29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"13" травня 2015 р.Справа № 924/125/15
Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів: суддя Музика М.В. - головуючий, суддя Субботіна Л.О., суддя Гладій С.В. при секретарі судового засідання Муляр Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Шепетівського міжрайонного прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка Хмельницької області
про стягнення 54471,85 грн. - 3% річних, 922956,76 грн. - інфляційні нарахування,
Представники сторін:
від позивача 1 (Міністерство енергетики та вугільної промисловості України): не з'явився
від позивача 2: (ПАТ НАК "Нафтогаз України") Безпалюк О.Л. - за довіреністю №14-95 від 18.04.2014 року
від відповідача: Гусар З.В.- за довіреністю №798 від 13.08.2014р.
від прокуратури: Симчак О.В. - прокурор відділу прокуратури Хмельницької області
В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення
Шепетівський міжрайонний прокурор Хмельницької області звернувся в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до господарського суду Хмельницької області із позовною заявою, в якій просить суд, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог №99-8-15 від 20.04.2015 року, стягнути з відповідача 54 471,85 грн. - 3% річних, 922 956,76 грн. - інфляційні нарахування.
Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору №12/806-БО-34 від 03.09.2012 року.
Прокурор в судовому засіданні на задоволенні позову наполягає, зазначає, що позовні вимоги повністю підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.
Позивач 1 - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином. В письмових поясненнях від 16.02.2015 року вказує, що національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є державним підприємством, тому несплатою коштів за отриманий природній газ боржником завдається шкода інтересам держави. Додатково наголошує, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.07.2014 року у справі №924/501/14 частково задоволено позов Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі органу державного управління, який її уособлює Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" про стягнення заборгованості за поставлений природний газ та стягнуто з відповідача на користь позивача 2309849,29 грн. основного боргу. Тому НАК "Нафтогаз України" для ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" проведено нарахування на вищевказані виплати і рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.09.2014 року №924/1007/14 стягнуто з ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" на користь публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" 183712,25 грн. пені, 163089,45 грн. штрафу, 101531, 77 грн. 3% річних, 240264,37 грн. інфляційних нарахувань.
Враховуючи викладене, НАК "Нафтогаз України" для ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" проведено нарахування 3% річних та інфляційних втрат, які станом на 01.10.2014 року становлять 20314,02 грн. та 56827,90 грн. відповідно. Зазначає, що спори, які виникають при зазначених правовідносинах зачіпають інтереси держави, тому ст. 121 Конституції України покладає на прокуратуру представництво інтересів держави в даному випадку.
З огляду на наведене, просить задовольнити позовні вимоги Шепетівського міжрайонного прокурора в повному обсязі.
Позивач 2 в судовому засіданні також вважає позовні вимоги повністю обґрунтованими та просить їх задовольнити. Вказує, що кошти від відповідача на погашення заборгованості за договором від 03.09.2012 року №12/806-БО-34 надійшли 27.03.2015 року в сумі 61985,51 грн. та 30.03.2015 року - 2247863,78 грн.
Повноважний представник відповідача в судовому засіданні, у відзиві на позов від 13.02.2015 року №134, у доповненні до відзиву від 04.03.2015 року проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування звертає увагу суду, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.07.2014 року у справі №924/501/13 із ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" за договором купівлі-продажу природного газу №12-806-БО-34 від 03.09.2012 року стягнуто 2309849,29 грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.09.2014 року у справі №924/1007/14, на яке посилається позивач, позов ПАТ "Нафтогаз" задоволено частково. Проте, позивачем в позовній заяві не вказано період, за який подано позов, а до матеріалів справи №924/1007/14 долучено розрахунок штрафних санкцій, який є майже ідентичним тому, що наявний в матеріалах справи №924/125/15, також надано копії Сальдо за період з 01.09.2012 року по 31.08.2014 року (Договір №12-806-БО-34 укладено з 03.09.2012 року) та копію виписки за період з 01.09.2012 року по 31.08.2014 року.
Тому робить висновок, що з долучених до матеріалів позовної заяви розрахунків неможливо встановити період, за який нараховано штрафні санкції, що може призвести до подвійного їх стягнення.
