16 квітня 2015 рокусправа № 804/17166/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
представників сторін:
позивача : - Яковенко О.В. (дов.від 01.12.2014 року)
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 р. у справі № 804/17166/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маестро А.Г. "Фабрика столярних виробів"
до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
"21" жовтня 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Маестро А.Г. "Фабрика столярних виробів" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2014 року № 0003122203, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 58 376 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 29 188 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» за період січень 2014 року, оскільки факт виконання договорів підтверджується видатковими, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт. Позивач зазначає, що порушення ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» податкової дисципліни та не знаходження останніх за юридичною адресою не є підставою для відмови у праві на податковий кредит.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 р. у справі № 804/17166/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маестро А.Г. "Фабрика столярних виробів" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.
Судом встановлено, що на підставі наявності податкової інформації про відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою, а також з огляду на те що перевірками позивача встановлено безтоварність операцій ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» з третіми особами, податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських відносин між позивачем та вказаними підприємствами, й відповідно про протиправність формування останнім податкового кредиту за результатами таких відносин. На підставі дослідження первинних документів наданих позивачем суд дійшов висновку про не підтвердження висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства. Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач мав господарські відносини з ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» на підстав договору поставки та договору про надання послуг, реальність здійснення яких підтверджена належним чином сформованою первинною документацією. Судом зазначено, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Постанову суду мотивовано встановленням факту реальності здійснення господарської діяльності позивачем та правомірність відображення їх результатів в податковому обліку. Так, судом зазначено, що висновки податкового органу щодо нікчемності укладених угод ґрунтуються на актах перевірок контрагентів позивача, якими встановлено нереальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро», проте з огляду на те, що податковий орган не звертався до суду з позовом про визнання недійсними угод ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро», таке твердження є протиправним, оскільки визнавати угоди недійсними чи нікчемними податковий орган не уповноважений, а висновки на підставі припущень та домислів не можуть слугувати підставою для притягнення платника податків до відповідальності.
Не погодившись з постановою суду, Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 р. у справі № 804/17166/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги повністю повторюють висновки акту перевірки. Скаржник наполягає на тому, що первинні документи позивача на підтверджують реальність здійснення господарських операцій з сумнівними контрагентами, оскільки акт приймання передавання виконаних робіт не дає можливості встановити зміст та обсяг наданих послуг, а відсутність у ТОВ «Відродження-Дніпро» матеріально-технічних засобів та інших ресурсів унеможливлює належне виконання укладеної угоди поставки.
Позивачем до суду надіслані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких Товариство вказує на те, що доводи апеляційної скарги, як і висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на підставі особистих висновків та припущень посадових осіб податкового органу про дефектність первинних документів. З огляду на викладене, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» за січень 2014 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт №1662/04-61-22-3/36728065 від 25.06.2014 року, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення вимог податкового законодавства, а саме:
- порушення п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів від ТОВ «Відродження-Дніпро», що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 58 376,36 грн.;
- порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.2015, ст.. 216 Цивільного кодексу України, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Маестро А.Г. «Фабрика столярних виробів» при придбанні та наступному продажу товару, «нереальність» та юридичну дефектність первинних документів при проведенні господарських операцій ТОВ «Маестро А.Г. «Фабрика столярних виробів» з постачальником ТОВ «Інтервенто» та здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.
Висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтуються на наявності податкової інформації щодо нереальності здійснення господарської діяльності контрагентами позивача по ланцюгу постачання з третіми особами. За таких обставин, податковий орган дійшов висновку щодо юридичної дефектності первинних документів, а саме податкових накладних виписаних сумнівними контрагентами та, відповідно, протиправне формування податкового кредиту за даними накладними.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.07.2014 року № 0003122203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 58 376 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 29 188 грн.
Не погодившись з винесеними рішеннями, посилаючись на їх необґрунтованість та протиправність позивач звернувся до суду.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Так відповідно до матеріалів справи 29.08.2013 року між ТОВ «Маестро А.Г. «Фабрика столярних виробів» (Замовник) та ТОВ «Інтервенто» (Виконавець) укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого Виконавець надає, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити визначені умовами угоди послуги (монтаж столярних виробів на об'єкті будівництва). Згідно до актів приймання-передачі наданих послуг позивачем отримано послуги на загальну суму 690 964,90 грн., у т.ч. ПДВ 115 160,20 грн.
20.01.2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Відродження-Дніпро» (Постачальник) укладено договорів поставки №200114, відповідно до умов якого Постачальник постачає, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (панель акрилову). Згідно до видаткових накладних позивачем придбано товару на загальну суму 350 258,16 грн. у т.ч. ПДВ 58 376,36 грн.
На підставі наявної податкової інформації щодо перевірок ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро», якими встановлено неодноразові порушення податкової дисципліни товариствами, відсутність у останніх необхідного обладнання, трудових ресурсів для виконання робіт та передачі товару позивачу, а також з огляду на розбіжності в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, податковий орган дійшов висновку, що правочини укладені між позивачем та вказаними контрагентами не мають реального характеру та направлені на отримання податкової вигоди та/або мінімізацію податкових зобов'язань. Додатковим доказом нереальності здійснення господарських взаємовідносин між вказаними контрагентами, на думку податкового органу, слугував акт виконання будівельних послуг ТОВ «Інтервенто», відповідно до якого не можливо встановити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, яка була виконана ТОВ «Інтервенто». За таких обставин відповідач дійшов висновку про протиправне формування податкового кредиту та, відповідне, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу з наступних підстав.
