13 травня 2015 року Справа № 908/6123/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Корсак В.А.
судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)
розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.03.2015р.
у справі господарського суду№908/6123/14 Запорізької області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000"
доприватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод"
про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 144 280,17грн. пр. Саєнко І.М. - дов. №150121 від 05.01.14р. не з'явився
У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення з відповідача на користь позивача 120830,94грн. основного боргу, 2631,79грн. 3% річних, 20817,44грн. інфляційних втрат та судових витрат в розмірі 2890,00грн. судового збору і 25386,00грн. пов'язаних з наданням правової допомоги адвоката.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.01.2015р. (суддя Немченко О.І.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 120830,94грн. основного боргу, 2631,79грн. 3% річних, 20817,44грн. інфляційних втрат, 2885,60грн. судового збору та 1500,00грн. витрат за послуги адвоката.
Позивач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в частині стягнення суми судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвокатом, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Запорізької області від 22.01.2015р. скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення суми судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвокатом в розмірі 23886,00грн. задовольнити в повному обсязі, та додатково стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 913,50грн. та стягнути з відповідача на користь позивача суму судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвокатом на стадії апеляційного провадження в розмірі 7000,00грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2015р. (судді Істоміна О.А., Білецька А.М., Гребенюк Н.В.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 22.01.2015р. залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, в частині стягнення суми судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвокатом, товариство з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення суми судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвокатом в розмірі 23886,00грн. задовольнити в повному обсязі, та стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 913,50грн., судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 913,50грн., стягнути з відповідача на користь позивача суму судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвокатом на стадії апеляційного провадження в розмірі 7000,00грн. та на стадії касаційного провадження в розмірі 8000,00грн.
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" проти касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення справедливими та обґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 22.10.2013р. між приватним акціонерним товариством "Запорізький електровозоремонтний завод" (покупцем, відповідачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" (постачальником, позивачем у справі) укладений договір поставки №1442388, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у 2013 році поставити (передати у власність) покупцю товари, зазначені в специфікації №1 - додатку до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору. Найменування (номенклатура, асортимент) товарів: відповідно до Специфікації №1 - додатку до цього договору. Кількість товарів: відповідно до Специфікації №1 - додатку до цього договору.
Пунктом 3.3 договору поставки передбачено, що покупець оплачує поставний постачальником товар виключно за ціною, вказаною у специфікації №1 - додатку до цього договору.
Відповідно до п.4.2 договору, покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів від дати поставки. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної.
Згідно із п.10.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Специфікацією №1 сторони узгодили найменування (номенклатуру, асортимент) товарів кількість та ціну. Загальна сума поставки товарів склала 120830,94грн. Специфікація підписана з боку обох сторін та скріплена печатками товариств.
Розглядаючи справу по суті, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору та з посиланням на виставлені рахунки, на підставі видаткових накладних №№12412 та 12484 від 12.11.2013р. позивач поставив відповідачу обумовлений товар на загальну суму 120830,94грн. Видаткові накладні підписані з боку обох сторін без зауважень. З боку відповідача видаткові накладні підписані Наточий Д.С. на підставі довіреності №13709 від 11.11.2013р.
Проте, відповідач отриманий від позивача товар ні в строки, обумовлені п.4.2 договору поставки, ні на момент подання позову до суду та розгляду справи в суді, не сплатив, у зв'язку з чим у нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем у сумі 120830,94грн., на яку позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховані 3% річних в розмірі 2631,79грн. та 20817,44грн. інфляційних втрат.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суди дійшли до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 120830,94грн. заборгованості, 3% річних в розмірі 2631,79грн. та 20817,44грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню, в зв'язку з їх обґрунтованістю. Судові рішення в цій частині не оскаржуються.
Крім того, позивач просив суди стягнути з відповідача на користь позивача 25386,00грн. витрат на послуги адвоката за договором про надання правової допомоги в господарському процесі від 08.09.2014р., укладений між позивачем (замовником) та адвокатом Саєнко Іваном Максимовичем.
При вирішенні даної вимоги, суди виходили з дослідження умов договору, наданих позивачем доказів - довіреності на представництво інтересів позивача, свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю та ордер, платіжного доручення №2200 від 02.12.2014р., яким підтверджується сплата позивачем адвокату Саєнко І.М. грошових коштів в розмірі 25386,00 грн. за надання правової допомоги в господарському процесі за договором від 08.09.2014р.
Разом з цим, судами враховано, що сторони договору про надання правової допомоги мають право визначити будь-який розмір витрат на правову допомогу в господарському процесі, однак, суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Таким чином, з огляду на обставини справи та встановивши, що сплачені витати порівняно з ціною позову та складністю справи, є неспіврозмірними та достатньо завищеними, також зважаючи на те, що розгляд справи не був тривалим, тому суди дійшли до висновку, що розумним розміром компенсації відповідачем витрат позивача на послуги адвоката для даної справи є 1500,00грн.
