ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/19056/14 06.11.14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Київкомунекологія"
до Державного підприємства Державний науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція"
про стягнення заборгованості
Суддя Полякова К.В.
Представники:
від позивача: Продан А.В. (дов.№б/н від 02.04.2014)
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Київкомунекологія" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства Державний науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 порушено провадження у справі №910/19056/14 та призначено її до розгляду на 09.10.2014 року.
У судовому засіданні 09.10.2014 представник позивача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та усні пояснення по суті спору.
За наслідками судового засідання 09.10.2014, розгляд справи відкладено на 23.10.2014 року.
Ухвалою суду від 23.10.2014, суд відклав розгляд справи на 06.11.2014, про що виніс відповідну ухвалу суду.
До судового засідання 06.11.2014 з'явився представник позивача, надав заяву про збільшення розміру позовних вимог та позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, з урахуванням наданої заяви.
Відповідно до п.3.10. постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Суд, вивчивши надану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, прийняв її та зауважив, що подальший розгляд справи здійснюється із урахуванням заявлених збільшень.
Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Київкомунекологія» (позивач) та Державним підприємством «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» (відповідач) укладено договір про відшкодування витрат на утримання приміщень загальною площею 217.30 кв.м, розташованих на III поверсі адміністративного корпусу по вул. Івана Гонти 3а у м. Києві та надання комунальних послуг (надалі - Договір).
Відповідно до предмета даного Договору, позивач взяв на себе обов'язок забезпечити обслуговування та експлуатацію адміністративного корпусу по вул. Івана Гонти 3а у м.Києві, а відповідач зобов'язався брати участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт і відшкодовувати витрати електричної енергії, які розраховуються на умовах п.2.3.3. Договору.
За умовами параграфу 2.1.Договору, фактичні витрати позивача, які відшкодовуються відповідачем, відображаються в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг). Розмір плати за обслуговуванням та утримання систем залежить від складу робіт і послуг, які надаються позивачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, та/або проводяться власними силами позивача і визначається розрахунком щомісячних платежів, який відображається в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), за обслуговування та ремонт адмінкорпусу, комунальні та інші послуги позивача.
Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок-фактура надаються позивачем для оплати відповідачем до 10 числа місяця, наступного за звітним (розрахунковим).
До прав позивача за Договором віднесено, зокрема, право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість за платежами, наведеними у п.п.2.3.3.та 2.3.4. Договору.
Відповідно до п 2.3.3. Договору відповідач зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Акту здачі-приймання робот (наданих послуг) і рахунку повністю компенсувати витрати згідно з рахунком-фактурою та Актом.
У цей же строк відповідач зобов'язується сплатити позивачу витрати за використану електричну енергію відповідно до чинного у звітному (розрахунковому) місяці тарифу і показників встановленого індивідуального приладу обліку спожитої електричної енергії, що надаються позивачу до 30 числа звітного (розрахункового) місяця для здійснення відповідного розрахунку.
Також, відповідач зобов'язується у цей же строк надати позивачу підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг).
За несвоєчасність компенсування позивачу витрат згідно із вище переліченими підпунктами Договору, відповідач зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення. (п.2.3.4. Договору)
У разі несвоєчасного надання позивачу підписаного відповідачем акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг), відповідач зобов'язаний сплачувати штраф у розмірі 3% вартості акта, який не підписано і не передано у строк, передбачений умовами п.2.3.3.Договору.
Між позивачем та відповідачем досягнуто також домовленість, що в період з 01.10.13 та до моменту укладання нового договору про відшкодування витрат на утримання приміщень відповідач буде здійснювати оплату витрат на опалення. Факт досягнення домовленості щодо відшкодування витрат на опалення підтверджується листом від 17.10.2013 № 496/к. Окрім цього, позивач також ніс витрати з охорони майна, яке знаходиться на балансі відповідача.
На виконання умов Договору, позивач направляв відповідачу рахунки та Акти за період з жовтня 2013 по квітень 2014, що підтверджується фіскальними чеками на відправлення та довідкою «Укрпошти» про їх вручення.
Для підтвердження надання обумовлених Договором послуг, позивачем долучено до матеріалів справи розшифровки витрат на утримання приміщень за жовтня 2013 по серпень 2014, із відповідним за кожний місяць актами виконаних робіт (послуг) та розрахунковими відомостями.
Таким чином, відповідач зобов'язаний протягом 10 днів з дня отримання рахунку та акту компенсувати понесені позивачем витрати та повернути підписаний Акт, однак зобов'язання так і не виконав, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за період з жовтня 2013 по серпень 2014 складає 34767,26 грн.
Оскільки, відповідачем погашення боргу так і не відбулось, позивач нарахував до стягнення також 4166,32 грн. інфляційних втрат, 564,48 грн. 3% річних, 1122,22 грн. пені та 410,57 грн. штрафу.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначена вище норма Господарського кодексу кореспондується із положеннями статей 525, 526 ЦК України.
Згідно з ст. 181 УК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Спираючись на вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про документально доведений факт наявності суми заборгованості у розмірі 34767,26 грн., яка підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Як встановлено судом п.2.3.4. Договору, за несвоєчасність компенсування позивачу витрат згідно із вище переліченими підпунктами Договору, відповідач зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Судом перевірено розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань пені погоджується частково, а саме зауважує, що за акт лютого 2014 розмір пені за період нарахування з 25.03.2014 по 08.10.2014 має становити 632,87 грн., та за акт травня 2014 (період нарахування пені з 28.06.2014 по 08.10.2014) розмір пені має становити 103,97 грн. Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача має становити 1121,05 грн.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зауважує, що за акт червня 2014 із періодом нарахування річних з 30.08.2014 по 08.10.2014, розмір 3% річних має становити 4,65 грн. Таким чином, загальний розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача має становити 564,48 грн.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4166,32 грн., то суд вважає дану вимогу обґрунтованою у розмірі 4146,69 грн., оскільки за період прострочення зобов'язання з 16.11.2013 по 08.10.2014 (за акт жовтня 2013) розмір інфляційних втрат має становити 271,54 грн., за акт грудня 2013 (за період нарахування з 28.01.2014 по 08.10.2014) - 1159,92 грн., за акт лютого 2014 (за період з 25.03.2014 по 08.10.2014) - 713,03 грн.
Відповідно до п.2.1. Постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд із пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Відтак, нарахований позивачем до стягнення з відповідача 3% штраф, на підставі п.2.3.4.Договору, у сумі 410,57 грн. є обґрунтованим, проте підлягає задоволенню частково, оскільки за акт червня 2014 (період прострочення з 30.08.2014 по 08.10.2014) розмір штрафу має становити 42,45 грн., тобто загалом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума штрафу у розмірі 407,60 грн.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню частково.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Київкомунекологія» до Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» (01133, місто Київ,бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 04653199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Київкомунекологія» (04112, місто Київ, вулиця І.Гонти, 3А; ідентифікаційний код 35031969) 34767 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят сім) гривень 26 копійок основного боргу, 1121 (одну тисячу сто двадцять одну) гривню 05 копійок пені, 3% річних у розмірі 564 (п'ятсот шістдесят чотири) гривні 15 копійок, 4146 (чотири тисячі сто сорок шість) гривень 69 копійок інфляційних втрат, 3% штрафу у розмірі 407 (чотириста сім) гривень 60 копійок та 1823 (одну тисячу вісімсот двадцять три) гривні 42 копійки витрат зі сплати судового збору.
У іншій частині позову - відмовити.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 05.02.2015 року.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 12.11.2014 року.
Суддя К.В. Полякова