Додатково наголошує, що відповідно до ст. 614 ЦК України підставою для відповідальності за порушення зобов'язань є вина, яка в діях відповідача відсутня, оскільки за період з 2012 року по 2014 рік протоколами засідань комісії з питань погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу постійно узгоджувалися обсяги заборгованості з різниці в тарифах на теплопостачання, що виникла у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості послуги з централізованого опалення затвердженим тарифам, а плата за послуги, спожиті бюджетними установами міста, здійснювалась після закінчення бюджетного року, що і призводило до виникнення заборгованості споживачів бюджетної сфери.
Враховуючи наведене, просить суд застосувати положення ст. 83 ГПК України та ст. 551 ЦК України та зменшити розмір штрафних санкцій.
Як доказ перебування відповідача у скрутному матеріальному становищі посилається на те, що у зв'язку з передачею в концесію цілісних майнових комплексів "Шепетівське підприємство теплових мереж" та "Шепетівське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства", до відповідача перейшли усі боргові зобов'язання комунальних підприємств, що і відображено у п.п. 1.4.1.,1.4.2. Статуту ТОВ "Шепетівка Енергоінвест". Крім того, за актом прийому-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж від 24.05.2012 року, відповідачу передано кредиторську заборгованість у сумі 17713742,37 грн., що встановлено рішенням суду від 17.07.2014 року №924/501/13.
Просить врахувати також факт відсутності боргу у відповідача.
У письмових поясненнях від 17.04.2015 року зазначає, що борг було сплачено в повному обсязі платіжним дорученням від 23.03.2015 року, тому вважає, що у позивача відсутні підстави здійснювати нарахування 3% річних та втрат від інфляції по 30.03.2015 року включно.
Розглядом матеріалів справи судом встановлено наступне.
03.09.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/806-БО-34 (далі - Договір).
Згідно п. 1.1 Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків (п. 3.4 Договору).
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).
У пункті 6.3 договору сторонами обумовлено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років (п. 9.3 Договору).
Протягом періоду жовтень 2012 року - грудень 2012 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 5632449,29 грн., про що свідчать акти прийому-передачі природного газу від 27.11.2012р. за жовтень 2012 року на суму 718718,48 грн., від 30.11.2012р. за листопад 2012 року на суму 1717989,57 грн., від 31.12.2012р. за грудень 2012 року на суму 3195741,24 грн.
Відповідач лише частково виконав зобов'язання в частині оплати поставленого природного газу. Згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 17.07.2014р. по справі №924/501/13, яке набрало законної сили, заборгованість відповідача за поставлений газ по договору №12/806-БО-34 від 03.09.2012р. становить 2309849,29 грн.
Вказаний борг, як вбачається із картки рахунку "Шепетівка Енергоінвест" №631 за 01.05.2012 року - 21.04.2015 року, погашено згідно платіжного доручення від 23.03.2015 року.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.09.2014 року у справі №924/1007/14, яке набрало законної сили, частково задоволено позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" про стягнення 184692,18 грн. пені, 163089,45 грн. штрафу, 101729, 32 грн. - 3% річних, 258407,29 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання зобов'язань ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" згідно Договору купівлі-продажу природного газу від 03.09.2012 року №12/806-БО-34.
Предметом судового спору у справі №924/1007/14, в тому числі, були і нараховані за зобов'язаннями відповідача за грудень 2012 року 3% річних (за період з 14.01.2013 року по 16.06.2014 року) та інфляційних втрат (за період з січня 2013 року по травень 2014 року).
У зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов'язання по договору купівлі-продажу природного газу від 03.09.2012 року №12/806-БО-34, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 3% річних за період з 17.06.2014 року по 30.03.2015 року, а також інфляційних втрат за період з червня 2014 року по березень 2015 року згідно поданого розрахунку.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.
У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу, згідно якого кожна із сторін прийняла на себе зобов'язання щодо його виконання.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідач прийняв від позивача природний газ і зобов'язаний був оплачувати його вартість згідно умов договору. Між тим, свої зобов'язання відповідач належним чином не виконував, оплату в повному обсязі у встановлені договором строки не здійснював, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Як вбачається з рішення господарського суду Хмельницької області від 17.07.2014р. по справі №924/501/13, заборгованість відповідача за поставлений газ по договору №12/806-БО-34 від 03.09.2012р. становить 2309849,29 грн. Вказаний борг був погашений відповідачем згідно платіжного доручення від 23.03.2015 року на суму 2309849,29 грн. В той же час позивачу 2 вказані кошти в сумі 61985,51 грн. надійшли 27.03.2015 року, в сумі 2247863,78 грн. - 30.03.2015 року.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому у суду наявні правові підстави для застосування положень статті 625 ЦК України. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 року у справі 6/433-42/183).
Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування вказаної суми на дні оплати боргу - 27.03.2015 року на суму 61985,51 грн. та 30.03.2015 року на суму 2247863,78 грн.
При цьому, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. (Аналогічна правова позиція викладена в п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тому, до стягнення підлягає 54 097,24 грн. 3% річних, в стягненні 374,61 грн. 3% річних слід відмовити.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, суд дійшов висновку, що позивачем під час нарахування розміру інфляційних втрат невірно вказано суму боргу.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, останнім нараховано інфляційні втрати, виходячи із суми боргу із інфляційними втратами попередніх періодів. За таких обставин, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат на інфляційні втрати, нараховані у попередньому періоді прострочення, що суперечить чинному законодавству, позаяк згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник за весь час прострочення зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. А оскільки нараховані позивачем та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати у вказаних періодах не є основним боргом, відтак і нарахування інфляційних втрат на ці суми є безпідставним.
Таким чином, перерахувавши інфляційні втрати, приймаючи до уваги позицію щодо їх нарахування, викладену у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., до стягнення підлягають 831041,24 грн. інфляційних втрат. У стягненні 91915,52 грн. втрат від інфляції слід відмовити.
При цьому, судом приймається до уваги, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Наведеним спростовується твердження відповідача про відсутність підстав нарахування 3% річних та втрат від інфляції на період після 23.03.2015 року.
Заперечення відповідача стосовно можливості подвійного стягнення судом оцінюються критично, оскільки рішенням суду від 11.09.2014 року у справі №924/1007/14 стягнуто на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати за інші періоди, ніж ті, що зазначені позивачем в даному позові. Інших доказів стягнення із ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" сум, які заявлені в справі №924/125/15, суду не надано.
Твердження відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з врахуванням складного фінансового стану останнього також не заслуговують на увагу, оскільки законодавством, зокрема, ст. 83 ГПК України та ст. 551 ЦК України передбачено право суду зменшити розмір лише штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня). Оскільки стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми не є неустойкою, а ст. 625 ЦК не передбачає можливості зменшення судом її розміру, то у суду відсутнє право зменшувати, відповідно, їхній розмір. (Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11, від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).
Враховуючи викладені вище обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 54 097,24 грн. 3% річних та 831 041,24 грн. втрат від інфляції. У стягненні 374,61 грн. 3% річних та 91 915,52 грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Судилківська, 9, офіс 203, код 37587657) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 54 097,24 грн. (п'ятдесят чотири тисячі дев'яносто сім грн. 24 коп.) 3% річних, 831 041,24 грн. (вісімсот тридцять одна тисяча сорок одна грн. 24 коп.) втрат від інфляції.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Судилківська, 9, офіс 203, код 37587657) в доход Державного бюджету України (код класифікації доходів 22030001, отримувач коштів - УДКСУ у м. Хмельницькому, рахунок отримувача №31218206783002, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013) судовий збір в розмірі 17 702,77 грн. (сімнадцять тисяч сімсот дві грн. 77 коп.).
Видати наказ.
Повне рішення складено 14.05.2015 року
Головуючий суддя М.В. Музика
Суддя Л.О. Субботіна
Суддя С.В. Гладій
Віддрук. у 2 прим.: 1 - до справи, 2 - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (01601, м.Київ, вул.Хрещатик, 30) - рек. листом