12 травня 2015 р. Справа № 903/263/15
за позовом: Державного підприємства "Цуманське лісове господарство", смт.Цумань
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Ресурс", Луцький р-н., с. Промінь
про стягнення 60 962,35 грн.
Суддя Дем'як В.М.
Представники:
від позивача: Мельник О.В. - довіреність від 19.01.2015р.
від відповідача: не прибув
Суть спору: позивач - Державне підприємство "Цуманське лісове господарство" звернувся із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Ресурс" та просить стягнути 60 962,35 грн. заборгованості за поставлений товар.
В підтвердження позовних вимог посилається на накладну від 03.07.2009р., довіреність №17 від 03.07.2009р., претензію №137 від 29.01.2013р., статут ДП «Цуманське лісове господарство» від 06.11.2007р. (а.с.8-21).
Представник позивача на вимогу ухвали суду від 29.04.2015р. через канцелярію за вх. №01-54/4333/15 від 12.05.2015р. подав заперечення на заяву щодо застосування строків позовної давності. В яких вказав, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною І пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, оскільки при відпуску дизпалива сторони не встановили, коли виникає обов'язок з оплати товару, до цих відносин необхідно застосовувати положення частини 2 цієї ж статті: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Водночас, за певних обставин, викладених у поясненні до позовної заяви, державне підприємство «Цуманське лісове господарство» звернулося до ТзОВ «Імідж Ресурс» з вимогою на оплату за №137 від 29.01.2013р., яка була надіслана останньому згідно календарного відтиску відділення поштового зв'язку 05.02.2013р. за фактичною адресою знаходження відповідача (м.Луцьк, вул..Набережна, 4). Позивач зазначив, що позовна заява відповідачу також була відіслана за вказаною адресою. Доказом надсилання Відповідачу даної вимоги є поштова квитанція №13/43914, яка в оригіналі долучена до додатку №3 позовної заяви (вимога на оплату №137). Отже, обов'язок відповідача щодо оплати дизпалива настав 17.02.2013р. (з урахуванням поштового обігу).
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Відповідно до п.2 ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Таким чином, оскільки у відповідача обов'язок з оплати поставленного дизпалива пов'язаний з вимогою на оплату №137, позовну давність ТзОВ «Імідж Ресурс» не пропустило, а позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. В підтвердження долучив до матеріалів справи копію поштової квитанції та копії вихідної кореспонденції за період з 03.01.2013р. по 06.02.2013р.
Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув. Ухвала суду від 29.04.2015р. про відкладення розгляду справи, яка була направлена рекомендованим листом на адресу (45660, Луцький р-н, с.Промінь) не повернута.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ТзОВ «Імідж Ресурс»: 45660, Луцький р-н, с.Промінь, отже суд направив ухвалу від 29.04.2015р. за місцем державної реєстрації останнього.
За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-
Приватне підприємство «Цуманське лісове господарство» (позивач) згідно накладної від 03.07.2009р. на підставі довіреності передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Імідж Ресурс" (відповідачу) дизпаливо в кількості 12 700 літрів на суму 60 962,32 грн.
Як встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імідж Ресурс" отримало дизпаливо в кількості 12 700 літрів на суму 60 962,32 грн., що підтверджується накладною б/н від 03.07.2009р., довіреністю №17 від 03.07.2009р. та актом звіряння розрахунків станом на 25.05.2010р.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати товару згідно накладної не виконав.
29.01.2013 року позивач на адресу відповідача направив претензію за №137 про сплату заборгованості в сумі 60 962,35грн., проте останнім залишена без реагування (а.с.10 )
Отже, на момент розгляду справи, основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 60 962,35грн.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі накладної, яка скріплена підписами уповноважених осіб, як це передбачено п.2 ст.639 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Відповідно до абз. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01 - 06/928/2012 від 17.07.2012р. підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Суд дослідивши документи додані до матеріалів справи, дійшов висновку про задоволення заяви відповідача щодо застосування строків позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Положеннями ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
До правовідносин купівлі-продажу не можуть бути застосовані загальні положення ст. 530 ЦК України, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з таких правовідносин, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (постанова Верховного Суду України від 30 вересня 2014 р. у справі № 3-121 гс 14).
Отже, з врахуванням приписів ст. 692 ЦК України та Постанови Верховного Суду України від 30 вересня 2014 р. у справі № 3-121 гс 14 судом встановлено, що строк позовної давності щодо права вимоги оплати поставленого товару для позивача Державного підприємства "Цуманське лісове господарство" почав перебіг з моменту отримання товару від 03.07.2009р. та розпорядчих документів, а саме з 03.07.2009р.
Отже, з вразуванням ст. 257ЦК України позивач мав право звернутись до суду з вимогою про захист свого права та стягнення вартості поставленої продукції до 03.07.2012р.
З огляду на викладене, заперечення представника позивача проти застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що у відповідача обов'язок з оплати поставленого дизпалива пов'язаний з вимогою на оплату №137 не взято до уваги суду.
Враховуючи викладене, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до даного спору підлягає до задоволення; згідно приписів ч.4 ст. 267 ЦК України в позові слід відмовити.
Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
Керуючись ст. 256, 257, 269 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
У позові відмовити.
Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.
Повний текст
рішення складено
14.05.2015р.
Суддя В. М. Дем'як