04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" травня 2015 р. Справа№ 911/5540/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Жук Г.А.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - Півчук Т.В. (дов. №б/н від 08.10.2014 року);
від відповідача - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар"
на рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 року
у справі №911/5540/14 (суддя О.В. Конюх)
за позовом публічного акціонерного товариства "Квазар", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар", Київська обл., м. Вишневе
про стягнення 611 122,68 грн., -
У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство "Квазар" звернулось до господарського суду Київської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" про стягнення 611 122,68 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 17.02.2015 року у справі №911/5540/14 позовну заяву задоволено частково. Суд вирішив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" на користь публічного акціонерного товариства "Квазар" 3% річних у сумі 508 466,66 грн., інфляційні втрати у сумі 69 398,97 грн., судовий збір у сумі 11 557,32 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано неналежне виконання останнім умов договору №75/1 від 30.04.2007 року про виконання робіт з переробки злитків моно- та мультікремнію у пластини щодо своєчасної оплати виконаних робіт. З огляду на викладене, здійснивши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2015 року у справі №911/5540/14 виправлено допущені у вказаному рішенні помилки.
Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Піллар" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 року у справі №911/5540/14 в частині нарахованого судом розміру інфляційних витрат та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов частково та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" 3% відсотки річних у сумі 508 466,66 грн., інфляційні втрати у сумі 63 856,42 грн.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що розрахований судом першої інстанції розмір інфляційних витрат не відповідає фактичним обставинам справи.
Також, до апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 року у справі №911/5540/14.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 року у справі №911/5540/14 задоволено; відновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу до провадження у складі колегії суддів: головуючий судя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г. та призначено розгляд справи №911/5540/14 на 29.04.2015 року.
28.04.2015 року до канцелярії суду надійшло клопотання скаржника про відкладення розгляду справи.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 року, у зв'язку із перебуванням судді Рудченка С.Г. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Жук Г.А., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2015 року у справі №911/5540/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 29.04.2015 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 року відкладено розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" на рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 року у справі №911/5540/14 на 13.05.2015 року.
В судове засідання, призначене на 13.05.2015 року, з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання.
Представник позивача не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Колегія суддів зазначає, що у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.04.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Квазар", правонаступником якого є ПАТ "Квазар", (виконавець/орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Піллар ЛТД", правонаступником якого є ТОВ "Піллар", (замовник/орендар) було укладено договір №75/1 (далі за текстом - договір) (т. 1, а.с. 27-30).
У відповідності до п.1.1. вказаного договору підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати роботи з переробки зливків моно- і мультикремнія (далі - зливки) в пластини згідно специфікацій замовника, які є невід'ємною частиною даного Договору, а замовник - прийняти та оплатити підряднику зазначені роботи відповідно до умов даного Договору.
Згідно з пунктом 1.3. договору щомісячно складається графік поставок пластин, який конкретизує замовлення на прорізку за типорозмірами і по датах поставок готової продукції на протязі місяця. Замовник, у свою чергу, зобов'язується прийняти пластини в тому обсязі, в якому вони були вироблені згідно з графіком, і оплатити виконані роботи згідно з пунктом 3.1. та Додатку №3 до даного договору.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що зливки поставляються замовником підряднику на умовах EXW-Київ/Україна.
Додатковою угодою від 25.07.2011 року №50 до Договору сторони домовились про те, що в період з 1 серпня 2011 по 31 жовтня 2011 року (включно), за умови завантаженості виробничих потужностей підрядника на рівні не менше 900 тисяч пластин на місяць, вартість послуг з переробки моно- і мультикремнієвих зливків в пластини стороною квадрата (псевдоквадрата) 156х156 мм визначається виходячи з вартості послуг з виготовлення однієї придатної пластини, яка становить еквівалент 0,742 доларів США (без ПДВ), крім того ПДВ 20% - еквівалент USD 0,1484 і формується в гривнях України, виходячи з середньозваженого курсу (опублікованого на офіційному сайті Національного банку Україна) гривні України до долара США на міжбанківському ринку, встановленого на дату відвантаження придатних пластин, що підтверджується датою виписаної накладної.
Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку із виконанням з порушенням строків відповідачем своїх господарських зобов'язань в частині оплати виконаних робіт та наданих послуг, визначених Додатковою угодою від 25.07.2011 року №50 до Договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Укладений між сторонами договір підпадає під правове регулювання § 1 глави 61 та глави 63 Цивільного кодексу України та за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договорів підряду та надання послуг.
Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У відповідності до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Статтею 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що за період з 16.01.2012 року по 20.11.2012 року позивач виконав роботи загальною вартістю 69 537 988,73 грн. Вказане підтверджується актами виконаних робіт та наданих послуг, а також витратними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.3.1. договору в редакції Додаткової угоди від 25.07.2011 року №50 (т. 1, а.с. 31) сторони дійшли згоди про те, що оплата кожної відвантаженої партії пластин за даним Договором здійснюється замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів після дати поставки, яка підтверджується виписаною накладною.
Колегією суддів встановлено, що відповідач свої господарські зобов'язання в частині оплати виконаних робіт та наданих послуг здійснив з порушенням строків, визначених Додатковою угодою від 25.07.2011 року №50 до Договору.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погоджується колегія суддів, то вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат визнаються колегією суддів обґрунтованими.
При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та зазначено наступне.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
За таких обставин, враховуючи наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем, строк та порядок оплати товару встановлені Договором, здійснивши розрахунок трьох процентів річних, колегією суддів встановлено, що місцевий суд дійшов правомірного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 508 466,66 грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.п. 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року 6№2-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 року №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Здійснивши додатковий розрахунок інфляційних втрат, заявлений до стягнення, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість апеляційної скарги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 63 856,42 грн.
Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила під час апеляційного провадження у справі, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, зроблені з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" на рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 року у справі №911/5540/14 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -частковому скасуванню на підставі ст.ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" на рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 року у справі №911/5540/14 задовольнити повністю.
2. Рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 року у справі №911/5540/14 скасувати частково.
3. Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 року у справі №911/5540/14 викласти в наступній редакції:
«1. Позов публічного акціонерного товариства "Квазар" до товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневее, вул. Ломоносова, буд. 1Б, оф. 4, код ЄДРПОУ 16299604) на користь публічного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3, код ЄДРПОУ 14314038) грошові кошти, а саме: три проценти річних у сумі 508 466 (п'ятсот вісім тисяч чотириста шістдесят шість гривень) 66 копійок, інфляційні втрати у сумі 63 856 (шістдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят шість гривень) 42 копійки та судовий збір у сумі 11 446 (одинадцять тисяч чотириста сорок шість гривень) 46 копійок.
3. В іншій частині позову відмовити.».
4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3, код ЄДРПОУ 14314038) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневее, вул. Ломоносова, буд. 1Б, оф. 4, код ЄДРПОУ 16299604) 913 (дев'ятсот тринадцять гривень) гривень 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.
6. Справу №911/5540/14 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді Г.А. Жук
М.Г. Чорногуз