16 квітня 2015 рокусправа № 2а-14139/10/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
представників сторін:
позивача : - ОСОБА_2 (дов.від 07.04.2015 року)
відповідача: - Сіленко М.В. (дов.від 14.01.2015 року)
третьої особи: - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_5
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 р. у справі № 2а-14139/10/0470
за позовом ОСОБА_5
до Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області
треті особи Західно-донбаській регіональний відділ інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області, ОСОБА_4
про скасування рішення, -
"11" листопада 2010 р. ОСОБА_5 звернулась до суду з адміністративним позовом до Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи Західно-донбаській регіональний відділ інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області, ОСОБА_4, в якому просила:
- визнати неправомірним та скасувати акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом житлової прибудови до приватного житлового будинку від 19.09.2008 року, яким прийнято в експлуатацію житлову прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 житловою площею 23,60 кв.м.;
Визнати неправомірним та скасувати розпорядження голови Павлоградської РДА від 30.09.2008 року №675-р про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом житлової прибудови до приватного житлового будинку від 19.09.2008 року, яким прийнято в експлуатацію житлову прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 житловою площею 23,60 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт вводу в експлуатацію та розпорядження відповідача про його затвердження від 30 вересня 2008 року на думку позивача є неправомірними та такими, що грубо порушують його право приватної власності на землю, оскільки житлову прибудову прийнято в експлуатацію із грубим порушенням відповідних норм, які передбачають порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 р. у справі № 2а-14139/10/0470 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, за участю третіх осіб Західно-донбаського регіонального відділу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області, ОСОБА_4 про скасування рішення - відмовлено.
Судом встановлено, що спірними рішеннями прийнято в експлуатацію житлову прибудову до житлового домоволодіння, яка прибудована самовільно домогосподарським способом та побудована на земельній ділянці, що належить на праві приватної власності позивачу.
На підставі аналізу норм Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та положень Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, суд дійшов висновку, що винесення розпоряджень щодо затвердження актів про прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомості відносяться до компетенції відповідача по справі, спірне розпорядження прийнято в порядку та у спосіб передбачений зазначеними нормативно-правовими актами. Проте, суд встановивши, що на момент розгляду справи, існує спір про право на земельну ділянку, на якій розташовано самовільно збудована прибудова, дійшов висновку про неможливість вирішення питання щодо порушення спірним розпорядженням прав позивача до вирішення по суті спору про право власності на землю. Акт державної приймальної комісії не визнаний судом як рішення суб'єкту владних повноважень, а отже відсутні підстави для його оскарження в судовому порядку. Наведене обумовило прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 р. у справі № 2а-14139/10/0470, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не приділив уваги доводам позивача та обгрунтовуючим їх доказам. Так, скаржник вказує на те, що право власності позивача на земельну ділянку підтверджено відповідними правовстановлюючими документами; судом рішенням не визнано право власності ОСОБА_4 на самостійно збудовану прибудову.
Дана апеляційна скарга прийнята до провадження судом апеляційної інстанції.
Під час встановлення обставин по справі, судовою колегією звернуто уваги на той факт, що питання законності розпорядження, яке оскаржується позивачем, не може розглядатися до вирішення спору щодо меж та розміру ділянок, що належать на праві приватної власності позивачу та третій особі. Оскільки це питання є предметом спору, що розглядається в судовому порядку, то ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 року зупинено апеляційне провадження у справі до вирішення Апеляційного суду Дніпропетровської області справи за позовом ОСОБА_5 про знесення самочинно забудованої споруди.
Обґрунтованість зупинення апеляційного провадження підтверджено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.11.2014 року (а.с. 225-226).
Представниками сторін надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції, що викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, розпорядженням голови Павлоградської райдержадміністрації № 675-р-08 від 30 вересня 2008 року затверджено акт державної приймальної комісії по введенню в експлуатацію закінченого будівництвом приватного житлового будинку, житловою площею 23,60 кв.м., побудованої ОСОБА_6 по АДРЕСА_1.
