № 13653611 від 25.04.2014 р.
Вказаною постановою було закінчено виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням наказу господарського суду у повному обсязі та виділено постанову про стягнення виконавчого збору від 28.03.2014 р. в окреме провадження.
Підставою для визнання постанови недійсною в частині виділення постанови про стягнення виконавчого збору Господарський суд Харківської області зазначив відсутність зі сторони відповідача жодних заходів, спрямованих на примусове стягнення, що є обов'язковою умовою стягнення виконавчого збору.
Згідно пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.
В свою чергу, 04.03.2014 р. відповідачем прийнято рішення про поновлення виконавчого провадження ВП № 13653611 у зв'язку з усуненням обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження.
Однак, як свідчать матеріали справи, станом на цю дату наказ Господарського суду Луганської області від 02.05.2009 р. № 18/54 було виконано позивачем у повному обсязі в період зупинення виконавчого провадження, тобто у добровільному порядку.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 28.03.2014 р. є протиправною та підлягає скасуванню, зважаючи на те, що закінчення строку добровільного виконання саме по собі не може бути достатньою підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки відповідачем не вчинялися дії, спрямовані на виконання рішення, а боржник виконав його добровільно.
Аналогічна правова позиція викладена ВАС України в ухвалі від 19.03.2015 р. у справі № 813/2922/14.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та апеляційним судом відхиляються.
Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині його оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2014 р. у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2014 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя А. Б. Парінов
.
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Грибан І.О.
Парінов А.Б.