Справа: № 810/93/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
12 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Бабенка К.А., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У січні 2015 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - Відповідач, ГУ МВС у Київській області) в якому, з урахуванням прийнятої судом заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Київській області від 26.09.2014 року №919 а/с про звільнення з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 63 «і» Положення про проходження військової служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку) прапорщика міліції ОСОБА_2, міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Київщина», 03.10.2014 року;
- поновити Позивача на посаді міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Київщина»;
- стягнути з Відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 23 836,86 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не було подано доказів притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності, а також порушення останнім умов проходження випробування під час іспитового терміну, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив рапорти працівників про численні порушення ОСОБА_2 дисципліни, а також безпідставно визнав належними доказами службові характеристики, видані Позивачу, з печатками інших, ніж БПСМОП «Київщина», органів МВС України. Крім того, звертає увагу суду на те, що подання про звільнення Позивача містить описки щодо підстави для звільнення, а також підкреслює помилковість висновків суду про дотримання ОСОБА_2 строків звернення до адміністративного суду.
Апелянт в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, а постанову суду скасувати, прийнявши нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду без змін. При цьому в наданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, а докази, на неврахування судом яких посилається Апелянт, не є належними.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, наказом ГУ МВС України в Київській області від 08.05.2014 №320 о/с ОСОБА_2 призначено прапорщиком міліції батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Київщина» (далі - БПСМОП «Київщина») з іспитовим терміном до одного року (т. 1 а.с. 114).
Наказом «Про відрядження персоналу Головного управління» від 20.05.2014 року №958 Позивача відряджено до м. Сватово Луганської області з 21.05.2015 року до особливого розпорядження працівників БПСМОП «Київщина» (т. 1 а.с. 137).
З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу ГУ МВС України в Київській області від 29.08.2014 року №808 дск о/с «По особовому складу» приписано вважати таким, що прибули зі службового відрядження з районів проведення анти терористичної операції на території Луганської та Донецької областей до постійного місця дислокації у зв'язку з ротацією, та приступили до виконання службових обов'язків з 18.08.2014 року по БПСМОП «Київщина», зокрема, ОСОБА_2 Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, зі змісту довідки управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Київській області від 10.09.2014 року №3/вх 4430 (т. 1 а.с. 11) вбачається, що Позивач у період з 21.05.2014 року по 18.08.2014 року знаходився у відрядженні для несення служби у складі зведеного загону на території Луганської та Донецької областей у районах проведення анти терористичної операції.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 24.09.2014 року Позивачем на ім'я начальника ГУ МВС України в Київській області рапорт про вирішення питання щодо переводу для подальшого проходження служби до ГУ МВС України в Київській області РВ м. Сквири (т. 1 а.с. 153). На вказаному рапорті начальником штабу БПСМОП «Київщина» підполковником міліції ОСОБА_3 поставлено резолюцію «заперечую».
Матеріали справи свідчать, що у цей же день командиром БПСМОП «Київщина» підполковником міліції ОСОБА_4 складено рапорт на ім'я начальника ГУ МВС України в Київській області про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з не проходженням випробувального терміну ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 154).
Командиром БПСМОП «Київщина» підполковником міліції ОСОБА_4 25.09.2015 року внесено начальникові ГУ МВС України у Київській області подання про звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_2 у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку (т. 1 а.с. 156). У вказаному поданні зазначено, що Позивач звернувся до ОСОБА_4 з рапортом про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з небажанням продовжувати подальшу службу, а проведені бесіди про відмову у звільненні результату не дали.
Наказом ГУ МВС України в Київській області від 26.09.2014 року №919 о/с «По особовому складу» Позивача було звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 63 «і» (у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку», 03.10.2014 року (т. 1 а.с. 157).
Згідно наявної у матеріалах справи розписки ОСОБА_2 останній 07.10.2014 року отримав трудову книжку, військовий квиток та припис (т. 1 а.с. 112).