З даними висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального Кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у ст.1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом
Згідно із ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Зазначені положення містяться також і у ст.28 Правил адвокатської етики.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Так, судами встановлено, що до матеріалів справи позивачем додано договір про надання правової допомоги у господарському процесі від 08.09.2014р., укладений між позивачем (замовником) та адвокатом Саєнко Іваном Максимовичем, що діє на підставі свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю №0610 від 16.10.1995р. (виконавцем), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язувався надати замовнику правову допомогу у господарському процесі з питань стягнення заборгованості з приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" на користь замовника, яка виникла згідно договору поставки №1442388 від 22.10.2013р.
Пунктом 1.2 цього договору сторони обумовили обсяг правової допомоги в залежності від стадій господарського процесу. У другому розділі договору сторони визначили порядок виконання зобов'язань виконавцем. Третім розділом передбачені зобов'язання замовника. Згідно розділу четвертому сторони узгодили порядок розрахунків вартості правової допомоги та визначили вартість правової допомоги прогресивною ставкою від 10% до 20% від загальної суми позовних вимог позивача до відповідача на момент укладення цього договору.
У договорі сторони погодили прогресивну процентну ставку в розмірі 15% від загальної суми позовних вимог, і враховуючи розмір позовних вимог у сумі 144280,17грн., визначили вартість правової допомоги у розмірі 25386,85грн.
Згідно платіжного доручення №2200 від 02.12.2014р. позивачем було сплачено адвокату Саєнко І.М. 25386,00грн., як оплату за договором від 02.12.2014р. за надання правової допомоги в господарському процесі.
Також, до матеріалів справи адвокатом надані: копія довіреності на представництво інтересів позивача, свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю та ордер.
При цьому, суди врахували, що сторони договору про надання правової допомоги мають право визначити розмір витрат на правову допомогу в господарському процесі, однак, суд може обмежити розмір сум, які підлягають стягненню з відповідача за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При цьому, розмір відшкодування названих витрат не повинен бути не співрозмірним, тобто явно завищеним.
Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 120830,94грн. основного боргу, 2631,79грн. - 3% річних, 20817,44грн. інфляційних втрат.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість відповідача виникла за двома накладними, яка повністю визнається відповідачем. Предмет позову складається з суми основного боргу та річних і інфляційних втрат, невеликий період прострочення та не складний розрахунок цих сум. Отже, дана справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Тому колегія суддів вважає, що сплачені витрати порівняно з ціною позову та складністю справи, є неспіврозмірними та достатньо завищеними.
До того ж, розгляд справи не був тривалим, справу було розглянуто у першому судовому засіданні, в якому і було прийнято рішення по цій справі.
Також, п.1.2 договору визначає перелік правової допомоги, яка надається виконавцем за договором, зокрема: надання правової інформації, правового аналізу, консультацій та роз'яснень по правовим питанням, правового супроводження даного предмету спору; збирання доказів, документів, необхідних процесуальних документів; претензій, позовної заяви з додатками та розрахунками; різного виду актів, листів, заяв, скарг, запитів та клопотань, інших документів правового змісту; надання консультацій на стадії досудового врегулювання спору.
Проте, матеріали справи не містять калькуляції винагороди адвоката Саєнко М.І. щодо надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги у господарському процесі від 08.09.2014р., з якої вбачалося б вивчення адвокатом господарських відносин (включно з документами первинного бухгалтерського та фінансового обліку) між сторонами по справі, заснованих на договорі, що є предметом позовних вимог; надання відповідних консультацій з правових питань; здійснення представництва інтересів замовника для отримання відповідних документів для формування супровідних додатків до позову, інше.
Позивачем жодним чином не доведено факту виготовлення складних процесуальних документів, які потребують відповідних затрат часу, у тому числі, факту досудового врегулювання спору та направлення відповідачу будь-яких претензій, листів тощо.
Отже, сам по собі акт виконаних робіт від 22.01.2015р., підписаний між замовником - ТОВ "РИМ 2000", та виконавцем - адвокатом Саєнко І.М., про виконання робіт, зазначених в п.4.2 договору про надання правової допомоги в господарському процесі від 08.09.2014р., на суму 25386,00грн., а також фіксований розмір адвокатських послуг у вигляді прогресивної процентної ставки в розмірі 15% від загальної суми позовних вимог, на який посилається позивач, суди правомірно не визнали безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката в зазначеному розмірі, оскільки розмір таких витрат має бути доведений та документально обґрунтований, виходячи з розумної необхідності судових витрат для даної справи.
Більш того, судами встановлено, що зі змісту вказаного договору вбачається, що позивачем при розрахунку вартості правової допомоги (п.4.1 договору) безпідставно включено до суми господарського спору, суму судового збору та суму на послуги адвоката, так як вказані суми не відносяться до господарського спору, що призвело до нарахування 15%, при визначенні послуг адвоката, на суму судового збору та подвійне нарахування 15% на суму послуг адвоката.
Таким чином, з огляду на обставини справи суди дійшли висновку, що сплачені витрати порівняно з ціною позову та нескладністю справи, є неспіврозмірними та достатньо завищеними, а відтак суди попередніх інстанції визнали розумним розміром витрат на послуги адвоката для даної справи 1500,00грн., які і стягнули з відповідача у складі судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.
Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2015р. у справі №908/6123/14 господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Головуючий суддя В. Корсак
Судді М. Данилова
Т. Данилова