"30" квітня 2015 р.справа № 203/7772/14-а(2-а/0203/263/2014)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2015 року у адміністративній справі № 203/7772/14-а(2-а/0203/263/2014) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
05 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська в якому просила визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 03.09.2014 р. перерахунок і виплату призначеної позивачу пенсії з урахуванням сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, на які нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії року з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, сум індексації заробітної плати з 01 жовтня 2014 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 03.09.2014 року вийшла на пенсію та їй призначена та виплачується пенсія державного службовця в розмірі 70 % середнього заробітку, відповідно до Закону України «Про державну службу».
При цьому, при призначенні розміру пенсії ПФУ не враховано матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, та сум індексації заробітної плати.
У вересні 2014 р. позивач звернулась до Пенсійного фонду з заявою про поновлення права на більший розмір пенсії і просила здійснити перерахунок пенсії з дати її призначення з урахуванням у складі заробітку сум індексації грошових доходів, матеріальної допомоги на оздоровлення та сум індексації заробітної плати.
Відповідач, листом від 18.09.2014 року за №7484/06/61 року, відмовив у здійсненні такого перерахунку, мотивуючи тим, що матеріальна допомога та інші виплати не входять до складу заробітної плати державного службовця, тому зазначені виплати не враховуються для обчислення пенсії.
Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_2 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань, суми індексації заробітної плати має бути врахована при розрахунку пенсії, оскільки на них нараховувались страхові внески, які сплачувалися у повному обсязі.
Дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії позивачу) пенсія державним службовцям призначається у розмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, вказаною нормою встановлено, що об'єктом обчислення розміру пенсії при призначенні пенсії для позивача є сума заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У частині першій ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95ВР встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії позивачу) визначає, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова винагорода за сумлінну безперервну працю, на які нараховувались страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування») включається до складу заробітної плати державного службовця, враховується при обчисленні розміру його пенсії, є правильним, оскільки перевага має надаватись не положенням Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними, а спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з повним встановлення обставин по справі, яким надана вірна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права під час апеляційного перегляду справи судовою колегією не встановлено. В межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 182-3,197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2015 року у адміністративній справі № 203/7772/14-а(2-а/0203/263/2014) - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко