Справа: № 759/2222/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лук'яненко Л.М.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
12 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Бабенка К.А., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2015 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва (далі - Відповідач, Управління) про: визнання дій Управління в частині направлення запитів до міжрайонної Солом'янської МСЕК м. Києва незаконними; визнання бездіяльності Відповідача щодо неприйняття заяви ОСОБА_2 про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та непризначення останньої - протиправною; зобов'язання Управління прийняти від Позивача зазначену заяву затвердженого Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зразка та перевести з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за документами, що є в пенсійній справі та які відповідають вимог законодавства, що діяло на момент призначення пенсії по інвалідності.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11.03.2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується факт настання інвалідності ОСОБА_2 до досягнення нею 18 років.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком, розмір якої визначено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які померли ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно.
З 14.10.1965 року актом огляду у Залізничній ЛТЕК м. Києва серії АОО № 234988 ОСОБА_2 визнано інвалідом ІІІ групи безстроково, причина інвалідності - захворювання дитинства (далі - Довідка ЛТЕК).
Позивачем 04.12.2014 року було подано до Відповідача заяву щодо переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Листом від 11.12.2014 року № 2111/8-П Управління повідомило ОСОБА_2 про відсутність підстав для переведення її на вказаний вид пенсії, оскільки вона стала інвалідом з дитинства після досягнення 18 річного віку.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 10, 44, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. п. 3, 5, 37 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 року № 22-1, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови Відповідача у переведенні Позивача з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, оскільки ним не подано документів, якими підтверджується таке право.
З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших
Приписам абз. 1 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Аналогічні положення закріплені і в ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Виходячи з аналізу вищевикладених норм, діти старші 18 років мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника лише у тому випадку, якщо інвалідність фактично настала до досягнення ними повноліття.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.18 Порядку, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Згідно ч. 7 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія «дитина-інвалід».
Отже, факт настання в особи інвалідності з дитинства може бути встановлено уповноваженими органами як до досягнення нею 18 років, так і після. При цьому, приписами п. 2.18 Порядку визначено перелік документів, подання одного з яких є достатнім для встановлення органами пенсійного фонду такого факту.
Проте, зі змісту листа Управління від 23.04.2015 року № 1337/10/Г-2414 та наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що в пенсійній справі Позивача є лише Довідка ЛТЕК, яка видана після досягнення ОСОБА_2 повноліття (18 років 7 місяців). У графі причина інвалідності зазначено - «захворювання дитинства».
Таким чином, аналізуючи зміст Довідки ЛТЕК, неможливо встановити факт настання інвалідності саме в дитинстві, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, захворювання, на яке занедужав Позивач до досягнення ним 18 років визнано причиною для встановлення інвалідності третьої групи, яка настала після досягнення ОСОБА_2 повноліття.
При цьому, необхідно зауважити, що Позивач не був позбавлений права подати будь-який інший документ на підтвердження свого права на переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, визначений п. 2.18 Порядку.
Крім того, варто зазначити, що зі змісту розпорядження від 30.12.2014 року № 107360 вбачається визнання Відповідачем факту настання інвалідності Позивача у дитинстві на підставі документу, виданого МСЕК серії кв-1 № 003309 за наслідками огляду ОСОБА_2 13.11.2009 року. Періодом встановлення інвалідності зазначено з 10.11.2009 року довічно.
Однак, Позивачем не подано вказаного документу МСЕК ні до Управління, ні до суду, тоді як Відповідачем факт настання у ОСОБА_2 інвалідності до 18 років заперечується.
Надаючи оцінку доводам Апелянта щодо порушення посадовою особою Управління порядку прийняття та реєстрації заяви про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, необхідно зазначити наступне.
Згідно п. 1.5 Розділу І Порядку заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Приписами абз. 1, 2 п. 4.1 Розділу IV Порядку визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Отже, заява про переведення з одного виду пенсії на інший повинна бути подана відповідно до форми, визначеної додатком 2 до Порядку та прийнята органом пенсійного фонду за наявності всіх необхідних документів.
Однак, ОСОБА_2 не подано копії заяви, оформленої відповідно до додатку 2 Порядку, а також копії іншої заяви, яка була подана/направлена до Управління.
Враховуючи зазначене, а також те, що Позивачем не заперечується подання заяви без всіх необхідних документів, доводи Апелянта про неправомірність дій посадової особи Відповідача щодо її неприйняття є безпідставними.
Проте, з листа Управління від 23.04.2015 року № 1337/10/Г-2414 випливає, що відповідна заява була розглянута Відповідачем згідно Закону України «Про звернення громадян».
Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_2 щодо протиправності дій Управління в частині направлення запитів до міжрайонної Солом'янської МСЕК м. Києва, виходячи з наступного.
Згідно абз. 2 п. 4.2. Розділу IV Порядку, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Беручи до уваги те, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший не була прийнята Відповідачем, посадовими особами Управління в силу зазначених положень не можуть бути здійснені дії щодо перевірки обґрунтованості видачі документів, які повинні були бути додані до неї, а тому Святошинський районний суд м. Києва дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Водночас, судова колегія критично оцінює доводи Позивача щодо зобов'язання Відповідача прийняти заяву про переведення на інший вид пенсії, оскільки перевірка її відповідності встановленим чинним законодавством вимогам та, як наслідок, прийняття належить до виключних повноважень Управління.
Так, зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ст. 2 КАС України.
З таких обставин, враховуючи, що до виключної компетенції Відповідача належить прийняття заяви про переведення на інший вид пенсії та перевірка її на відповідність встановленим чинним законодавством вимогам, підстави для задоволення позовних вимог у вказаній частині відсутні.
Поряд з цим, необхідно зазначити, що судом першої інстанції, всупереч положенням ч. 3 ст. 159 КАС України, не було встановлено обставин щодо порушення Відповідачем порядку прийняття заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, а також правомірності дій посадових осіб Управління щодо направлення запитів до міжрайонної Солом'янської МСЕК м. Києва.
Таким чином, Святошинським районним судом м. Києва було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, а тому судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати та прийняти нову.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 202, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва щодо направлення запитів до міжрайонної Солом'янської медико-соціальної експертної комісії м. Києва щодо надання інформації про можливість визнання ОСОБА_2 інвалідом до досягнення нею 18 річного віку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч. 10 ст. 183-2 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді К.А. Бабенко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Бабенко К.А
Шурко О.І.