Справа: № 810/543/15 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
12 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Бабенка К.А., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільбуд» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бориспільбуд» (далі - Позивач, ТОВ «Бориспільбуд») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач, Бориспільська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2014 року №0005722210, №0005742210, №0005732210.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, а також формування валових витрат, а тому позовні вимоги є повністю обґрунтованими. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем договорів, на підставі яких ТОВ «Бориспільбуд» було сформовано податковий кредит та валові витрати.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.
У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.
Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інтонації - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у серпні 2014 року працівниками Бориспільської ОДПІ на підставі наказу від 14.08.2014року №563 згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Бориспільбуд» з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Запорожский коксохимремонт», їх правильності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2012 року по 31.07.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 1 826 012,00 грн.; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток у розмірі 1 917 312,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 21.08.2014 року №432/22-1/35455307. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 16.09.2014 року винесені податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0005722210, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 282 515,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 826 012,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 456 503,00 грн.; форми «Р» №0005742210, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 329 003,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 863 202,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 465 801,00 грн.; форми «П» №0005732210, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 257 663,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції встановив, що у період, що перевірявся, Позивачем до складу податкового кредиту було включено, зокрема, 1 826 012,00 грн., сформованого за наслідками господарських відносин з ТОВ «Запорожский коксохимремонт», а також визначено валові витрати в сумі 9 130 055,00 грн.
Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та вказаним контрагентом договорів, суд першої інстанції встановив наступне.
Між ТОВ «Бориспільбуд» (Замовник) та ТОВ «Запорожский коксохимремонт» (Виконавець) укладено договір №02/1-11 від 12.12.2011 року на розробку Проекту коригування Проекту будівництва 2-ї черги житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення та підземним паркінгом по вул. Трутенко, 3 в Голосіївському районі м. Києва (далі - Договір №02/1-11). За умовами зазначеного договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання власними силами розробити відповідно до Завдання, наданого Замовником, та чинного законодавства України Проекту коригування Проекту будівництва 2-ї черги житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення та підземним паркінгом по вул. Трутенко, 3 в Голосіївському районі м. Києва.
Пунктом 2.1 Договору №02/1-11 визначено, що вартість робіт визначена на підставі протоколу погодження договірної ціни (додаток №1 до даного Договору) і складає 17 148 333,33 грн., ПДВ 3 429 666,67 грн., всього 20 578 000,00 грн.
Згідно п. 4.1 Договору №02/1-11 в строки, визначені Договором, Виконавець передає Замовнику два примірники завершеної Проектної документації, зміст та розділи якої відповідають вимогам державних будівельних норм і правил. Разом з проектною документацією Замовнику надається акт передачі-приймання Проектної документації.
Про реальність виконання договірних зобов'язань, на переконання суду першої інстанції, свідчать наявні у матеріалах справи копії: актів здачі-приймання проектної продукції (т. 1 а.с. 41, 44, 47); накладних (т. 1 а.с. 42, 45, 48); податкових накладних (т. 1 а.с. 43, 46, 49); проектної документації (т. 2 а.с. 172-212, т. 3 а.с. 1а-202, т. 4 а.с. 1-130); завдання на коригування проекту (т. 5 а.с. 23).
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Бориспільбуд» (Підрядник) та ТОВ «Запорожский коксохимремонт» (Субідрядник) укладено договір будівельного підряду №20-02/П від 20.02.2012 року (далі - Договір №20-02/П), за умовами якого Субпідрядник зобов'язується виконати роботи на будівництві будинку №2 житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення та паркінгами по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва згідно із затвердженою проектною документацією, передати виконані роботи у встановлений цим Договором строку Підряднику.
Відповідно до п. 4.1.7 Договору №20-02/П щомісяця у строк не пізніше 3-ого числа кожного місяця Субпідрядник зобов'язаний надати акти виконаних робіт (форма КБ-2в), довідку про вартість робіт (форма КБ-3) та відомість витрат будівельних матеріалів, одержаних від Підрядника (форма М-23).
Пунктом 6.1 Договору №20-02/П передбачено, що здача Субпідрядником виконаних на підставі цього Договору робіт та їх приймання Підрядником оформлюється відповідними актами (форма КБ-2в), підписаними обома Сторонами за Договором, які Субпідрядник зобов'язаний не пізніше 5-ого числа кожного місяця подавати Підряднику.
Факт виконання умов вказаного Договору, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (т. 1 а.с. 53-81); довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 (т. 1 а.с. 82-89); податкових накладних (т. 1 а.с. 90-104).
Часткова оплата за наведеними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок (т. 1 а.с. 105-121).
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними укладених Позивачем з ТОВ «Запорожский коксохимремонт» немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності у сторін договорів мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.
При цьому зі змісту наявної у матеріалах справи копії постанови Броварської міжрайонної прокуратури від 05.03.2015 року закрито кримінальне провадження за фактом ухилення службовими особами ТОВ «Бориспільбуд» від сплати податків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у зв'язку з відсутністю в їх діяннях складу даного кримінального правопорушення.
Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.
Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства, оскільки висновки останнього ґрунтуються виключно на матеріалах висновку криміналістичної експертизи НДЕКЦ при УМБС України на Південно-Західній залізниці від 09.04.2014 року №106, які в силу положень ст. 71 та ч. 4 ст. 72 КАС України не можуть вважатися доказами в адміністративному процесі.
При цьому, аналіз наявних у матеріалах справи копій первинних документів свідчить про відповідність їх вимогам наказу Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 року №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві (Форми № КБ-2в, КБ-3)» та ДНБ Д.1.1-1-2000.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання укладених Позивачем договорів.
Крім того, судовою колегією враховується, що укладення Позивачем договорів з ТОВ «Запорожский коксохимремонт» було зумовлено необхідність виконання ТОВ «Бориспільбуд» зобов'язань перед ТОВ «УМК» за договорами від 01/1-11 від 12.12.2011 року та від 11.11.2011 року №02-11/БП.
Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення Позивачем валових витрат, заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування та податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладених Позивачем з ТОВ «Запорожский коксохимремонт» договорів, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання останніх, оскільки такі витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Бориспільбуд».
Крім того, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу контрагент останнього був зареєстрований у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення податкового повідомлення-рішення від 16.09.2014 року №0005722210 у Відповідача не було.
Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Бориспільбуд», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільбуд» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді К.А. Бабенко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Бабенко К.А
Шурко О.І.