Як встановлено судом першої інстанції, копію наказу від 26.09.2014 року №919 о/с Позивач отримав 13.01.2015 року, однак розписку про його отримання Відповідачу не залишив.
Враховуючи встановлені вище обставини, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 17, 18 Закону України «Про міліцію», ст. ст. 7, 8, 14, 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. п. 3, 10, 24, 63 затвердженого постановою КМ України від 29.07.1991 року №114 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, прийшов до висновку, що оскільки Відповідачем було безпідставно звільнено Позивача з органів внутрішніх справи без проведення службового розслідування, позовні вимоги є обґрунтованими.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог вказаного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення №114).
Пунктом 3 Положення №114 в редакції, яка діяла на момент прийняття наказу від 08.05.2014 року №320 о/с про призначення Позивача міліціонером БПСМОП «Київщина», передбачено, що на службу в органи внутрішніх справ приймаються на добровільних засадах особи, які досягли 18-річного віку, здатні за особистими якостями, освітою і станом здоров'я виконувати покладені на них обов'язки. Призовники не підлягають прийому на службу в органи внутрішніх справ, за винятком випадків, передбачених законодавством. Під час прийняття на службу може бути встановлено іспитовий строк тривалістю до одного року. Особливості проходження служби в період іспитового строку визначаються МВС.
Відповідно до п. 10 Положення №114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Приписи пп. «і» п. 63 вказаного Положення передбачають, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку.
За своєю правовою природою випробування під час іспитового строку - це спосіб перевірки у працівника професійних навичок, ставлення його до трудових обов'язків, вивчення моральних і ділових якостей. Тобто, випробуванням є перевірка працівника роботі, яка повинна ним виконуватися.
Як було встановлено судом першої інстанції, підставою для висновку про непроходження ОСОБА_2 випробування під час іспитового строку стали рапорт останнього про звільнення з органів внутрішніх справ, а також порушення службової дисципліни.
Як було встановлено раніше, 24.09.2014 року Позивачем було подано рапорт на ім'я начальника ГУ МВС України в Київській області про вирішення питання про переведення для подальшого проходження служби до РВ у м. Сквирі ГУ МВС України у Київській області, на якому начальником штабу БПСМОП «Київщина» ОСОБА_3 проставлено резолюцію «Заперечую». У той же час, як вірно підкреслив суд першої інстанції, доказів складання Позивачем рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ України Відповідачем не надано.
При цьому, направляючи на ім'я начальника ГУ МВС України в Київській області подання від 25.09.2014 року про звільнення Позивача з органів внутрішніх справ за пп. «і» п. 63 Положення №114, командир БПСМОП «Київщина» ОСОБА_4 вказав, що питання про звільнення ОСОБА_2 ініційоване на підставі рапорту останнього. Твердження Апелянта про допущення описки у вказаному рапорті щодо необхідності звільнення ОСОБА_2 на підставі його рапорту судова колегія вважає безпідставним, оскільки, з його змісту вбачається викладення дій, проведених задля запобігання звільнення Позивача. Зазначене, водночас, суперечить викладеному в рапорті ОСОБА_4 від 24.09.2014 року твердженню про необхідність звільнення Позивача у зв'язку з непроходженням випробувального терміну.
З огляду на викладене, судова колегія вважає обґрунтованими твердження суду першої інстанції про безпідставність висновків ГУ МВС України у Київській області про те, що підставою для звільнення Позивача стало, зокрема, складання ним рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ.
Що стосується посилання Апелянта на невраховані судом першої інстанції численні порушення дисципліни Позивачем, що також стали підставою для звільнення ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Як вірно підкреслив Київський окружний адміністративний суд, доказів притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності, а також проведення щодо нього службового розслідування у відповідності до вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту Відповідачем надано не було.
Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Приписи пп. 2.2.20 п. 2.2 затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.
При цьому судова колегія критично оцінює посилання Апелянта на наявні у матеріалах справи рапорти ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 141, 142, 143, 144-145) щодо порушення ОСОБА_2 дисципліни, оскільки зі змісту перелічених рапортів не вбачається жодних заходів реагування на них, у тому числі вчиненні дій щодо перевірки викладеної в них інформації.
