про повернення позовної заяви
14.05.15р. Справа № 904/4108/15
Суддя Фещенко Ю.В. , розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Продуктові Традиції" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" (м. Дніпропетровськ)
про визнання недійсним з моменту укладення пункт 10.1 Протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки № 215 від 01.08.2013, що є невід'ємною частиною договору
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські Продуктові Традиції" (далі-позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" (далі-відповідач), в якій просить суд визнати недійсним з моменту укладення пункт 10.1 Протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки № 215 від 01.08.2013, що є невід'ємною частиною договору
Стаття 63 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.
Суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.
Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам статей 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Так, статтею 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Отже, з урахуванням вимог статті 56 Господарського процесуального кодексу України, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, є примірник опису вкладень, із підписом працівника поштового зв'язку, що перевірив відповідність вкладення опису, та відбитком календарного штемпеля поштового повідомлення (пункт 61 Правил надання послуг поштового зв'язку).
За змістом зазначеного пункту правил, для здіснення перевірки працівниками поштового відділення відповідності вкладення опису, останній має містити поіменний перелік предметів.
До позовної заяви від 08.05.2015 доданий поштовий опис вкладення від 08.05.2015, в якому в графі "найменування предметів" вказано: "Позовна заява про визнання недійсним третейської угоди у вигляді третейського застереження в протоколі узгодження розбіжностей від 01.08.2013 до договору поставки № 215 від 01.08.2013, який укладений між ТОВ "Українські Продуктові Традиції" та ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем" від 08.05.2015 разом із додатками". Суд не приймає в якості доказу відправлення на адресу відповідача позовної заяви з додатками зазначений поштовий опис, оскільки з його змісту неможливо встановити перелік документів, який був направлений на адресу відповідача і перевірений працівником поштового відділення під час прийняття. Крім того, кількість додатків направлених відповідачу (49 аркушів), не співпадає з кількістю додатків доданих до позовної заяви (52 аркуша).
Таким чином, позивачем не надано належних доказів надсилання відповідачам та третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів, що відповідно до пункту 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення позовної заяви і доданої до неї документів без розгляду.
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Суд зазначає, що національним законодавством України (стаття 56 Господарського процесуального кодексу України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.
Таким чином, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з додатками. При чому, таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження по справі. Отже, порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не буде відповідати статті 6 Конвенції.
Відповідно до пункту 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до пункту 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
При чому, відповідно до законодавчої техніки, використаної при конструюванні статті 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви без розгляду у вказаному випадку є не правом, а обов'язком суду.
Також суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у Постанові від 04.12.2012 по справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
Отже, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.
Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 56, 57, пунктом 6 частини 1 статті 63, статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Продуктові Традиції" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" (м. Дніпропетровськ) про визнання недійсним з моменту укладення пункт 10.1 Протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки № 215 від 01.08.2013, що є невід'ємною частиною договору і додані до неї документи без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що згідно з частиною 3 статтею 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Додаток: позовна заява від 08.05.2015 з доданими документами на 54 аркушах, в тому числі оригінал платіжного доручення № 522247 від 06.05.2015 про сплату судового збору в сумі 1 218,00 грн., поштовий опис вкладення та поштовий конверт.
Суддя Ю.В. Фещенко