04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" квітня 2015 р. Справа№ 911/4799/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Корсакової Г.В.
Куксова В.В.
представники сторін:
Від позивача: Греськів З.Г.;
Від відповідача: Волошин І.С. (директор), Байдюк Р.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"
на рішення господарського суду Київської області від 12.01.2015,
у справі № 911/4799/14 (Суддя Конюх О.В.),
за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"
до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківський ювелірний завод"
про стягнення 36 336, 73 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 12.01.2015, повний текст якого складено 20.01.2015, у справі № 911/4799/14 в позові Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківський ювелірний завод" про стягнення 36 336, 73 грн. відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час укладення Додаткової угоди №13 сторонами не узгоджено предмету договору в частині нарахування та сплати так званого залишку суми штрафних санкцій: обсягу зобов'язань позичальника по штрафним санкціям, не визначено виду неустойки, застосованої банком, не зазначено періоду, за який нараховані штрафні санкції, не вказано реквізитів, на які мають бути сплачені штрафні санкції, у зв'язку з ч чим підстави для стягнення з відповідача 36 336, 73 грн. - відсутні.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 - скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при вирішенні спору не було враховано ті обставини, що пунктом 2 Додаткової угоди №13 сторони передбачили, що штрафні санкції будуть сплачені за наступним графіком: до моменту реструктуризації - не менше 36000,00 грн., до 17.10.2013р. - не менше 23500,00 грн. та до 17.11.2013р. - залишок суми штрафних санкцій. Позивач стверджує, що залишок штрафних санкцій (який на твердження позивача становить 36336,73 грн.) відповідач у встановлений строк до 17.11.2013р. не сплатив, що є підставами для його стягнення в судовому порядку.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 у справі №911/4799/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г. судді: Рудченко С.Г., Агрикова О.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 справу № 911/4799/14 прийнято до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Чорногуз М.Г. судді: Рудченко С.Г., Агрикова О.В. Розгляд справи призначено на 24.02.2015.
Відповідно до повторного автоматичного розподілу справи № 911/4799/14 між суддями, справу розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі сформованої колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнко В.В. від 24.02.2015 для розгляду справи № 911/4799/14, у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. на лікарняному, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від справу № 911/4799/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Куксов В.В., для розгляду апеляційної скарги, розгляд призначено на 18.03.2015.
Але 18.03.2015 судове засідання по справі № 911/4799/14 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 розгляд апеляційної скарги ПАТ "Брокбізнесбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 у справі №911/4799/14 призначено на 15.04.2015.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 продовжено строк розгляд апеляційної скарги на 15 днів, розгляд апеляційної скарги відкладено до 29.04.2015.
В судовому засіданні 29.04.2015 представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову.
Представники відповідача в судовому засіданні 29.04.2015 проти доводів апеляційної скарги - заперечували, вказували на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зокрема вказував на те, що позивачем не надано жодного належного документа, який би підтверджував обов'язок відповідача сплатити суму штрафних санкцій в розмірі 36 336, 73 грн. Вказаний розмір штрафних санкцій було визначено позивачем самостійно, на підставі здійсненого позивачем самостійно розрахунку, який сторонами двосторонньо не узгоджувався.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і підтверджується наявними матеріалами справи, підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 11.06.2007р. між Акціонерним банком "БрокБізнесБанк" (Банк) та ЗАТ "Білоцерківський ювелірний завод" (позичальник) Кредитний договір №131, згідно якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит), у вигляді відкличної кредитної лінії з лімітом заборгованості 1808000,00 грн. з терміном користування кредитом до 10.06.2010р. Відповідно до умов кредитного договору:
- повернення кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу на позичковий рахунок в строки, передбачені графіком, який є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.4 Кредитного договору);
- процентна ставка 18,5% річних, проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом на суму фактичного залишку заборгованості, сплачуються у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця (пункти 1.1.3, 2.5, 2.6 Договору);
- за обслуговування кредитної лінії позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,1% від залишку заборгованості по кредитній лінії не пізніше останнього робочого дня кожного місяця (пункт 2.2 Договору);
- за порушення строків погашення заборгованості по кредиту та/або процентів, та/або комісій Банк має право нараховувати неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення (пункт 7.1); у разі виявлення фактів нецільового використання Кредиту банк має право нараховувати неустойку в розмірі 10% від суми кредиту, використаного не за цільовим призначенням (пункт 7.2); Банк має право нараховувати позивальнику неустойку в розмірі 0,5% від суми фактичного залишку заборгованості за кожен факт порушення пунктів 4.2.6 та 4.2.7 Договору (пункт 7.3); Банк має право нараховувати неустойку в розмірі 5% від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом за кожен факт невиконання пунктів 4.2.4, 4.2.5, 4.2.8 - 4.2.10 Договору (пункт 7.4). Передбачені договором неустойки підлягають сплаті на письмову вимогу банка за реквізитами, вказаними банком (пункт 7.5 Договору);
- погашення заборгованості за Договором здійснюється в наступній черговості: в першу чергу - прострочені проценти; в другу чергу - строкові проценти; в третю чергу - прострочена заборгованість по кредиту; в четверту чергу - строкова заборгованість по кредиту, в п'яту чергу - заборгованість по комісіям; в шосту чергу - заборгованість за неустойкою у випадку її нарахування банком; в сьому чергу - інші витрати банку (пункт 2.9 Договору).
