28 квітня 2015 рокусправа № П/811/4601/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.
суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року у справі № П/811/4601/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказів, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень,просив:
- визнати неправомірним та скасувати наказ начальника УМВС України в Кіровоградській області №1182 від 19.11.2014р. «Про порушення службової дисципліни працівниками УБОЗ УМВС в області та покарання винних» в частині, що стосується позивача (абзаци 4,6 наказу, пункт 3 резолютивної частини наказу);
- визнати неправомірним та скасувати наказ начальника УМВС України в Кіровоградській області № 428 від 11.12.2014р. «Про відрядження співробітників УМВС для надання практичної допомоги», полковника міліції Вітюка А.І. в частині, що стосується позивача, а саме: - відрядження для надання практичної та методичної допомоги з 12 грудня 2014 року до особливого розпорядження;
- визнати неправомірним та скасувати наказ начальника УМВС України в Кіровоградській області, №1330 від 24.12.2014р. «Про порушення службової дисципліни працівниками УБОЗ УМВС в області та їх покарання», в частині, що стосується позивача (абзац 4 наказу, пункти 1,2 резолютивної частини наказу);
- визнати дії начальника УМВС України в Кіровоградській області, полковника міліції Вітюка А.І., що полягали в прийнятті незаконних рішень (наказів) неправомірними;
- зобов'язати відповідача вилучити оскаржені накази №1182, №1330 з особової справи позивача та оголосити особовому складу органів і підрозділів внутрішніх справ області про їх скасування.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав неправомірними та скасував:
- абз.2 п.1 наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області №428 від 18.12.2014р. в частині відрядження для надання практичної та методичної допомоги з 12.12.2014р. до особливого розпорядження, майора міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими групами управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в області - до сектору карного розшуку Добровеличківського районного відділу УМВС України в області;
- п.3 наказу начальника УМВС в Кіровоградській області №1182 від 19.11.2014 р. в частині, за яким підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності оперуповноважений в особливо важливих справах відділу УБОЗ УМВС в області майор міліції ОСОБА_1, але враховуючи, що ним поданий рапорт про переведення до іншого територіального органу внутрішніх справ, обмежитись цим;
- п.1 наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області №1330 від 24.12.2014 р. в частині попередження про неповну посадову відповідність та зменшення розміру грошової премії за грудень 2014 р. на 10% від суми, яка буде нарахована, оперуповноваженому в особливо важливих справах відділу УБОЗ УМВС в області майору міліції ОСОБА_1 та п.2 цього ж наказу в частині зобов'язання начальника ВФЗБО УМВС в області не нараховувати грошове утримання у період з 12.12.2014 р. до теперішнього часу ОСОБА_1 у зв'язку з невиходом на службу без поважних причин, а вказаний період вважати прогулом.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Позивач постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржив.
Відповідач подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції. В скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невірне тлумачення положень Дисциплінарного статуту ОВС, та нормативних актів, що регулюють діяльність та службу співробітників ОВС, відповідач просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог про визнання неправомірними та скасування наказів та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Представник позивача та позивач у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача. Зазначили, що суд повно дослідив обставини справи, прийняв законне і обґрунтоване рішення, і підстави для його скасування відсутні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Від відповідача надійшла письмова заява про розгляд справи у відсутність його представника.
Заслухавши позивача та його представника, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Позивач стверджував, що начальником УМВС України в Кіровоградській області прийнято незаконні накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення дисципліни, яких він не вчиняв, з порушенням процедури проведення службових розслідувань, крім того, протиправно, всупереч вимог наказу МВС, що регулює діяльність співробітників УБОЗ, винесено наказ про відрядження позивача до сектору карного розшуку Добровеличківського районного відділу УМВС України в області.
Судом встановлено, що позивач обіймає посаду оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими групами управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Кіровоградській області.
05.11.2014р. наказом начальника УМВС України в Кіровоградській області № 947 було призначено службове розслідування по факту можливої причетності працівників УБОЗ УМВС в області до вчинення неправомірних дій (а.с. 77). 11.11.2014р. затверджений висновок такого розслідування. Зазначеним висновком зафіксований факт управління ОСОБА_3 автомобілем, із недійсним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, а також з можливими ознаками підробки номерів двигуна шасі чи кузова. У висновку йдеться про те, що позивач знав про користування зазначеним співробітником вказаним автомобілем, проте не спробував відмовити останнього від керування таким транспортним засобом, а тому й підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи те, що позивачем поданий рапорт про переведення до іншого територіального органу внутрішніх справ запропоновано обмежитись цим (а.с. 103-104).
19.11.2014р. начальником УМВС України в Кіровоградській області прийнято наказ № 1182 «Про порушення службової дисципліни працівниками УБОЗ УМВС в області та покарання винних» (а.с. 106-108). В п.3 наказу зазначено, що підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності оперуповноважений в особливо важливих справах відділу УБОЗ УМВС в області майор міліції ОСОБА_1, але враховуючи, що ним поданий рапорт про переведення до іншого територіального органу внутрішніх справ, обмежитись цим.
Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, надаючи оцінку правомірності вказаному вище наказу, виходив з наступного.
Проведення службового розслідування було здійснено з порушенням Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України №230 від 12.03.2013 (зареєстрований в Мінюсті 02.04.2013 № 541/23073). Так, до позивача не доводилися підстави призначення та проведення такого розслідування, від позивача не відбиралися письмові пояснення стосовно виявленого порушення, не повідомляли останнього та не ознайомили його з результатами розслідування.
Як вже зазначалося вище, під час службового розслідування виявлено факт управління ОСОБА_3 автомобілем із недійсним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, а також з можливими ознаками підробки номерів двигуна шасі чи кузова. Вказується, що позивач знав про користування зазначеним співробітником вказаним автомобілем, проте не спробував відмовити останнього від керування таким транспортним засобом, а тому й підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.
Суд вірно вказав, що жодними нормативними актами, які регламентують діяльність позивача, не передбачено обов'язку перед тим, як їхати в якості пасажира, перевіряти у водія авто документи та звіряти номери двигуна та шасі із даними документів.
Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за дії, які можливо мають протиправний характер, вчинені іншою особою. До того ж матеріали службового розслідування не містять відомостей про доведеність вини особи, що керувала транспортним засобом, чи притягнення такої особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. № 3460-IV, визначені види дисциплінарних стягнень. Проте, нормами цього Закону та положеннями Статуту не передбачено такого виду стягнення, який вказано відповідачем у п.3 наказу №1182 від 19.11.2014 р.. До того, ж в цьому пункті наказу йдеться про поданий позивачем рапорт про переведення до іншого територіального органу внутрішніх справ, хоча відповідач не довів суду факту існування та подачі такого рапорту. Матеріали службового розслідування такого рапорту не містять і відповідачем суду для приєднання до матеріалів справи він не надавався.
Колегія суддів не приймає доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що оскаржений позивачем наказ не тягне для позивача обтяжуючих наслідків, оскільки до останнього не застосовано жодного заходу дисциплінарного впливу. Такі доводи спростовуються матеріалами справи та доказами, дослідженими під час розгляду справи.
Оскільки відповідач не довів правомірності прийняття оскарженого наказу, такий наказ в частині, що стосувався порушення прав та інтересів позивача, підлягав скасуванню.
11.12.2014р. наказом начальника УМВС України в Кіровоградській області № 428 позивач відряджений з 12 грудня 2014р. до сектору карного розшуку Добровеличківського районного відділу УМВС України в області (а.с.116).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності вказаного наказу в частині, що стосується позивача, та необхідності його скасування, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) забороняється використання спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, їх співробітників, матеріально-технічних засобів для виконання завдань, не віднесених законами України до компетенції цих спеціальних підрозділів. Аналогічні приписи містяться у наказі МВС від 05.10.2011 р. №724 «Про організацію діяльності спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю».
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» спеціальним підрозділом по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ України, в тому числі є управління по боротьбі з організованою злочинністю в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які підпорядковуються відповідно Міністру внутрішніх справ України та начальнику Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач обіймає посаду оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими групами Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Кіровоградській області. Метою ж відрядження, зокрема і позивача, було надання практичної допомоги, а місце відрядження - до сектору карного розшуку Добровеличківського районного відділу УМВС України в області.
Абзац 2 пункту 1 оскарженого наказу №428 не узгоджується з вказаними вище положеннями нормативних актів, що безпосередньо регулюють діяльність співробітників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ України.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що зі зворотного боку наказу позивач зазначив, що не має змоги відбути у відрядження адже не отримав грошового забезпечення перед відрядженням, на його утриманні перебуває малолітня дитина та жінка - інвалід третьої групи (а.с. 116). На підтвердження вказаних обставин позивачем було надано відповідні документи.
Оскільки наказом не вирішено питання про грошове забезпечення на час відрядження, та за наявності вказаних сімейних обставин, позивач не мав об'єктивної можливості вибути у відрядження.
Відповідачем не доведена вина позивача у злісному невиконані наказу.
24.12.2014р. наказом начальника УМВС України в Кіровоградській області № 1330 «Про порушення службової дисципліни працівниками УБОЗ УМВС в області та їх покарання», позивача попереджено про неповну посадову відповідність. Цим же наказом зменшено розмір грошової премії позивачу за грудень поточного року на 10 % від суми, яка буде нарахована, припинено нарахування грошового утримання з 12 грудня 2014р. у зв'язку з невиходом на службу без поважних причин, а вказаний період визнано прогулом (а.с. 55-56).
У висновку службового розслідування вказано, що, не зважаючи на вимоги наказу УМВС України в області № 428 від 11.12.2014р. про відрядження з 12.12.14, позивач до Добровеличківського районного відділу УМВС України в області не з'явився, чим грубо порушив вимоги службової дисципліни, статей 1,7 Дисциплінарного статуту ОВС, присяги працівника органів внутрішніх справ.
Проте, як вже зазначалося та встановив суд, позивач з об'єктивних причин не відбув у відрядження. Наказ №428 від 18.12.2014 р. "Про відрядження співробітників УМВС для надання практичної допомоги" в частині відрядження позивача визнано таким, що не відповідає вимогам закону та протиправним.
Крім того, при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не було враховано чи мав позивач раніше накладені стягнення, які не зняті у встановленому порядку, тобто порушено принцип послідовності застосування стягнення з урахуванням тяжкості вчиненого проступку. До того ж, як вбачається з тексту наказу до позивача застосовано декілька видів стягнення за одне порушення, що також є недопустимим.
У даному випадку суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржений позивачем наказ прийнято з порушенням принципу законності та обґрунтованості, а тому він підлягав скасуванню в частині, що стосується прав та інтересів позивача.
Доводи відповідача стосовно порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року у справі № П/811/4601/14 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено 05.05.2015р..
Головуючий: Н.П. Баранник
Суддя: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак