Справа: № 810/6696/14 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
14 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Хрімлі О.Г.,
суддів Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
при секретарі Архіповій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Імпакт» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Імпакт» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, -
Приватне підприємство «Імпакт» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій щодо видачі наказу № 844 від 16 грудня 2013 року; скасування наказу № 844 від 16 грудня 2013 року щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Імпакт»; визнання неправомірними дій щодо порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення № 000026/22-04/10 від 13 січня 2014 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 16 грудня 2013 року відповідачем видано наказ № 844, згідно з яким у період з 16 по 19 грудня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податок на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «КФ «Агротранс», ПП «Юг Зерно - Трейд», за періоди з 01 по 31 серпня 2011 року, з 01 по 30 вересня 2011 року, з 01 по 31 січня 2013 року, за результатами якої 20 грудня 2013 року складено акт перевірки № 2470/10-02-22-04/31678570/73.
Згідно з висновками акту перевірки, відповідачем встановлено заниження податкового зобов'язання за серпень 2011 року у сумі 11 840,00 грн., за вересень 2011 року - 24 157,16 грн., яке підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за відповідні періоди на загальну суму 35 997,00 грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198 ПК України.
13 січня 2014 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000026/22-04/10, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 44 996,00 грн., з якої за основним платежем - 35 997,00 грн., за штрафними санкціями - 8 999,00 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, винесеним наказом та податковим повідомленням-рішенням, та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пп. 78.1.1, 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.
З матеріалів справи вбачається, що 13 листопада 2013 року відповідачем направлено до позивача запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» № 3075/10-02/22-4, в якому відповідач просив надати інформацію та її документальне підтвердження стосовно формування податкового кредиту з контрагентами ПП «КФ «Агротранс» та ПП «Юг Зерно - Трейд», а саме: договори, видаткові та податкові накладні, розрахунки коригування кількісних та вартісних показників, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, акти виконаних робіт чи послуг, первинні касові та банківські документи, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості та журнали оренди в розрізі субрахунків по рахунках та інші регістри бухгалтерського обліку, в яких відображено проведення операцій з контрагентами. Позивачу для подачі витребуваних документів було встановлено строк протягом 10-ти робочих днів з дня надходження запиту.
Запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» № 3075/10-02/22-4 отримано позивачем 14 листопада 2013 року, про що зазначено ним у позовній заяві, проте протягом 10-ти робочих днів позивач відповіді відповідачу не надав.
Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення на адресу відповідача протягом 10-ти робочих днів листа - відповіді № 8 від 22 листопада 2013 року, про який зазначено позивачем у позовній заяві.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що лист - відповідь № 9 від 23 грудня 2013 року позивачем направлено на адресу відповідача 23 грудня 2013 року, тобто, після закінчення строку, встановленого для подачі податковому органу витребуваних ним документів.
Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
За змістом п.п. 79.1, 79.2, 79.3 ст. 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Виходячи з системного аналізу викладених законодавчих положень, колегія суддів приходить до висновку, що умовами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є оформлення контролюючим органом наказу на її проведення та надіслання його платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або його вручення уповноваженому представнику платника податків під розписку.
Як вбачається з матеріалів справи, копію наказу № 844 від 16 грудня 2013 року щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Імпакт» надіслано позивачу згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0911701926865.
Таким чином, колегія суддів вважає встановленим той факт, що відповідачем виконано умови проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що передбачені ст. 79 ПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у наказі № 844 від 16 грудня 2013 року допущено описку, а саме: у п. 1 помилково зазначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача повинна проводитись тривалістю 5 робочих днів з 13 грудня 2013 року.
Водночас, як зазначено у п. 2.1 акту перевірки № 2470/10-02-22-04/31678570/73 від 20 грудня 2013 року, перевірка фактично проводилася у період з 16 по 19 грудня 2013 року.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами у справі допущення технічної описки у наказі № 844 від 16 грудня 2013 року, яка не вплинула на зміст встановленого порушення вимог податкового законодавства, а тому колегія суддів вважає, що рішення відповідача не може бути скасоване лише з формальних підстав.
Крім того, в абз. 4 п. 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року у справі № 3/35-313 (№ 2-зп) зазначено, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернення до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Також, в п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 у справі № 1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.
Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання. За результатами реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, податковим органом складено акт перевірки.
Отже, колегія суддів зазначає, що податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв'язку з чим оспорюваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки, по-перше, такий наказ відповідача не є юридично значимим для позивача, по-друге, після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2015 року у справі № К/800/54480/14.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що відсутні правові підстави для скасування наказу № 844 від 16 грудня 2013 року, оскільки оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, який на момент вирішення справи реалізовано, тобто такий наказ вичерпав свою дію.
Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач під час прийняття наказу № 844 від 16 грудня 2013 року щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Імпакт», вчинення дій щодо проведення позапланової невиїзної перевірки, оформлення її результатів у формі акту діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 вересня та 17 жовтня 2011 року позивачем до відповідача на електронних носіях подані податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2011 року та додатки № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», в яких у складі податкового кредиту відображено податок на додану вартість, вирахуваний на підставі податкових накладних, виданих контрагентами ПП «КФ «Агротранс» та ПП «Юг Зерно - Трейд» у сумі 11 840,00 грн. та 24 157,16 грн.
12 лютого 2013 року позивачем до відповідача на електронних носіях подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року та додаток № 5 до цієї декларації.
Згідно з даними додатку № 5 до поданої декларації, зі складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року позивачем виключено суму податку на додану вартість, вирахувану позивачем на підставі податкових накладних, виданих контрагентами ПП «КФ «Агротранс» та ПП «Юг Зерно - Трейд» на суму 11 840,00 грн. та 24 157,16 грн. відповідно.
Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до п. 1 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25 листопада 2011 року, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Згідно з п. 3 розділу IV вказаного Порядку, у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.
Таким чином, Податковим кодексом України передбачено для платника податку два варіанти самостійного виправлення помилок у раніше поданій податковій декларації: 1) подання уточнюючого розрахунку; 2) зазначення відповідних уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено податкове повідомлення-рішення № 000026/22-04/10 від 13 січня 2014 року, з урахуванням того, що позивачем не дотримано законодавчих вимог ч. 3 п. 50.1 ст. 50 ПК України, оскільки не подано уточнюючого розрахунку зі сплатою суми недоплати та штрафу у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, та не відображено суми недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності прийняття наказу № 844 від 16 грудня 2013 року щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Імпакт», проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення № 000026/22-04/10 від 13 січня 2014 року, що підтверджується наведеними законодавчими нормами та наявними в матеріалах справи документами.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного підприємства «Імпакт» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та не засновані на нормах права.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Імпакт» залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
.
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.