номер провадження справи 6/57/15
м. Запоріжжя
12.05.2015 Справа № 908/1823/15-г
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталь" (вул. Героїв Сталінграду, буд. 122, корп. Е-5, оф. 4, м. Дніпропетровськ, 49033)
До Товариства з обмеженою відповідальністю „Україна" (вул. Леніна, буд. 71, с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області, 72530)
Про стягнення 1 376 118 грн. 66 коп.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача: Комарницькая А.С. - дов. від 12.01.2015р.
Від відповідача: не з'явився
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталь" м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Україна" с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області, про стягнення 1 376 118 грн. 66 коп., суд -
Позивач просить стягнути з відповідача, на підставі договору купівлі - продажу № 55051 від 06.10.2014р., суму передплати в розмірі 697 404 грн. 81 коп., штраф у розмірі 639 000 грн., збитки від інфляції в сумі 36 962 грн. 45 коп. та 3 % річних в сумі 2 751 грн. 40 коп.
Позивач надав суду письмові пояснення у справі за вих. № 100 від 15.04.2015 року, в яких вказав наступне: розділом п'ятим (Порядок розрахунків) зазначеного договору, а саме: пунктом 5.1 договору, сторонами було узгоджено форму оплати у вигляді попередньої оплати товару, на виконання чого позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 1 704 000 грн.. Як вже зазначалось в позові, в період з 08.10.2014 року по 31.10.2014 року на зерновому складі Якимівський виробничо - структурний підрозділ (Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Курортна, буд. 1) за видатковими накладними, наданими до позову, відповідач передав у власність позивача товар загальною кількістю 237,424 тони на суму 941 452 грн. 19 коп. В процесі прийняття товару згідно з «Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 (далі - Інструкція), чинна на момент передачі товару, позивачем видавались довіреності на одержання цінностей. Відповідно до пункту 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей, тобто довіреності на отримання товару були надані відповідачу як постачальнику, та у нього і залишилися. 04.11.2014 року сторони уклали додаткову угоду №1, якою було продовжені строк передачі товару до 18.11.2014 року та, відповідно, строк дії договору до 21.11.2014 року. З метою звірки взаєморозрахунків між сторонами по договору, станом на 30.11.2014 року, позивач та відповідач підписали акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким відповідач визнав свою заборгованість в розмірі 762 547 грн. 81 коп. Через відсутність з боку відповідача дій, спрямованих на виконання зобов'язань, передбачених договором, 04.12.2014 року позивачем було направлено відповідачу претензію № 419 від 03.12.2014 року. Вказану претензію відповідач отримав 06.12.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Після отримання згаданої претензії відповідач запевнив позивача, що в найкоротший термін виконає зобов'язання, на виконання чого 16.12.2014 року на зерновому складі Якимівський виробничо-структурний підрозділ передав у власність позивача 18,112 тону товару на суму 65 143 грн. за видатковою накладною № 115 від 16.12.2014 року. Після цього та до теперішнього моменту товар у власність позивача більше не передавався. Відповідно до зазначеного, відповідач передав у власність позивача товару на загальну суму 1 006 595 грн. 19 коп., включаючи товар, поставлений за видатковою накладною № 115 від 16.12.2014 року, який був переданий після отримання відповідачем зазначеної претензії. У зв'язку із зміною кон'юнктури ринку, що в закупівлі сільськогосподарської продукції має сезонний характер, та значним простроченням строків передачі товару, передбачених договором (понад 30 днів), позивач відмовився від виконання зобов'язань в натурі листом № 12 від 16.01.2015 року та вимагав повернення суми попередньої оплати, на яку не був поставлений товар, і сплати штрафу в семиденний строк з моменту отримання цього листа. Вказаний лист відповідач отримав 20.01.2015 року, що підтверджується інформацією інтернет сайту «Укрпошта» та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. З моменту спливу терміну для повернення попередньої оплати, встановлених зазначеним листом (з 28.01.2015 року включно), у відповідача виникли грошові зобов'язання з огляду на наступне. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 612 ЦК України надається визначення прострочення боржника: «боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом». Також, згідно вказаної статті, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Таким чином, відповідач порушив зобов'язання за договором та прострочив його виконання. Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Так, згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Також, частиною другою вказаної статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Виходячи з вказаного, з моменту відмови позивача від прийняття зобов'язання в натурі та спливу терміну для виконання встановлених відмовою (листом №12 від 16.01.2015 року) у відповідача виниклі грошові зобов'язання з повернення суми попередньої оплати. Згідно аналізу норми статей 524 та 533 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати. Позивач наголошує, що протягом прострочення відповідача відбулось значне здешевлення національної валюти, що завдало збитків позивачу. При цьому, інфляційні втрати та 3% річних, нараховані позивачем не з моменту отримання відповідачем попередньої оплати, а з моменту спливу терміну встановленого листом (№ 12 від 16.01.2015 року), яким позивач відмовився від прийняття товару та вимагав повернення попередньої оплати, тобто з моменту фактичного виникнення обов'язку у відповідача з повернення грошових коштів (виникнення грошового зобов'язання) у термін, встановлений відповідно до статті 530 ЦК України. На підставі викладеного, позивач вважає за доцільне стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних, що є способом захисту майнових прав та інтересів позивача, в тому числі в частині відшкодування збитків, завданих інфляційними процесами. Щодо застосування до даної справи постанови Верховного суду України від 15.10.2013 року № 3-30гс13, позивач вважає, що мають місце неоднакові фактичні обставини справи і, відповідно, правовідносини не є подібними (різне походження грошового зобов'язання, а саме: момент і підстава їх виникнення).
Розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкою відповідача.
12.05.2015р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.
В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 20310766 від 23.03.2015 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Україна" знаходиться за адресою: вул. Леніна, буд. 71, село Володимирівка Якимівського району Запорізької області, 72530.
Ухвала суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу саме за цією адресою.
На день розгляду справи поштове відділення не повернуло до суду примірник ухвали, який направлявся відповідачу.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання двічі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав, проти позову не заперечив.
Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав:
06.10.2014 року між позивачем (покупцем за договором) та відповідачем (продавцем за договором) був укладений договір купівлі - продажу № 55051, з додатковою угодою від 04.11.2014 року (надалі - договір).
За умовами п. 1.1 договору, відповідач зобов'язується передати у власність позивача товар, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором.
В п. 3.4 договору, в редакції додаткової угоди від 04.11.2014 року, визначено, що загальна сума договору складає 2 130 000 грн. +/- 5 %, у тому числі ПДВ - 355 000 +/- 5% грн.
Згідно з п. 5.1 договору, розрахунки за товар, який передається за даним договором, проводяться позивачем у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача. Розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати 100 % загальної вартості товару, вказаної в п. 3.4 цього договору, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту одержання позивачем підписаного відповідачем рахунку - фактури від відповідача, оплата остаточної загальної вартості товару здійснюється з моменту відвантаження оплаченої раніше партії товару.
На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 852 000 грн. згідно платіжного доручення № 1000142 від 06.10.2014 року, 213 000 грн. згідно платіжного доручення № 1000297 від 10.10.2014 року, 639 000 грн. згідно платіжного доручення № 100513 від 17.10.2014 року, в загальній сумі 1 704 000 грн. (ар. с. 14-16).
Згідно з п. 4.1 договору відповідач зобов'язаний забезпечити доставку товару, прийнятого ним перевізником або доставити товар власними силами до зернового складу Якимівського виробничо-структурного підрозділу (запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівна, вул. Курортна, буд. 1) у термін до 31.10.2014 року включно.
За умовами п. 4.2 договору товар вважається поставленим відповідачем і прийнятим позивачем після здійснення в місці призначення перевірки відповідності якості і кількості переданого товару вимогам даного договору, і підписання видаткової накладної представниками сторін.
На виконання умов договору позивач отримав від відповідача товар на загальну суму 1 006 595 грн. 19 коп., що підтверджується відповідними двосторонньо підписаними видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (ар. с. 17-34).
Товар на суму 697 404 грн. 81 коп. не був поставлений відповідачем позивачу.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки договором не передбачений строк повернення передплати, відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму передплати у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Позивач направив відповідачу відмову від прийняття зобов'язання вих. № 12 від 16.01.2015 року, в якій просив повернути суму попередньої плати в розмірі 697 404 грн. 81 коп. та сплатити штраф за порушення строків поставки товару.
Вимога була направлена позивачем 17.01.2015 року, про що свідчать надані суду копії фіскального чеку поштового відділення № 0022580 від 17.01.2015 року та реєстру відправлених листів з відбитком календарного штемпеля від 17.01.2015 року, та отримана відповідачем 20.01.2015 року, що свідчить інформація з Інтернет-сайту УДППЗ „Укрпошта" (ар. с. 37, 38).
За таких підстав, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був повернути передплату позивачу у строк по 27.01.2015р. включно.
Відповідач передплату в сумі 697 404 грн. 81 коп. позивачу не повернув.
Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню сума 697 404 грн. 81 коп.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до умов п. 6.3 договору, у разі повного або часткового невиконання обов'язків по постачанню товару, під яким розуміється також і прострочення поставки товару більше ніж на 10 днів, відповідач виплачує позивачу штраф у розмірі 30 % від загальної суми договору (п. 3.4 договору).
Оскільки відповідач у визначений договором строк - до 31.10.2014 року включно, не здійснив поставку товару позивачу у повному обсягу, і прострочення поставки товару триває більше ніж 10 днів, то позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 30 % від загальної суми договору, а саме - 639 000 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, наведений у позовній заяві, суд вважає його обґрунтованим та правомірним, тому з відповідача підлягає стягненню штраф в сумі 639 000 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі 36 962 грн. 45 коп. та 3 % річних в сумі 2 751 грн. 40 коп.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з договору, відповідач не брав на себе грошових зобов'язань, згідно договору відповідач зобов'язався поставити позивачу продукцію.
Стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором купівлі - продажу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України. За такі дії, відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України, нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу. Договором може бути встановлено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Така ж позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.10.2013р. та в п. 4 Висновків Верховного Суду за 2 півріччя 2013р.
Крім цього слід вказати, що інфляційні нарахування не являються збитками, як вказує позивач. Фактично інфляційні нарахування являються матеріальними втратами кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 36 962 грн. 45 коп. та 3 % річних в сумі 2 751 грн. 40 коп. задоволенню не підлягають.
Судовий збір покладається на відповідача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Україна" (вул. Леніна, буд. 71, с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області, 72530; код ЄДРПОУ 03750581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталь" (вул. Героїв Сталінграду, буд. 122, корп. Е-5, оф. 4, м. Дніпропетровськ, 49033; код ЄДРПОУ 35394737) передплату в сумі 697 404 грн. 81 коп., штраф в сумі 639 000 грн., судовий збір в сумі 26 726 грн. 97 коп. Надати наказ.
В частині стягнення збитків від інфляції в сумі 36 962 грн. 45 коп. та 3 % річних в сумі 2 751 грн. 40 коп. в позові відмовити.
Повне рішення складено : 12.05.2015р.
Суддя Л.С. Місюра