22 квітня 2015 рокусправа № 804/14672/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.
за участю секретаря: Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі №804/14672/13-а
за позовом до про Державного підприємства «Смоли» Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області скасування податкових повідомлень-рішень та визнання відмови неправомірною,-
Державне підприємство «Смоли» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпродзержинського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило:
- скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.10.2013р. №0003752201, № 0003762201, № 0003772201;
- визнати неправомірною відмову Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від врахування документів, наданих Державним підприємством «Смоли» під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., по результатам якої був прийнятий акт перевірки №584/11/04-03-22-01-08 від 23.09.2013 року.
Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що відповідач врахував при проведенні перевірки не усі первинні документи, що були йому надані позивачем, частину первинних документів відповідач фактично відмовився враховувати. Також в акті перевірки чітко не визначено, які саме документи, на думку відповідача, відсутні, жодних належних та допустимих доказів про причини неврахування первинних документів підприємства під час перевірки не викладено. Позивач вказує, що ним виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за господарськими операціями, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі №804/14672/13-а адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.10.2013р. № 0003752201, № 0003762201 та № 0003772201.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована, зокрема, тим, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із ТОВ «Агропромислове підприємство «Агроекспо». На момент проведення перевірки правомірно підприємство не віднесло до складу інших доходів у 4 кварталі 2011 року суму непогашеної кредиторської заборгованості по підприємству ТОВ ПТП «Комптрейд» у розмірі 1148700 грн. Податковим органом рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності» не досліджувався, що ставить під сумнів висновок відповідача про те, що підприємством до складу інших витрат звичайної діяльності віднесено витрати без підтверджуючих документів по обслуговуванню ДОЛ «Алі паруса» на суму 4980214 гривень. Також у період, що охоплюється перевіркою, податковим органом проводились документальні позапланові перевірки, у ході яких досліджувались первинні документи, зокрема, на придбання сировини - жодних зауважень щодо відсутності первинних документів у актах та довідках, складених за результатами перевірок, не зазначено. Разом з тим, в задоволенні вимог щодо визнання неправомірної відмови відповідача від врахування документів відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Відповідач - Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі №804/14672/13-а в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач, зокрема, зазначив, що позивач має прострочену кредиторську заборгованість по підприємству ТОВ ПТП «Комптрейд» в сумі 1148700 грн. за отриману смолу АМП згідно договору від 21 січня 2006 року. Судом не прийнято до уваги те, що згідно п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою. Також судом не прийнято до уваги, що в ході перевірки на підприємство надавався запит про надання пояснень та підтверджуючих документів по витратам на обслуговування цеху №3, однак відповідь не була отримана.
Позивачем 02 липня 2014 року надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вказує, що трирічний строк позовної давності по заборгованості позивача перед ТОВ «ВТП «Комтрейд» за контрактом №38-07/5-4-2006 від 21 січня 2006 року сплине лише 31 грудня 2014 року. Також позивач вказує, що причиною зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток та донарахування податку на прибуток є те, що відповідач при перевірці врахував не усі первинні документи, що були йому надані позивачем, частину первинних документів відповідач фактично відмовився врахувати. Під час перевірки позивач надав відповідачу всі документи, що належать до предмету перевірки або пов'язані з ним. У зв'язку з викладеним, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представником Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у судовому засіданні заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, а саме заміну Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
За таких обставин, з огляду на положення ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила здійснити процесуальне правонаступництво у даній адміністративній справі, а саме: замінити відповідача по справі - Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі №804/14672/13-а в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін оскаржувану постанову суду.
Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, посадовими особами відповідача в період з 05 серпня 2013 року по 16 вересня 2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства «Смоли» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012 року, результати якої оформлено актом №804/14762/13-а від 23 вересня 2013 року.
Відповідач в акті перевірки вказує, що підприємством у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році віднесено до складу прямих матеріальних витрат витрати без підтверджуючих документів по обслуговуванню цеху №3; підприємством до складу інших витрат звичайної діяльності віднесено витрати без підтверджуючих документів по обслуговуванню ДОЛ «Алі паруса» на суму 4980214 грн.; підприємство не віднесло до складу інших доходів у 4 кварталі 2011 року суму непогашеної кредиторської заборгованості, по якій закінчився строк позовної давності по підприємству ТОВ ПТП «Комптрейд» у розмірі 1148700 грн., що призвело до заниження інших доходів за 4 квартал 2011 року на суму 1148700 грн.; до складу податкового кредиту віднесено ПДВ за червень 2012 року у сумі 11056 грн. по підприємству АПТ «Агроекспо КО ЛТД» як по нереальній господарській операції та як непідтверджену податковою накладною.
Висновками акту перевірки, зокрема, встановлено порушення позивача:
- у порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток у сумі 3713486 грн. за 2012р., донараховано податок на прибуток у сумі 2802103 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року - у сумі 890623 грн., за 2012 рік - у сумі 1911480 грн.;
- у порушення п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України донараховано податок на додану вартість у загальній сумі 11056 грн., у тому числі за червень 2012 року у сумі 11056 гривень.
Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.
Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Судом встановлено, що на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціям за червень 2012 року у сумі 11056 грн. по підприємству АПТ «Агроекспо КО ЛТД» позивачем надані первинні бухгалтерські документи: договір підряду на виконання робіт по ремонту з/д колії від 01.06.2012р. за № 98/р, укладений з ТОВ «Агропромислове підприємство «Агроекспо», довідки про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2012р., податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, реєстри отриманих податкових накладних, податкову декларацію з ПДВ за червень 2012 року, податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік.
Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вищезазначені первинні документи, складені між позивачем та ТОВ «Агропромислове підприємство «Агроекспо», відповідають вимогам ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять всі необхідні реквізити, та виходячи з цього підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
Таким чином позивачем правомірно сформовано показники податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Агропромислове підприємство «Агроекспо».
Також судом встановлено, що між державним підприємством «Смоли» (покупець) та ТОВ ПТП «Комптрейд» (продавець) було укладено контракт від 21.01.2006р. за № 38-07/5-4-2006, відповідно до п. 3 якого сторонами обумовлено, що покупець здійснює передплату товару, можлива оплата товару по факту постачання, але не пізніше 60 днів з дати отримання товару. Загальна вартість контракту встановлена п. 2.2 і складає 1498032,00 гривень.
Щодо посилань відповідача на те, що позивач має прострочену кредиторську заборгованість по підприємству ТОВ ПТП «Комптрейд» в сумі 1148700 грн. за отриману смолу АМП згідно договору від 21 січня 2006 року, колегія суддів зазначає, що податковим органом не враховано, що додатковими угодами від 20.02.2006р. за № 1 та від 30.12.2010р. за № 2 сторонами були внесені зміни у п. 3 контракту від 21.01.2006р. за № 38-07/5-4-2006, а саме: викладено п. 3 у редакції - строк сплати товару до 31.12.2010р. та до 31.12.2011р. відповідно.
Відповідно до п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає, зокрема, одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
З огляду на зазначене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції стосовно того, що на момент проведення перевірки та станом на 4 квартал 2011 року підприємство не віднесло до складу інших доходів у 4 кварталі 2011 року суму непогашеної кредиторської заборгованості по підприємству ТОВ ПТП «Комптрейд» у розмірі 1148700 грн. правомірно, адже по ній не закінчився строк позовної давності, тому заниження інших доходів за 4 квартал 2011 року на суму 1148700 грн. встановлене у акті перевірки податковим органом необґрунтовано.
Стосовно зазначеного в акті перевірки висновку про те, що підприємством до складу інших витрат звичайної діяльності віднесено витрати без підтверджуючих документів по обслуговуванню ДОЛ «Алі паруса» на суму 4980214 грн. необхідно зазначити наступне.
Як вбачається із акту перевірки, податковим органом аналізувались дані наступних рахунків: 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», 31 «Поточні рахунки у національній валюті», 63 «Розрахунки з постачальниками», 65 «Розрахунки страхуванням», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Загальновиробничі витрати», 93 «Витрати на збут», 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати».
Згідно пояснень позивача, у бухгалтерському обліку на підприємстві рахунки 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати» взагалі не ведуться, а накопичення витрат по ДОЛ «Алі паруса» здійснюється на рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».
Виходячи з того, що податковим органом, згідно акту перевірки, рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності» досліджено не було, необґрунтованим є висновок відповідача про те, що підприємством до складу інших витрат звичайної діяльності віднесено витрати без підтверджуючих документів по обслуговуванню ДОЛ «Алі паруса» на суму 4980214 гривень.
Також судом встановлено, що у господарській діяльності позивача, у тому числі і у періоді, що перевірявся, у цеху № 3 використовувалась сировина - дівінілбензол, пірідін, діметіламін, метанол, формалін, сода каустична, крохмаль, хлор, тощо, що випливає з основного виду діяльності підприємства.
У період, що перевірявся, підприємством закуповувалась для використання у власній господарській діяльності сировина, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що під час перевірки податковим органом досліджувались питання щодо сплати ПДВ, здійснення зовнішньоекономічної діяльності, в т.ч. операції з імпорту товарів (сировини) для виробництва у цеху№3, під час дослідження яких перевірялись документи первинного бухгалтерського обліку позивача, про відсутність яких йдеться у розділі акту перевірки, що стосується податку на прибуток. Отже, зміст акту перевірки спростовує доводи податкового органу, якими обґрунтовано донарахування названого податку.
Оцінюючи вказані обставини, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства та зазначену судову практику, обов'язкову для врахування, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо наявності встановлених проведеною перевіркою порушень.
Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на що висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним. Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 28 лютого 2014 року, з огляду на що дане судове рішення необхідно залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі №804/14672/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко