21 квітня 2015 рокусправа № 808/3242/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року у справі №808/3242/14 за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом, -
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 кошти податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 16 202,32 грн. та з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 5343,62 грн. з рахунків платника податків у банку, обслуговуючого такого платника податків. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що ФОП ОСОБА_1 має податковий боргу перед бюджетом у сумі 21545,93 грн., який виник в результаті несплати самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених ним у податковій декларації.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Суд, з урахуванням наданих відповідачем доказів часткової сплати податкового боргу з податку на додану вартість, стягнув з рахунків платника податків ФОП ОСОБА_1 у банках, обслуговуючих такого платника податків, податкову заборгованість з податку на додану вартість в сумі 7702 грн. 31 коп., та з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 5343 грн.62 коп.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що на даний момент за ФОП ОСОБА_1 рахується залишок несплаченого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12202,31 грн.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, станом на дату подачі адміністративного позову (21.05.2014 року) за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 обліковується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 16202,31 грн. та з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 5343,62 грн. Заборгованість відповідача з податку на додану вартість виникла в результаті самостійно поданих відповідачем декларацій з податку на додану вартість, а саме: декларації № 9088335590 від 20.01.2014, відповідно до якої нараховане ПДВ - 18912 грн., сплачено 5476,564 грн., таким чином сума боргу становить 13435,46 грн.; декларації № 9008438319 від 19.02.2014 р. відповідно до якої виник борг в сумі 41 грн.;декларації № 9012978345 від 13.03.2014 року відповідно до якої виник борг в сумі 729 грн. ;декларації № 9022416755 від 22.04.2014 р. відповідно до якої виник борг в сумі 1 947 грн. Крім того, ФОП ОСОБА_1 за період з 20 лютого 2014 по 27 березня 2014 р. була нарахована пеня у розмірі 49,85 грн. на підставі ст.129 Податкового Кодексу України за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з вказаного податку, де визначено, що нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання. Також, за відповідачем рахується заборгованість з Єдиного податку з фізичних осіб, яка виникла на підставі декларації № 9089315936 від 02 лютого 2014р. в сумі 5343,62 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем частково погашена заборгованість з ПДВ на суму 8500 грн., а відтак залишок несплаченого боргу з податку на додану вартість складає 7702,31 грн. Суд також стягнув з відповідача заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 5343,62 грн.
Відповідач погодився з рішенням суду першої інстанції, апеляційну скаргу не подавав.
Позивач у своїй апеляційній скарзі вказує, що за відповідачем рахується борг з ПДВ у розмірі 12202,31 грн. До апеляційної скарги додано розрахунок, з якого вбачається, що відповідачем в рахунок погашення податкового боргу сплачено до подачі позову - 5476,54 грн., після провадження у справі - 4000 грн., всього - 9476,54 грн. Залишок складає 12202,31 грн. ( 18912 грн. + 41 грн. + 729 грн. + 1947 грн. + 49,85 грн. - 9476,54 грн.).
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про допущену судом першої інстанції помилку в частині зменшення суми податкового боргу з ПДВ на підставі поданих позивачем платіжних доручень зі сплати заборгованості з ПДВ 27.03. 2014 року (п/д № 94 на суму 3500 грн.), від 20.02.2014 року (п/д № 80 на суму 2000 грн.) (а.с.53).
Зважаючи на те, що зазначена оплата була здійснена до подачі адміністративного позову до суду, тобто до 21.05.2014 року, остання була врахована податковим органом, який зменшив суму боргу з ПДВ, про що зазначає апелянт.
Під час розгляду справи відповідачем дійсно була частково погашена заборгованість з ПДВ, що підтверджується наданими ним платіжним дорученням № 110 від 11.07.2014 року на суму 1000 грн. та банківською випискою за 20.06.2014 року на суму ПДВ 2000 грн. Податковий орган, у свою чергу, стверджує в апеляційній скарзі, що позивачем під час розгляду справи здійснена оплата на 4000 грн., що знайшло своє відображення у розрахунку податкового боргу з ПДВ, підписаного начальником відділу погашення заборгованостей Кравченко А.Б. ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя.
Таким чином, сума боргу з ПДВ виникла наступним чином:
1) Декларація з ПДВ від 20.01.2014 року на суму 18912 грн., з яких сплачено 5476,54 грн. Залишок - 13435,46 грн.
2) Декларація з ПДВ від 19.02.2014 року на суму 41 грн.,
3) Декларація з ПДВ від 13.03.2014 року на суму 729 грн.,
4) Декларація з ПДВ від 22.04.2014 року на суму 1947 грн.,
5) Пеня - 49,85 грн.
13435,46 + 41 + 729 + 1947 + 49,85 = 16202,31 грн. - станом на 21.05.2014 року.
Сплачено позивачем після провадження по справі за даними податкового органу - 4000 грн. Залишок заборгованості : 16202,31 - 4000 = 12202,31 грн.
Зі змісту п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України вбачається, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами пунктів 95.1., 95.2, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції допущена помилка при розрахунку залишку заборгованості з ПДВ, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд правильно стягнув з відповідача борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 5343,62 грн. і рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення допущено порушень норм процесуального права, а викладені в ньому висновки частково відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині.
Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області - задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року у справі №808/3242/14 в частині стягнення з рахунків платника податків приватного підприємця ОСОБА_1 у банках обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 7702,31 грн. - скасувати.
Стягнути з рахунків платника податків приватного підприємця ОСОБА_1 у банках обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 12202 (дванадцять тисяч двісті дві) грн. 31 коп.
В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року у справі №808/3242/14 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та відповідно до частини 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко