28 квітня 2015 рокусправа № 808/1341/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання:
представника позивача: Саллум Катерини Володимирівни,
представника відповідача: Зозулі Дар'ї Петрівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року Адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми «Р» Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 24 січня 2014 року №003 та №004. Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що податковий орган не мав встановлених законодавством підстав для проведення перевірки, а відтак - визначення позивачеві суми грошового зобов'язання та, відповідно, прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно та з урахуванням норм діючого законодавства. Посилається на ст. 289 Митного кодексу України, згідно якої обов'язок із сплати митних платежів виникає після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просить вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Суду пояснив, що митний орган, приймаючи митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України, тому в подальшому податковий орган не мав підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням, на думку податкового органу, помилки стосовно класифікації товару.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено перевірку позивача, за результатами перевірки складено Акт «Документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Інтер-Запоріжжя» вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару» від 24.12.2013 №н/008/13/08-01/24912703. На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 24.01.2014 №003, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1052 грн. 28 коп., у тому числі: за основним платежем - 701 грн. 51 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 350 грн. 77 коп.; та №004, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита в розмірі 5261 грн. 44 коп., у тому числі: за основним платежем - 3507 грн. 62 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1753 грн. 82 коп. (а.с. 59, том 1).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, Податкового кодексу України, Наказ Мінфіну України № 631 від 30.05.2012 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», що набув чинності з 31.08.2012, Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України» від 30.05.2012 №650.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За приписами статті 248 Митний кодекс України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Під час митного оформлення товарів декларант надав митному органу усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявленого ним коду товару, зазначені у митних декларацій.
Будь-яких зауважень або відмову у прийнятті вищезазначених митних декларацій Запорізька митниця не надавала.
Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.
Порядок здійснення митного контролю та митного оформлення товарів врегульований наказом Мінфіну України №631 від 30.05.2012 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», що набув чинності з 31.08.2012.
Згідно пунктів 4.5, 4.9 Порядку №631 під час митного контролю і оформлення товарів підрозділом митного оформлення здійснюється, зокрема, перевірка правильності класифікації та кодування товарів, перевірка правильності визначення митної вартості товарів та правильності нарахування і сплати митних та інших платежів за МД.
За правилами статті 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД .
Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД .
На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи складено Акт документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Інтер - Запоріжжя» вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару від 24.12.2013 № н/008/13/08-01/24912705, згідно якого Декларантом ТОВ «Інтер-Запоріжжя» порушені вимоги 1 та 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, примітки 1 до групи 29, затверджених Законом України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 №2371-III (із змінами та доповненнями), та Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом Держмитслужби України від 30.12.2010 №1561, чинного на час митного оформлення, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму в розмірі 23422 грн. 38 коп., та підлягає перерахуванню до Державного бюджету України, з них: ввізне мито (вид 020) у сумі 19518 грн. 66 коп. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі статей 3 і 4 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 №2097-ХІI (зі змінами та доповненнями), чинного на час митного оформлення, та статті 277 Митного кодексу України, у редакції Закону України від 13.03.2012 №4495-VI); ПДВ (вид 028) у сумі 3903 грн. 72 коп. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі підпункту 4.3 пункту 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), чинного на час митного оформлення, та на підставі підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу країни, чинного на час митного оформлення).
Згідно матеріалів справи при митному оформленні товарів позивачем надано контролюючому органу усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів. При чому, висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.
Препарати «Препарат Гепавекс», «Препарат Кальфастонік», та «Препарат Vitamin АD3E oral» ввозились позивачем на територію України систематично та на виконання вимог чинного законодавства декларант отримував від Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України відповідні дозволи на ввезення на митну територію України таких товарів, які знаходяться в матеріалах справи.
Для визначення коду товару позивачем використовувались сертифікати аналізів, якості, інвойси, додатки до Контакту, експортні декларації. Під час митного оформлення товарів декларантом також використовувались реєстраційні свідоцтва на препарати, зокрема, на підставі Дозволу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 13.03.2013 №15-9-2-2-5694 (а.с. 42, том 1).
Відповідно до пункту 5 Розділу I Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України» від 30.05.2012 №650, посадова особа ПМО чи митного поста згідно з цим Порядком здійснює контроль правильності класифікації товарів під час проведення процедур митного контролю та оформлення товарів.
Розділом ІІ Порядку №650 встановлено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до Митного кодексу України. Посадові особи підрозділу митного оформлення чи митного поста, відділу митних платежів здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.
Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.
Таким чином, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.
Так, класифікація товару при їх декларуванні фактично є складовою митного оформлення і відповідно до частини 8 статті 257 МК України, здійснюється митними органами. У свою чергу, ставки та суми митних платежів напряму залежать від визначеного коду товару згідно з УКТ ЗЕД.
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Отже, митний орган є особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань під час митного оформлення товару, оскільки нарахування сум податкових зобов'язань напряму залежить від визначення коду товару.
Пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу визначено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до статті 255 МК України, митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Відповідно до норм статей 291 та 292 МК України, обов'язок із сплати митних платежів припиняється при виконанні обов'язку із сплати митних платежів, а в свою чергу обов'язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення. Позивачем митні платежі за митними деклараціями сплачені у повному обсязі і у встановлений законом строк.
Отже, митне оформлення товару за митними деклараціями було завершено і товар випущено у вільний обіг.
Частиною 3 статті 345 МК України встановлено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи в тому числі щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.
Зазначена норма є загальною, та в подальшому конкретизується статтею 351 МК України, якою визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів або надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Саме на першу підставу, передбачену частиною 2 статті 351 МК України посилається відповідач як на підставу проведення перевірки.
Частиною 6 статті 69 МК України встановлено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
Зазначена правова норма встановлює єдину, виключну підставу для застосування митним органом штрафів та інших санкцій за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів.
Законодавством України не передбачено іншої підстави для застосування митним органом штрафів та інших санкцій за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, а сам зміст ч. 6 ст. 69 МК України встановлює виключність підстави для нарахування штрафних санкцій у зазначеному випадку.
Постановляючи дану ухвалу, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги Постанову ВСУ від 07.11.2011 року, згідно якої зазначено, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.
В даній справі не встановлено застережень щодо наслідків проведення службової перевірки або розгляду кримінальної справи щодо встановлення змови між декларантом і митним органом, спрямованої на заниження обов'язкових платежів.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до правову позицію, висловлену ВСУ у Постанові від 04.11.2014 року у справі №21-479а14, згідно якої якщо митні органи, приймаючи вантажну митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема, зазначення у вантажній митній декларації недостовірних відомостей.
При цьому, в даній справі такі виключення як випадок коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема, зазначення у вантажній митній декларації недостовірних відомостей - не встановлені.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна