12.05.15 Справа № 904/2558/15
За позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ", с. Рівне, Красноармійський район, Донецька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "АМСТОР", м. Дніпропетровськ
про стягнення 1210924? 58 грн.
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: Пижов В.В. - представник за дов. б/н від 20.01.15
від відповідача: не з'явились
Приватне акціонерне товариство "АПК-ІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "АМСТОР" про стягнення основного боргу у сумі 1045854, 59 грн., інфляційних втрат у сумі 153127, 08 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 11942, 91 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 11446 від 01.07.2011 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2012 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 12.05.2015.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (том. 2, арк. с. 107).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 12.05.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, вислухавши пояснення позивача, суд
01.07.2011 між Приватним акціонерним товариством "АПК-ІНВЕСТ" ( далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір № 11446 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти товар на умовах СІР (рампа торгівельного центру в місці поставки - згідно замовлення покупця), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов договору. Товар, що підлягає поставці за цим договором, визначається специфікацією (додаток № 3), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору? з урахуванням додаткової угоди від 30.12.2011 (том. 1, арк. с. 42), поставка товару здійснюється на умовах DDP склад покупця відповідно до вимог Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (в редакції 2010 року) за адресою визначеною згідно з переліком місць для поставки товару та вказаною у відповідному замовленні покупця.
Згідно з п. 2.6 договору з урахуванням додаткових угод від 01.09.2012 та 22.05.2014 (том. 1, арк. с. 51, 67), право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Дата підписання накладної зазначається на штампі покупця "Приймання товару".
Відповідно до п. 5.6 договору з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2012 (том. 1, арк. с. 54), покупець зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар, за вирахуванням сум, які передбачені даним договором, які настануть після спливу 40 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату товарів два рази на тиждень по робочих вівторках та четвергах (в день, який раніше настане після спливу строку оплати).
На виконання умов договору, позивач у період з 17.08.2014 по 30.09.2014 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1045854, 59 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами (том. 1, арк. с. 70-200, том. 2, арк. с. 1-97).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1045854, 59 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 1045854,59 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 11942, 91 грн. за період з 02.10.2014 по 13.03.2015 та інфляційні втрати у сумі 153127, 08 грн. за період з 02.10.2014 по 13.03.2015.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних витрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у розмірі 11942, 91 грн. та інфляційні втрати у сумі 153127, 08 грн. за період заявлений позивачем.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 24218, 49 грн.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 27; ідентифікаційний код 32516492) на користь Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» (85325, Донецька область, Красноармійський район, с. Рівне, вул. Шопена, буд. 1 А; ідентифікаційний код 34626750) основний борг у сумі 1045854, 59 грн., три відсотки річних у розмірі 11942, 91 грн., інфляційні втрати у розмірі 153127, 08 грн. та 24218, 49 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 13.05.2015
Суддя В.І. Ярошенко