Додатком №1 до кредитного договору від 11.06.2007р. сторони встановили графік повернення основної суми кредиту до 10.06.2010р.
Додатковою угодою №1 від 10.08.2007р. графік повернення основної суми кредиту викладено в новій редакції.
Додатковою угодою №2 від 11.01.2008р. встановлено ліміт заборгованості по відкличній поновлювальній кредитній лінії в сумі 3000000,00 грн., процентну ставку 17,00% річних та викладено в новій редакції графік повернення основної суми кредиту до 10.06.2010р.
Додатковою угодою №3 від 29.02.2008р. викладено пункт 2.5 Кредитного договору щодо нарахування процентів по кредиту - в межах терміну користування кредитом на суму фактичного залишку заборгованості із розрахунку фактичної кількості днів в році та календарної кількості днів в місяці, із врахуванням в період зарахування дня надання кредиту і неврахуванням дня повернення кредиту.
Додатковою угодою № 4 від 24.10.2008р. змінено процентну ставку - 24,0% річних з 01.11.2008р.
Додатковою угодою №5 від 24.02.2009р. змінено порядок сплати процентів - щомісяця до 7 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховуються проценти, а також в день повернення строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі.
Додатковою угодою №6 від 10.03.2009р. встановлено нову процентну ставку - 26,0% річних та викладено в новій редакції графік зменшення заборгованості по кредиту до 10.06.2010р.
Додатковою угодою №7 від 14.01.2010р. встановлено нову процентну ставку - 28,0% річних та викладено в новій редакції графік зменшення заборгованості по кредиту до 11.06.2011р.
Додатковою угодою №8 від 01.02.2011р. встановлено нову процентну ставку - 25,0% річних.
Додатковою угодою №9 від 11.06.2011р. встановлено новий термін користування кредитом до 30.06.2011р.
Додатковою угодою №10 від 29.06.2009р. встановлено новий термін користування кредитом до 31.05.2013р., встановлено нову процентну ставку - 21,0% річних та викладено в новій редакції графік зменшення заборгованості по кредиту до 31.05.2013р.
встановлено новий термін користування кредитом до 30.06.2011р.
Додатковою угодою №11 від 18.07.2011р. викладено в новій редакції пункт договору 2.2 щодо порядку та розміру сплати комісії за обслуговування кредитної лінії.
Додатковою угодою №12 від 21.08.2013р. встановлено новий порядок нарахування процентів - у валюті кредиту щомісяця, з 01.09.2012р. по передостанній робочий день включно поточного місяця; в подальшому - нараховуються за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день включно поточного місяця.
20.09.2013р. між ПАТ "БрокБізнесБанк" та ПрАТ "Білоцерківський ювелірний завод" укладено Додаткову угоду №13, яка є підставою для поданого позову. Відповідно до даної Додаткової угоди № 13 кредит надається Банком у вигляді мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 925000,00 гривень та 115000,00 доларів США. Після погашення існуючої заборгованості у національній валюті кредит переводиться у невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 115000,00 доларів США з терміном користування до 31.12.2014р., процентна ставка 13,5% річних.
Додатковою угодою встановлено графік зменшення заборгованості по даному кредиту та зазначено, що у випадку непогашення кредиту за встановленим графіком нарахування процентів за простроченим кредитом (простроченою його частиною) здійснюється за процентною ставкою 18,5% річних.
Пунктом 2 додаткової угоди №13 сторонами передбачено, що позичальник сплачує штрафні санкції за виникнення простроченої заборгованості по кредитному договору за таким графіком: до моменту проведення реструктуризації - не менше 36000.00 грн.; до 17.10.2013р. - не менше 23500,00 грн.; до 17.11.2013р. - залишок суми штрафних санкцій.
В разі непогашення позичальником згідно графіку штрафних санкцій датою повернення кредитних коштів вважається 18.11.2013р.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Позивач, стверджуючи, що залишок заборгованості по штрафним санкціям, який мав бути сплачений до 17.11.2013р. згідно пункту 2 Додаткової угоди № 13, становить 36336,73 грн., просив стягнути зазначений залишок з відповідача в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Розділом 7 Кредитного договору сторонами передбачено чотири види неустойки, які мають різні умови застосування, різний розмір та різний порядок нарахування: 1) за порушення строків погашення заборгованості по кредиту та/або процентів, та/або комісій (подвійна облікова ставка НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення); 2) у разі виявлення фактів нецільового використання Кредиту (10% від суми кредиту, використаного не за цільовим призначенням); 3) за порушення пунктів 4.2.6 та 4.2.7 Договору (0,5% від суми фактичного залишку заборгованості за кожен факт порушення); 4) за невиконання пунктів 4.2.4, 4.2.5, 4.2.8 - 4.2.10 Договору (5% від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом за кожен факт невиконання).
