номер провадження справи 4/38/15
12.05.2015 Справа № 908/1553/15-г
за позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, буд. 1)
до відповідача Державного підприємства "Донецька залізниця" (83062, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68)
про стягнення 2449,67 грн. збитків
суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників сторін:
від позивача - Шевелев В.Г., довіреність №09/38 від 01.01.2015р.;
від відповідача -не з'явився;
11.03.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь (далі за текстом скорочено - ПАТ «ММК ім. Ілліча») з позовною заявою до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк (ДП «Донецька залізниця») про стягнення 2449,67 грн. збитків для розгляду справи відповідно до Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
Статтею 1 Закону України від 12.08.2014 р. № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та зобов'язано забезпечити розгляд: господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.
Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції на підставі ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.
У відповідності до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно із Законом України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.
Згідно Довідки про автоматизований розподіл справ між суддями від 11.03.2015 р. справу № 908/1553/15-г призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 р. порушено провадження у справі № 908/1553/15-г, справі № 908/1553/15-г присвоєно номер провадження 4/38/15, судове засідання призначено на 09.04.2015р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті. Ухвалою cуду від 09.04.2015р., на підставі ст.77 ГПК Україні, розгляд справи відкладався до 12.05.2015
В судовому засіданні 12.05.2015р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах ст. ст. 16, 22, 623, 909, 920, 924 ЦК України, ст. ст. 110, 114, 115 Статуту залізниць України і полягають в тому, що на виконання зобов'язань за договором № УПр14\28\162 від 30.12.2013 р. між ПАТ «ММК ім. Ілліча» та ПАТ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» на адресу позивача за накладною № 48875132 у напіввагоні № 60300951 прибув вантаж -антрацит у вологому стані. На шляху прямування була виявлена часткова втрата спірного вантажу, про що на станції «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці 07.06.2014 р. був складений комерційний акт БН №720847/330, в якому зазначено, що вага вантажу менша на 3450кг, ніж вказано в документі, зазначено що вагон технічно несправний. При повторному переважуванні нестача вантажу підтвердилася. При видачі вантажу розбіжностей всупереч даним, встановленим комерційним актом БН №720847/330 від 07.06.2014 р., не виявлено. Порушення відповідачем зобов'язання, що полягає у здійсненні спірного перевезення у технічно несправному напіввагоні № 60300951, призвело до заподіяння позивачеві збитків у вигляді часткової втрати вантажу внаслідок недбалого перевезення та перебуває з ними у причинно-наслідковому зв'язку. З урахуванням норм природної втрати на спірний вантаж (2 %) розмір нестачі склав 3450 кг -1380 кг = 2070 кг. (2,07т X986,18 грн. Х 1,2 = 2449,67 грн. Таким чином, розмір збитків склав суму 2449,67 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з ДП «Донецька залізниця» 2449,67 грн. збитків.
07.05.2015р. на електронну адресу господарського суду Запорізької області від відповідача отримано відзив по справі №908/1553/15-г, в якому останній позов не визнав та повідомив, що у зв'язку з виявленням воронкоподібним заглиблення над 3-4 люками 1500Х1500Х1000 мм, на станції "Маріуполь-Сортувальний" були складені 07.06.2014 р. акт загальної форми № 1-077 та комерційний акт №720847/330. Крім того, складено акт про технічний стан вагона № 33, де зазначено, що вагон у технічному стані несправний, причина виникнення несправності - нещільне прилягання кришка 4-го люка ліворуч по ходу поїзду; зазор між кришкою люка та верхнім листом перекриття проміжної балки до 50 мм. Втрата вантажу можлива, вантажовідправник несправність бачити міг, але заходів щодо усунення не прийняв.Про навантаження вантажу засобами відправника зазначено в накладній № 48875132. Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначає відправник, якщо завантаження здійснюється його засобами. Відповідно до 4, 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, можливість транспортування у ваганах відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції (частки, розмір яких не перевищує 13мм), визначається відправником. Перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин. Крім того, зазначив про сплив строку позовної давності для пред'явлення зазначеного позову. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2014р. зі станції відправлення Должанская Донецької залізниці на станцію «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці відправником - ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" за залізничною накладною № 48875132 одержувачу - ПАТ «ММК ім. Ілліча» був направлений вантаж - антрацит навалом, кількість 3,45 тн.
03.06.2014р. за накладною № 48875132 одержувачу - ПАТ «ММК ім. Ілліча» у напіввагоні № 60300951 прибув вантаж - антрацит у вологому стані, навал, маса вантажу 69000 кг. У накладній мається відмітка про складення комерційного акту БН №720847/330 від 07.06.2014 р. про: нестачу ваги 3450 кг.