Як зазначено представником позивача, спірна житлова прибудова знаходиться на належній ОСОБА_7 земельній ділянці, що належить позивачу на праві приватної власності відповідно до державного акту про право власності на землю. Зазначена обставина й обумовила звернення позивача до суду з позовом про оскарження спірних акту та розпорядження, як таких, що порушує права особи на вільне розпорядження земельною ділянкою.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що питання щодо права власності на земельну ділянку на якій розташована самовільно побудована житлова прибудова не вирішено, а саме, наявним є спір щодо меж земельних ділянок, що належать ОСОБА_4 та ОСОБА_7 За таких обставин, суд дійшов висновку про неможливість вирішення питання щодо порушення спірним розпорядженням прав позивача до вирішення по суті спору про право власності на землю.
Вказані обставини, в свою чергу обумовили зупинення апеляційного провадження в даній справі до вирішення питання щодо права власності на земельну ділянку на якій розташована спірна житлова прибудова.
За клопотанням позивача, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2014 року, провадження у справі поновлено та справу призначено до судового розгляду.
ОСОБА_5 до клопотання про поновлення апеляційного провадження долучено копії судових рішень, з яких вбачається, що житлова прибудова побудована ОСОБА_4 самовільно, без проекту та дозволів відповідних служб, з порушенням земельних та будівельних норм, а отже підлягає знесенню.
ОСОБА_4 до суду надіслано клопотання про долучення матеріалів до справи та надано рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.06.2014 року у справі №22ц/774/5205/14, яким задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4 та скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.04.2014 року, в задоволенні позову ОСОБА_7 про скасування рішення сесії Вербківської сільської Ради від 24.02.2010 року щодо розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільної часткової власності на земельну ділянку ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Судом апеляційної інстанції визнано правомірність процедури виготовлення державного акту та кадастрового номеру ОСОБА_4, спірне рішення про затвердження технічної документації визнано законним.
Колегія суддів дослідивши надані сторонами документи, доходить висновку, що зазначеними судовими рішеннями вирішені питання щодо дотримання будівельних норм під час будівництва житлової прибудови та відповідність вимогам законодавства процедури виготовлення землевпорядної документації, проте жодним чином дані рішення не підтверджують право власності будь-якої зі сторін на спірну земельну ділянку.
За таких обставин колегія суддів вважає за можливе погодитись з рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Частиною третьою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія): 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час розгляду справи щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд повинен перевірити спірне рішення на відповідність критеріям, визначених ч.3 ст. 2 КАС України. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача. Якщо ж права, свободи та інтереси позивача не були порушені, суд повинен відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що як на момент винесення рішення судом першої інстанції так і під час апеляційного перегляду справи, позивачем не доведено яким саме чином спірне розпорядження про затвердження акту про введення будівлі в експлуатацію, прийняте в межах повноважень, порушує його законні права та інтереси, оскільки жодне з наданих судових рішень не визначає, що спірна житлова прибудова знаходиться на земельній ділянці, що належить позивачу і що відповідач був ознайомлений з цією обставиною на момент прийняття спірного розпорядження.
Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за наявності судового рішення, що набрало законної сили, про зобов'язання ОСОБА_4 знести спірну прибудову, питання правомірності введення прибудови в експлуатацію втрачає свою актуальність.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки спірне розпорядження прийнято відповідачем в межах наданих законом повноважень, відповідно до ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» у спосіб, що передбачений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №1243.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані різними судовими рішеннями, якими визначаються питання щодо порушення будівельних норм при будівництві житлової прибудови, визнаються правомірними та скасовуються акти права власності на житлову прибудову, тощо. Проте жоден з доводів апеляційної скарги не вказує на те, яким чином спірне розпорядження порушує права ОСОБА_5 та яке саме право порушено.
Так само колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо відсутності підстав для оскарження в порядку адміністративного судочинства акту державної приймальної комісії про ведення будівлі в експлуатацію, оскільки акт державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію не може розцінюватись судом як рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки сам по собі даний акт не створює, змінює або припиняє будь-які права, а є підставою для розгляду питання суб'єктом владних повноважень, згідно до п.27 Порядку №1243, відповідно до умов якого акт про введення в експлуатацію набирає чинності тільки з моменту затвердження його органом виконавчої влади або місцевого самоврядування.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції під час вирішення справи в повному обсягу встановлено обставини по справі, надано їм ґрунтовну оцінку та вірно застосовано норми матеріального та процесуального права до вирішення спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування суду першої інстанції, та не наводять підстав передбачених ст.. 202 КАС України для його скасування.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 р. у справі № 2а-14139/10/0470 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 р. у справі № 2а-14139/10/0470 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко