12 травня 2015 року Справа № 876/3048/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Костів М.В.
судді Запотічний І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.12.2012р. по справі № 1915/17555/12 за позовом ОСОБА_1 до Відділу ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання неправомірними дій державного виконавця, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання поновити виконавче провадження,
29.10.2012 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Відділу ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області, третя особа Управління пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання неправомірними дій державного виконавця, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання поновити виконавче провадження. Позов обґрунтовує тим, що головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Наконечною І.В. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-а-9635/11, виданого згідно постанови Тернопільського міськрайонного суду від 06.05.2011року, відповідно до якої зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі, починаючи з 13 жовтня 2010 року, провести перерахунок та проводити виплату пенсії ОСОБА_1, відповідно до статей 50,54,67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак 30.06.2011року головним державним виконавцем Наконечною І.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №26381843 на підставі того, що 24.06.2011 року на адресу підрозділу надійшло повідомлення УПФУ в м. Тернополі №11245/04 від 24.06.2011 року про виконання рішення.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.12.2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із викладеними у вищевказаній постанові суду першої інстанції висновками, позивач подав апеляційну скаргу і просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм діючого законодавства, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить прийняти нову постанову якою задовольнити позов повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.05.2011 року по адміністративній справі № 2-а-9635/11 Тернопільським міськрайонним судом винесено постанову, у відповідності до якої зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі, починаючи з 13 жовтня 2010 року, провести перерахунок та проводити виплату пенсії ОСОБА_1, відповідно до статей 50,54,67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом . На виконання вищезазначеної постанови суду, видано виконавчий лист № 2-а-9635/2011 від 06.05.2011 pоку, відповідно до якого «постанова в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії підлягає негайному виконанню». За заявою позивача про прийняття виконавчого листа до виконання від 11.05.2011 року, головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Наконечною І.В. було відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа.
11.05.2011 року на адресу Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі надіслано постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження для відома та виконання. 24.06.2011року на адресу Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області надійшло повідомлення з Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі №11245/04 від 24.06.2011року про виконання рішення суду . 30.06.2011року головним державним виконавцем Наконечною І.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №26381843 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-9635/2011 від 06.05.2011 pоку про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі починаючи з 13 жовтня 2010 року провести перерахунок та проводити виплату пенсії позивачу, відповідно до статей 50,54,67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом .
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, дійшов хибного висновку з посиланням на те, що Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Тернополі фактично виконано постанову Тернопільського міськрайонного суду від 06 травня 2011 року, оскільки пенсія позивачці продовжує нараховуватися й виплачуватися органами пенсійного Фонду України в м. Тернополі в порядку діючих редакцій ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із внесеними ЗУ «Про Державний бюджет України на 2012 рік» змінами, згідно яких положення даних статей закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 2 статті 24 вказаного Закону державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 30 даного Закону державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Частиною 4 статті 30 вказаного Закону визначено, що у разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені підстави закінчення виконавчого провадження. Зокрема, пунктом 1 частини 8 даної статті встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Загальне поняття пенсії визначено з статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-1V, відповідно до якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.
Отже, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основи один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем передчасно винесено оскаржувану постанову, оскільки постановою Тернопільського міськрайонного суду від 06 травня 2011 року не визначений граничний термін здійснення перерахунку та виплати позивачу основної та додаткової пенсії за ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тільки зазначений період з якого слід здійснювати нарахування та виплату.
Крім того, у разі відсутності спору про право особи на отримання основної та додаткової пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не може бути обмежено орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.
За таких обставин судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується, та прийняття нового рішення по справі.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.12.2012р. по справі № 1915/17555/12 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою визнати незаконною і скасувати постанову Відділу ДВС головного управління юстиції у Тернопільській області про закінчення виконавчого провадження №26381843 від 30.06.2011 року.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Запотічний І.І.
Костів М.В.