Так, на шляху прямування вантажу була виявлена часткова втрата вантажу, про що на станції «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці був складений Комерційний акт БН №720847/330 від 07.06.2014 р. за формою ГУ-22.
В розділі Г «Опис пошкодження» Комерційного акту БН №720847/330 від 07.06.2014 р. зазначено: «На підставі акту загальної форми станції «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці № 1-077 від 07.06.2014 р. проводилося комісійне переважування вагону № 60300951 за відправкою, зазначеною на лицьовому боці акту. За документом зазначено: вантаж - антрацит (у вологому стані), навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 тн): брутто - не зазначено, тара - 24050,00 кг, нетто - 69000,00 кг. При переважуванні вага виявилася: брутто - 71700,00 кг, тара з брусу - 24050,00 кг, нетто - 65550,00 кг, що менше за документ на 3450,00 кг. Завантаження у вагоні нижче рівнів бортів на 500 х 600 мм. рівномірна. Над 3 - 4 люками ліворуч по ходу поїзда є воронка розміром 1500Х1500Х1000 мм., маркування порушено. На хребтовій балці є сліди просипання вантажу. Течії вантажу на станції «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці немає. Вагон прибув у технічному стані не справний: прогиб 4 люка зліва до 50мм. Обсяг кузова вагону 73 м.куб. При повторному переважуванні нестача вантажу підтвердилася.».
Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.
В комерційному акті БН №720745/143 від 25.03.2014 р. зазначено, що вагон № 60300951 в технічному відношенні виявився несправним.
Предметом розгляду у даній справі є вимога ПАТ «ММК ім. Ілліча» до ДП «Донецька залізниця» про стягнення 2449,67 грн. збитків у вигляді часткової втрати вантажу на підставі ст. 110 Статуту залізниць України.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають повному задоволенню на наступних підставах.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Аналогічні приписи містить ст. 307 ГК України.
Частиною 5 ст. 307 ГК України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі за текстом - Статут залізниць), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Приписи аналогічного змісту викладені в Правилах оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р.
Договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній (Правила приймання вантажів до перевезення, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644).
У статті 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно з ч. 2 ст. 924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт»).
Статтею 110 Статуту залізниць визначено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ст. 113 Статуту залізниць).
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
У статті 129 Статуту залізниць визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин невідповідності маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.
У разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Маса вантажів визначається відправником. Тип ваг указується у накладній.
Згідно з пунктам 5 і 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 р. № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 р. за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
У пункті 15 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, встановлено, що у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона (контейнера), крім комерційного акта, складається акт про технічний стан вагона (контейнера). Акт про технічний стан вагона (контейнера) складається в день виявлення несправності вагона (контейнера) і не пізніше дня складання комерційного акта. Про виявлену несправність і складений акт про технічний стан вагона (контейнера) зазначається в комерційному акті.
Як вбачається з залізничної накладної № 48875132 від 03.06.2014 р. відправником - ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" на адресу позивача зі станції Должанская Донецької залізниці на станцію «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці був відвантажений навалом вантаж - антрацит навалом. Згідно даних накладної маса вантажу - 69000 кг.
При проходженні даного вантажу на станції «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці було встановлено, що вагон № 60300951 технічно несправний, вага вантажу на 3450,00кг менше, ніж зазначено в документі. У комерційному акті зазначено, що при видачі вантажу різниці проти даних, зазначених в акті, не виявлено.
Таким чином, в комерційному акті БН №720847/330 від 07.06.2014 р. був зафіксований факт про недостачу вантажу, який виник через технічну несправність напіввагону, в який був завантажений вантаж.
Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р., встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
У пункті 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Таким чином, приймаючи вантаж до перевезення, відповідач мав право візуально оглянути вагон, у який відправником завантажений вантаж та, відповідно, виявити несправності напіввагону. Будь-яких доказів стосовно факту несправності напіввагону № 60300951 при завантаженні його відправником, відповідачем суду не надано.
Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери (ст. 31 Статуту залізниць).
Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
За приписами п. 12.1. Правил технічної експлуатації залізниць України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. N 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.
Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» № 04-5/601 від 29.05.2002 р. зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
Досліджені у судовому засіданні вищенаведені письмові докази свідчать про те, що нестача вантажу виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність воронки над люками у вагоні залізницею зазначено не було. Тобто, відповідачем не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від нього (відповідача) причин.
Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, - руда залізна.
Згідно з рахунком № 1906-26 від 19.06.2014 р. ціна антрациту становить 986,18 грн. з ПДВ за 1 тонну. Маса недостачі вантажу - 3450 кг, маса вантажу за документом, який був завантажений до перевезення, - 69000,00 кг. Позивач, розраховуючи суму збитків, застосовує ціну вантажу (антрацит) - 986,18 грн. з ПДВ та 2 % норми природної втрати для такого вантажу (69000,00 кг х 2 % = 1380 кг).
Відповідно, вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні № 60300951, становить 2449,67 грн., із розрахунку 2070 кг (3450 кг (маса недостачі вантажу) - 1380 кг (норма природної втрати)) х 986,18 грн.
Перевіривши в судовому засіданні розрахунок суми збитків, виконаний позивачем, суд дійшов висновку, що даний розрахунок здійснений вірно.
Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, яку викладено в письмовому відзиві, суд зазначає слідуюче.
Приписами статті 925 ЦК визначено, що для пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку , встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ч. 5 ст. 315 ГК України та пункту 136 Статуту залізниць України, встановлено шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.
Згідно вимог п. 134 Статуту залізниць України, позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову (складання комерційного акту, акту загальної форми, списання коштів з особового рахунку тощо).
Статтею 137 Статуту залізниць України визначено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ст. 260 ЦК).
Статтею 261 ЦК України визначено початок перебігу позовної давності. Відповідно до частини першої даної статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Перебіг строк починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК).
Згідно з ст. 254 ЦК до строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт, складений перевізником 07.06.2014р., тобто граничним строком для повторного звернення перевізником до суду з позовом є відповідно 07.12.2014 р.
З даним позовом до господарського суду Запорізької області позивач звернувся 11.03.2015р., про що свідчить штамп канцелярії господарського суду Запорізької області 11.03.2015р. за вх. № 1739/09-05/15.
При зверненні до суду з даним позовом, позивач звернувся до суду з заявою №09/38 від 27.02.2015р. про поновлення пропущеного строку для пред'явлення даного позову.
Позивач просить відновити строк для подання позову, посилаючись на те, що 14.11.2014р. Указом Президента України №875/2014 було введено в дію рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014р. «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях». Відповідно до п. Б підпункту 2 п.3 Рішення КМУ зобов'язано у тижневий строк вжиті заходів щодо припинення на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях діяльності державних підприємств, установ та організацій; вівезення в разі можливості майна та документації.
Відповідно до листа Донецької дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 09.01.2015р. за №16/10-и-4 почтове відділення м. Маріуполя з 27.11.2014р. припинило приймання поштових відправлень до м. Донецька та інших населених пунктів в районі проведення АТО.
Згідно оголошення на веб-порталі "Судова влада України" господарський суд Донецької області призупинив свою діяльність з 08.07.2014 р., а відповідно до розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну підсудності господарських справ" визначено, що розгляд справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., Україна взяла на себе зобов'язання з забезпечення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 зазначеної Конвенції.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з принципу верховенства права, а також положень ст. ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України щодо права особи на судовий захист господарського права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист господарських прав і інтересів.
Отже, внаслідок призупинення роботи Донецького господарського суду і призупинення приймання для пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької області внаслідок проведення антитеррористичної операції, позивач фактично був позбавлений права на захист своїх прав та законних інтересів, адже зазначені обставини позбавили позивача процесуального обов'язку щодо направлення позовної заяви з додатками відповідачу, що спричинило накопичення великої кількості позовних матеріалів. На підставі викладеного, суд визнає причини пропущення позивачем позовної давності поважними, тому порушене право підлягає захисту, позовна давність поновляється, спір розглядається по суті.
Відповідно до ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених даним Кодексом.
Суд дійшов висновку, що вищезазначені обставини перешкоджали позивачу пред'явити позов протягом шести місяців з дня виявлення порушення та є поважними причинами пропуску строку на подачу позовної заяви, відповідно порушене право підлягає захисту.
За таких обставин, суд вирішив відновити пропущений строк для пред'явлення даного позову та вважає наявними підстави для стягнення з ДП «Донецька залізниця» на користь ПАТ «ММК ім. Ілліча» 2449,67 грн. збитків у вигляді часткової втрати вантажу.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. (ст. 43 ГПК України).
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, надіслав відзив на позов, який спростовується вищевикладеними обставинами.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ДП «Донецька залізниця» на користь ПАТ «ММК ім. Ілліча» 2449,67 грн. збитків документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступень вини кожної із сторін, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Відновити пропущений строк для пред'явлення позову.
2.Позов Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк задовольнити повністю.
3. Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця», (83062, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191129) 2449 (дві тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 67 коп. збитків та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "13" травня 2015 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.