Відповідно до пп. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.
Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковою службою взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро», за наслідками яких позивачем формувався податковий кредит. Висновки про заниження податкових зобов'язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на обставини, які викладені в Актах перевірок контрагентів позивача по взаємовідносинам з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.
При цьому, відповідач не зазначає, яке відношення має позивач до вказаних суб'єктів підприємницької діяльності, з огляду на те, що позивач з ними не мав жодних взаємовідносин; яким чином можлива безтоварність операцій ТОВ «Інтервенто» може впливати на виконання угоди по наданню послуг позивачу. Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської діяльності повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що зробивши висновок про заниження податкових зобов'язань ТОВ «Маестро А.Г. «Фабрика столярних виробів» по взаємовідносинам з ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро», податковим органом фактично спірні господарські операції не перевірено.
Отже, акти перевірки ДПІ, на яких ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не можуть бути підставою для висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, що стало підставою для збільшення грошових зобов'язань.
В той же час, враховуючи приписи ст.138 КАС України, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним (спростованим) факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро».
Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з вказаними контрагентами.
Так, реальність здійснення господарської операції з надання послуг підтверджено копією договору про надання послуг № 290813 від 29.08.2013 року, актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), податковими накладними №90112 від 09.01.2014 року, №290105 від 29.01.2014 року, №300108 від 30.01.2014 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, локальними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів, платіжними дорученнями, копіями оборотно-сальдових відомостей тощо.
На підтвердження реального здійснення операції поставки дверного полотна, позивачем надано копію договору поставки від 20.01.2014 року №200114 та специфікації до нього, видаткові накладні, копію обротно-сальдової відомості, товарно-транспортні накладні на підтвердження факту транспортування придбаного товару, копії довіреності на отримання товару, платіжні доручення та податкові накладні.
Надані позивачем документи, у їх сукупності, дозволяють визначитись зі змістом та обсягом господарських операцій, найменуванням отриманих робіт, їх кількістю та вартістю, сторонами господарських операцій,а також підтверджують фактичне отримання придбаного товару. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.
Вказані первинні документи надавалися підприємством до перевірки та відображені в Акті перевірки. При цьому, будь-яких зауважень щодо їх складення, перевіряючими особами не зазначено.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів податкової служби про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро». Наведені податковою службою в Акті перевірки обставини, з урахуванням фактичних обставин, встановлених у цій справі, не можуть бути підставою для висновків щодо нереальності господарських взаємовідносин і як наслідок, підставою для збільшення платнику сум грошового зобов'язання.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772, акт перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень; в акті перевірки повинні бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень; факти виявлених порушень повинні бути викладені чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на весь перелік первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:
висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;
чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено;
зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання та його контрагентів.
Як вбачається зі спірного акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про нереальність здійснення угод про надання послуг, на підставі акту про проведення податкової перевірки ТОВ «Інтервенто», яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) з контрагентами постачальниками через не підтвердження транспортування придбаного товару, а саме - відсутність товарно-транспортних накладних. Жодного обґрунтування, яким саме чином безтоварність операцій ТОВ «Інтервенто» з третіми особами, впливає на реальність виконання угоди про надання будівельних послуг ТОВ «Маестро А.Г. «Фабрика столярних виробів», податковим органом не наведено; відсутня в спірному акті перевірки ТОВ «Маестро А.Г. «Фабрика столярних виробів» також інформація щодо порушення податкового законодавства, вчинене самим позивачем, яким саме чином вчинено дане порушення, на підставі дослідження яких документів, обставин встановлено дане порушення тощо.
Також скаржник в обґрунтування свої позиції посилається на наявність постанови про порушення кримінальної справи № 32014000000000039 від 27.03.2014 р., якою відкрито кримінальне провадження відносно службових осіб ТОВ «Відродження-Дніпро» за ознаками злочину передбаченого ст.. 212 Кримінального кодексу україни, в зв'язку з чим відповідач робить висновок про те, що податкові накладні, виписної ТОВ «Відродження-Дніпро» на адресу позивача, не можуть вважатись первинним документом, які засвідчують факт придбання товару та не надає право віднесення суми ПДВ до податкового кредиту.
Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.
При цьому, обов'язковим такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає правомірним не взяття до уваги судом першої інстанції постанови про порушення кримінальної справи від 27.03.2014 р.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства ТОВ «Маестро А.Г. «Фабрика столярних виробів» ґрунтуються на припущеннях щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро», які на думку відповідача, не направлені на реальне настання правових наслідків, спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування та не мають під собою розумної, економічно-обгрунтованої господарської мети.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність виконання угод укладених між позивачем та контрагентами підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для скасування судового рішення не вбачає.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 р. у справі № 804/17166/14 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 р. у справі № 804/17166/14 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко