14 квітня 2015 рокусправа № 808/9416/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)
суддів: Чередниченко В.Є. Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.01.2015р. у справі №808/9416/14
за позовом:ОСОБА_1
до: третя особа: про: ІНФОРМАЦІЯ_1 визнання відмови в добровільній мобілізації незаконною та зобов'язання вчинити певні дії
22.12.2014р. ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) , про визнання відмови в добровільній мобілізації незаконною та зобов'язання вчинити певні дії /а.с. 2-3/.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.12.2014р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №808/9416/14 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 /.
Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що 05.08.2014р. він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою про добровільну мобілізацію до лав Збройних сил України, але 02.09.2014р. він отримав відповідь про відмову в добровільній мобілізації із посиланням на граничний вік перебування на військовому обліку, який становить 60 років, позивач вважає таку відмову необґрунтованою та безпідставною, оскільки граничний вік за яким громадянина може бути мобілізовано до лав збройних сил України становить 60 років, але право на добровільну мобілізацію не обмежується жодним законом, відноситься до конституційного обов'язку та внутрішнього почуття обов'язку та патріотичних переконань в необхідності особистої участі в захисті Вітчизни та переконання в своїх фізичних можливостях, тому позивач незважаючи на те, що його вік перевищує 60 років, вважає що йому незаконно відмовили в добровільній мобілізації, тому з метою оскарження такої відмови у судовому порядку він звернувся з позовом до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, але 15.10.2014р. його позов було повернуто з посиланням на непідсудність позову даному суду, тому він звернувся позовом до Запорізького окружного адміністративного суду та просив суд визнати незаконною відмову в добровільній мобілізації, зобов'язати відповідача та третю особу, яка є відокремленим структурним підрозділом відповідача, виконати необхідні дії та провести добровільну мобілізацію позивача до лав Збройних сил України на період - до закінчення агресії проти України.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.01.2015р. у справі №808/9416/14 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні адміністративного позову до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа - Шевченківський РВК, про визнання відмови в добровільній мобілізації незаконною та зобов'язання вчинити певні дії. (суддя Бойченко Ю.П. ) / а.с. 21-22/
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції суду від 20.01.2015р., подав апеляційну скаргу / а.с. 29-30/ , у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 20.01.2015р. та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 20.01.2015р. у даній справі скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились. Відповідач та третя особа про день, годину та місце розгляду даної справи повідомлені судом належним чином / а.с. 35,-37/, про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника суд у встановленому законом порядку не повідомили. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представників відповідача та третьої особи.
Заслухавши у судовому засіданні позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали даної адміністративної справи, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Шевченківський РВК, є відокремленим підрозділом (без права юридичної особи) Міністерства оборони України / а.с. 46/, відповідно до Положення про військові комісаріати, яке затверджено постановою Кабінету міністрів України №389 від 03.06.2013р., районні, об'єднані районні, міські, об'єднані міські, військові комісаріати підпорядковуються відповідному обласному військовому комісаріату, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України, обласні військові комісаріати є юридичними особами, мають самостійний баланс, розрахункові рахунки в органах Казначейства, інші військові комісаріати є відокремленими підрозділами відповідних обласних військових комісаріатів, у даному випадку - Запорізького обласного військового комісаріату.
Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що 05.08.2014р. позивач ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» звернувся до Шевченківського РВК з заявою про добровільну мобілізацію / а.с. 4/, але Шевченківський РВК листом за вих. №826 від 02.09.2014р. повідомив позивача про те, що його не може бути мобілізовано оскільки граничний вік перебування на військовому обліку становить 60 років, а без постановки на військовий облік призов неможливий / а.с. 5/.
З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що позивач у справі - ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , мав військове звання «прапорщик», яке відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», належить до сержантського і старшинського складу.
Вищенаведені обставини дають можливість зробити висновок про те, що на момент звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 з вищезазначеною заявою про добровільну мобілізацію - 05.08.2014р., йому виповнилось 66 років.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, щодо правового регулювання відносин між державою та громадянами у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту вітчизни, врегульовано положеннями Конституції України, Законів України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції законів чинній на момент звернення позивача з заявою про добровільну мобілізацію - 05.08.2014р. .
Сукупний аналіз положень ст.ст.1,28,39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ст.ст. 22,23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції законів чинній на момент звернення позивача з заявою про добровільну мобілізацію - 05.08.2014р., дає можливість зробити висновок про те, що призову під час мобілізації підлягають виключно військовозобов'язані, якими є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та резервісти, запас військовозобов'язаних поділяється на два розряди залежно від віку військовозобов'язаних та для тих, що перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяється: на перший розряд - до 35 років, другий розряд - до 50 років, і граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування у запасі та у військовому резерві, при цьому необхідно зазначити, що в редакцій ч. 2 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка діяла на момент звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом військовозобов'язані, що перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяється: на перший розряд - до 35 років, другий розряд - до 60 років.
Отже вищенаведені норми законодавства, в редакції Законів, які були чинними на момент звернення позивача з відповідною заявою про добровільну мобілізацію - 05.08.2014р., з урахуванням фактичних обставин справи щодо віку позивача на момент звернення з заявою, який становив 66 років, дають можливість зробити висновок про те, що на момент звернення позивача з заявою про добровільну мобілізацію - 05.08.2014р., позивач досяг граничного віку перебування в запасі та втратив статус військовозобов'язаного та не міг бути призваний на військову службу під час мобілізації, оскільки нормами чинного законодавства не передбачена можливість «добровільного призову на військову службу під час мобілізації» громадян які за віком або за станом здоров'я виключені з військового обліку та не є військовозобов'язаними.
Щодо обґрунтування позивачем заявлених ним позовних вимог положеннями ст. 65 Конституції України, то колегія суддів вважає що у даному випадку такі посилання не можуть бути прийняті до уваги, оскільки норми цієї статті Конституції України, які визначають одним з обов'язків громадянина України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, також визначають, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону, і таким законом є Закон Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», норми якого встановлюють граничний вік перебування громадян в запасі та у військовому резерві.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що Шевченківськицй РВК обґрунтовано, відповідно до положень чинного законодавства, листом за вих. №826 від 02.09.2014р. повідомив позивача про те, що його не може бути мобілізовано, у зв'язку з перевищенням граничного віку перебування на військовому обліку, що свідчить про те, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив правильне рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення про відмову позивачу у задоволені заявлених позовних вимог, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 20.01.2015р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки позивачем доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки фактичних обставин справи, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, і не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.01.2015р. у справі №808/9416/14 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено - 20.04.2015р.
Головуючий: А.О. Коршун
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: О.М. Панченко