При цьому пунктом 7.5 Договору сторони передбачили, що всі перераховані види неустойки сплачуються позичальником на письмову вимогу банку за реквізитами, вказаними банком. Пунктом 2.9 Договору сторони передбачили, що неустойка погашається в шосту чергу у випадку її нарахування Банком. Доданими до позовної заяви додатковими угодами в зазначені положення Кредитного договору сторонами зміни та доповнення не вносилися.
Як встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, станом на дату укладення Додаткової угоди №13 від 20.09.2013р. Банком не була виставлена письмова вимога про сплату неустойки, яка б містила нарахований розмір неустойки, зазначення виду неустойки, яка застосовується банком, розрахунок неустойки, із зазначенням підстав та періоду її нарахування, реквізити, на які мають бути сплачені зазначені штрафні санкції, відповідно у відповідача не виникло зобов'язання із сплати неустойки.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що жоден пункт Додаткової угоди №13 від 20.09.2013р. не містить ані загального розміру штрафних санкцій, ані розміру залишку штрафних санкцій, про який йдеться в графіку, наведеному в пункті 2 Додаткової угоди, їх правового змісту, порядку та періоду їх розрахунку. Таким чином, за змістом Додаткової угоди № 13 від 20.09.2013р. не є можливим встановити обсяг зобов'язання, яке мало бути виконано згідно графіку до 17.11.2013р. і зазначене в пункті 2 Додаткової угоди як "залишок суми штрафних санкцій", як не встановлено і його розмір та підстави виникнення.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час укладення Додаткової угоди №13 сторонами не узгоджено предмету договору в частині нарахування та сплати «залишку суми штрафних санкцій»: обсягу зобов'язань позичальника по штрафним санкціям, не визначено виду неустойки, застосованої банком, не зазначено періоду, за який нараховані штрафні санкції, не вказано реквізитів, на які мають бути сплачені штрафні санкції, у зв'язку з чим підстави для стягнення з відповідача «залишку штрафних санкцій» в розмірі 36336,73 грн. - відсутні.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що обов'язок позичальника сплатити неустойку за порушення умов Кредитного договору, у випадку нарахування її банком, на підставі письмової вимоги банку, на реквізити, повідомлені банком, встановлений основним зобов'язанням, яке виникло не з Додаткової угоди №13, а з укладеного сторонами Кредитного договору від 11.06.2007р. № 131 (розділ 7, пункт 2.9), який в цій частині шляхом укладення додаткових угод змінений не був та є чинним.
До матеріалів справи додана копія листа-вимоги від 06.11.2014р. № 1639/046-кв, якою Банк вимагав погасити наявний залишок заборгованості за Кредитним договором в сумі 36336,73 грн., який складається з пені за кредитом 36080,49 грн., неустойки за несплаченими процентами 251,50 грн. та неустойки за несвоєчасну сплату комісії в сумі 4,74 грн. Крім того, до справи доданий лист від 11.12.2014р. № 1661/046-кв, адресований директору ПрАТ "Білоцерківський ювелірний завод", в якому зазначено, що штрафні санкції, які зазначені в пункті 2 Додаткової угоди №13 - це неустойка за кредитним договором на суму 95836,73 грн., нарахована за період з 01.04.2009р. по 20.08.2013р.
Проте, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем на час вирішення спору не подано доказів направлення або вручення зазначених листа-вимоги від 06.11.2014р. № 1639/046-кв та листа від 11.12.2014р. № 1661/046-кв адресатам. Крім того, наведені листи жодним чином не встановлюють виникнення між сторонами певних прав та обов'язків, зокрема і щодо сплати певних платежів. Як вбачається з тексту зазначених листів, та доданої до них довідки щодо нарахованої та сплаченої пені, залишок заборгованості 36336,73 грн., який за твердженням позивача продовжував існувати станом на дату листів та на дату розгляду справи, складається з пені за прострочення основної заборгованості за кредитом (пункт 7.1 Кредитного договору), нараховану до 19.09.2013р. Так, грошові кошти в сумі 16431,25 грн., сплачені відповідачем платіжним дорученням від 28.03.2014р. № 126 (призначення платежу остаточне погашення штрафних санкцій згідно кредитного договору №131 від 11.06.2007р.) Банком зараховані в тому числі на погашення пені за несплаченими процентами в сумі 251,50 грн. та пені за несвоєчасну сплату комісії в сумі 4,74 грн., відповідно вказані суми на дату листів та на дату розгляду справи є погашеними.
Крім того, щодо спеціального (річного) строку позовної давності до вимоги позивача про стягнення «залишку штрафних санкцій» в сумі 36 336,73 грн., застосування якого заявлено відповідачем під час вирішення спору в першій інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013, позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2).
Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких позивач просить суд у позові, відповідачем не порушено, і судом першої інстанції відмовлено позивачу у позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, спеціальний строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процессуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на рішення господарського суду Київської області від 12.01.2015 № 911/4799/14 - залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Київської області від 12.01.2015 № 911/4799/14 - залишити без змін.
3.Матеріали справи № 911/4799/14 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Г.В. Корсакова
В.В. Куксов