Крім того, посилання Відповідача на рапорт ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 146-147), яким, на думку ГУ МВС України у Київській області, підтверджується факт відмови Позивача у відбутті в службове відрядження в зону проведення АТО 11.08.2014 року колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки згідно довідки Управління кадрового забезпечення ГУ МВС України у Київській області від 10.09.2014 року №3/вх.4430 ОСОБА_2 у період з 21.05.2014 року по 18.08.2014 року перебував у відрядженні для несення служби у складі зведеного загону на території Луганської та Донецької областей в районах проведення АТО. З цього приводу судом відхиляється як доказ наданий Відповідачем протокол оперативної наради керівництва БСПМОП «Київщина» від 12.08.2014 року (т. 1 а.с. 148-149).
Крім того, посилання Апелянта на перебування Позивача у період з 08.08.2014 року по 18.08.2014 року у короткостроковій відпустці за п. 47 «д» Положення №114 згідно наказу ГУ МВС України в Луганській області від 08.08.2014 року №4037 о/с (т. 1 а.с. 201) колегією суддів оцінюється критично, адже, по-перше, Відповідачем не надано доказів складання Позивачем відповідного рапорту, по-друге, доказів ознайомлення ОСОБА_2 із вказаним наказом.
Щодо посилання ГУ МВС України в Київській області на недоліки в оформленні поданої ОСОБА_2 службовій характеристиці від 07.10.2014 року, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що зазначений документ не можна вважати належним доказом у вказаній справі та визначальним при вирішенні питання щодо проходження Позивачем випробування у період іспитового строку.
Разом з тим, зважаючи на відсутність доказів непроходження ОСОБА_2 випробування під час іспитового строку, а також невідповідність зазначених Відповідачем підстав звільнення Позивача наявним у матеріалах справи документам, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУ МВС України в Київській області від 26.09.2014 року №919 о/с в частині звільнення ОСОБА_2, а також поновлення останнього на посаді міліціонера БПСМОП «Київщина».
Відповідно до п. 24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Отже, встановивши незаконність звільнення Позивача, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оцінюючи посилання Апелянта на невірну оцінку судом першої інстанції причин пропуску ОСОБА_2 строку звернення до адміністративного суду, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписи ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, процесуальний закон, включаючи в себе спеціальну норму щодо строків звернення до адміністративного суду з питань, зокрема, звільнення з публічної служби, встановлює місячний строк для звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод або інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, трудову книжку, військовий квиток та припис було отримано Позивачем 07.10.2014 року (т. 1 а.с. 112).
Зі змісту наявної у матеріалах справи копії трудової книжки (т. 1 а.с. 13-16) вбачається, що в останній на сторінках 14-15 за номером 22 зроблено запис від 03.10.2014 року про звільнення з органів внутрішніх справ згідно наказу від 26.09.2014 року №919 о/с. Водночас, зі змісту вказаного запису неможливо встановити підстави для звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, окрім реквізитів наказу.
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 20.08.2014 року по 04.09.2014 року (т. 1 а.с. 28), з 10.10.2014 року по 20.10.2014 року (т. 1 а.с. 30) та з 03.11.2014 року по 14.11.2014 року (т. 1 а.с. 31).
Відтак, на думку колегії суддів, тривале перебування Позивача на стаціонарному лікуванні є поважною підставою для переривання перебігу процесуального строку звернення до суду.
Крім того, як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано Відповідачем, копію наказу про звільнення Позивач отримав 13.01.2015 року. Із вказаним позовом звернувся 13.01.2015 року, про що свідчить відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті (т. 1 а.с. 41).
За таких обставин, зважаючи на тривале лікування ОСОБА_2, а також встановлений судом першої інстанції факт отримання останнім наказу про звільнення у січні 2015 року, колегія суддів погоджується з позицією Київського окружного адміністративного суду про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді К.А. Бабенко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Бабенко К.А
Шурко О.І.